Як японці вмовляли Москву забрати Курильські острови.
Проте запропоновані поступки були показовими, хоча сьогодні мало кому відомі. Зводилися ж вони до наступного:
1. Дозвіл на прохід радянських судів через протоку Цугару.
2. Укладання угоди про торгівлю між Японією, Маньчжоу-Го (створене японцями після окупації маріонетковою державою в Північно-Східному Китаї) та Радянським Союзом.
3. Розширення радянського впливу у Китаї та інших районах «сфери процвітання» (евфемізм, який використовувався для прикриття планів створення колоніальної імперії Японії у Східній та Південно-Східній Азії).
4. Демілітаризація радянсько-маньчжурського кордону.
5. Визнання радянської сфери інтересів у Маньчжурії.
6. Відмова Японії від договору про рибальство.
7. Поступка Південного Сахаліну.
8. Поступка Курильських островів.
9. Скасування антикомінтернівського пакту.
10. Скасування Потрійного пакту (Японії, Німеччини та Італії).
Як визнавав після війни Сігенорі Того, який був на завершальному етапі війни міністром закордонних справ Японії, дипломатія його країни «докладала колосальних зусиль» для запобігання вступу СРСР у війну на далекосхідному фронті. Він писав у мемуарах: «Незабаром після того, як я приступив до обов'язків міністра, до мене приїхав заступник начальника генерального штабу армії генерал Кавабе з підлеглими і, представивши деталі концентрації сил Червоної армії в Сибіру, попросив зробити все можливе для запобігання участі Укаїни у війні. Аналогічні прохання надійшли від заступника начальника головного штабу ВМФ адмірала Одзава та начальника генерального штабу армії генерала Умедзу».
Сігенорі Того нарікає на те, що японці надто довго не наважувалися«зацікавити» українським набором різноманітних поступок і «нескінченно вагалися». Він мав на увазі насамперед повернення Південного Сахаліну та Курильських островів. Адже особисто йому під час перебування послом у Москві Сталін і Молотов говорили, що добиватимуться повернення цих територій. Якби японський уряд заговорив про повернення Радянському Союзу раніше відторгнутих земель не напередодні своєї поразки, а набагато раніше, у році, скажімо, 1943-го, позиція Сталіна щодо участі у війні проти Японії могла бути іншою.
А 1945 року радянське керівництво ухилялося від переговорів із Токіо про умови збереження нейтралітету. Москва вважала за необхідне якнайшвидше завершити другу світову війну і, розгромивши мілітаристську Японію, надовго забезпечити безпеку своїх далекосхідних кордонів. У Кремлі розуміли, що згода з пропозиціями японського уряду повернути території без війни могла бути розцінена як порушення Ялтинських угод. Сталін вважав, що союзницький борг має бути неухильно виконаний, а Японія, капітулювавши, повною мірою має покарати розв'язану кровопролитну війну.
Приймаючи рішення розпочати війну Далекому Сході, радянське керівництво враховувало й серйозні геополітичні загрози, із якими міг зіштовхнутися Радянський Союз після війни. Зокрема, не можна було допустити усунення СРСР від післявоєнного політичного процесу у Східній Азії, насамперед у Китаї. У Москві здогадувалися, а то й знали, що американці мали намір після війни зайняти панівне становище в цьому великому регіоні світу, витіснивши звідти інші держави, у тому числі своїх союзників у роки війни - Велику Британію, Францію і, звичайно, СРСР.
Після смерті Рузвельта та приходу до влади у СШАантирадянсько налаштованого Гаррі Трумена між Вашингтоном та Москвою сталося помітне охолодження. Відчувались перші заморозки «холодної війни». Одностороннє введення американських військ на територію Китаю призвело до поразки комуністичних сил цієї країни і встановлення безпосередньо біля кордонів СРСР недружнього проамериканського режиму. Хоча Сталін уникав відкритої демонстрації підтримки Компартії Китаю у боротьбі за владу в країні, насправді ставка робилася на лідера китайських комуністів Мао Цзедуна.
Є підстави вважати, що вступ у війну Далекому Сході як переслідувало мета якнайшвидшого розгрому японських збройних сил, а й було спрямовано створення сприятливих для СРСР військово-стратегічних і геополітичних позицій у східноазіатському регіоні. Подальший розвиток обстановки у світі, укладання японо-американського військового союзу, перетворення Японії на націлений проти СРСР та КНР «непотоплюваний авіаносець» підтвердили обґрунтованість побоювань та розрахунків Кремля.