Амікацин - Інструкція
Міжнародна назва:
Речовини, що діють:
Лікарська форма:
ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, ліофілізат для приготування розчину для внутрішньом'язового введення, розчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення
Фармакологічна дія:
Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії діє бактерицидно. Зв'язуючись із 30S субодиницею рибосом, перешкоджає утворенню комплексу транспортної та матричної РНК, блокує синтез білка, а також руйнує клітинні мембрани бактерій. Високоактивний щодо аеробних грамнегативних мікроорганізмів - Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Prov Salmonella spp., Shigella spp.; деяких грампозитивних мікроорганізмів – Staphylococcus spp. (в т.ч. стійких до пеніциліну, деяких цефалоспоринів); помірно активний щодо Streptococcus spp. При одночасному призначенні з бензилпеніциліном має синергічну дію щодо штамів Enterococcus faecalis. Чи не діє на анаеробні мікроорганізми. Амікацин не втрачає активності під дією ферментів, що інактивують ін.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені грамнегативними мікроорганізмами (стійкими до гентаміцину, сизоміцину та канаміцину) або асоціаціями грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів: інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсесс інфекції) я менінгіт) , інфекції черевної порожнини (в т.ч. перитоніт), інфекції сечостатевих шляхів (пієлонефрит,цистит, уретрит, простатит, гонорея), гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. інфіковані опіки, інфіковані виразки та пролежні різного генезу), інфекції жовчних шляхів, кісток та суглобів (в т.ч. остеомієліт), ранова , післяопераційні інфекції, отит та ін.
Протипоказання:
Гіперчутливість (в т.ч. до ін. аміноглікозидів в анамнезі), неврит слухового нерва, важка ХНН з азотемією та уремією, вагітність. З обережністю. Міастенія, паркінсонізм, ботулізм (аміноглікозиди можуть спричинити порушення нервово-м'язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), дегідратація, ниркова недостатність, період новонародженості, недоношеність дітей, літній вік, період лактації.
Побічна дія:
З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія). З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття оніміння, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання). З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні та лабіринтні порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювання). З боку сечовидільної системи: нефротоксичність – порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж і гіперемія шкіри, лихоманка, ангіоневротичний набряк. Передозування. Симптоми: токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага,зниження апетиту, нудота, блювання, дзвін чи відчуття закладання у вухах, порушення дихання). Лікування: для зняття блокади нервово-м'язової передачі та її наслідків - гемодіаліз або перитонеальний діаліз; антихолінестеразні ЛЗ, солі Ca2+, ШВЛ, ін. симптоматична та підтримуюча терапія.
Спосіб застосування та дози:
В/м, внутрішньовенно (струменево, протягом 2 хв або крапельно), по 5 мг/кг кожні 8 годин або по 7.5 мг/кг кожні 12 год; бактеріальні інфекції сечових шляхів (неускладнені) – 250 мг кожні 12 год; після сеансу гемодіалізу може бути призначена додаткова доза – 3-5 мг/кг. Максимальні дози для дорослих – до 15 мг/кг/добу, але не більше 1.5 г/добу протягом 10 днів. Тривалість лікування при внутрішньовенному введенні - 3-7 днів, при внутрішньом'язовому - 7-10 днів. Недоношеним новонародженим початкова доза - 10 мг/кг, потім 7.5 мг/кг кожні 18-24 год; новонародженим початкова доза – 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 12 год протягом 7-10 днів. Хворим із нирковою недостатністю потрібна корекція режиму дозування. Хворим з опіками може бути потрібна доза 5-7.5 мг/кг кожні 4-6 годин у зв'язку з більш коротким T1/2 (1-1.5 год) у цих хворих. Для внутрішньом'язового введення використовують розчин, приготовлений ex tempore з ліофілізованого порошку з додаванням до вмісту флакона (0.25 або 0.5 г порошку) 2-3 мл води для ін'єкцій. Для внутрішньовенного введення застосовують ті ж розчини, що і для внутрішньом'язово, попередньо розбавивши їх 200 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину NaCl. Концентрація амікацину в розчині для внутрішньовенного введення повинна не перевищувати 5 мг/мл.
Особливі вказівки:
Взаємодія:
Фармацевтично несумісний з пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреоміцином, амфотерицином, гідрохлортіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, KCl. Виявляє синергізмпри взаємодії з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю бета-лактамні антибіотики можуть знижувати ефект аміноглікозидів). Налідіксова кислота, поліміксин В, цисплатин та ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото- та нефротоксичності. Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди та нестероїдні протизапальні засоби, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону, блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію в сироватці крові, посилюючи нефро- та нейротоксичність. Підсилює міорелаксуючу дію курареподібних ЛЗ. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та ін. а) . Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичної дії аміноглікозидів (збільшення T1/2 та зниження кліренсу). Знижує ефект антиміастенічних ЛЗ.
РОДИНКИ, БОРОДАВКИ та ПІПІЛОМИ свідчать про наявність в організмі паразитів! Наші читачі успішно використовують Метод Олени Малишевої. Уважно вивчивши цей метод, ми вирішили запропонувати його і вашій увазі. Читати далі.