У збірну - за гроші та за блатом

Репортаж про поразку нашої молодіжної збірної на чемпіонаті світу ми назвали так: «Припливли».

В одному з клубів КХЛ вщент розносять власну воротарську школу — між іншим, одну з найкращих у країні. Розганяють власних випускників — і все для того, щоб основним воротарем став онук губернатора, головного патрона, батька і дбайливця клубу. При тому, що цей онук до розгону воротарів не був ні другим, ні навіть третім голкіпером команди. Натомість тепер став першим і чи не єдиним.

І це справді так, як не крути. Ми давно вже забули смак перемог на молодіжному та юніорському рівні. Ми «під'їли» всі радянські запаси, а свої власні створювати так поки що й не навчилися.

Насамперед перепаде, звичайно ж, Володимиру Плющеву. Перепаде у справі: головний тренер завжди відповідає за все. І за те, що у нашої збірної в Канаді так і не з'явилося хоч якоїсь тактики. І за те, що у груповому турнірі ми «вилазили» та «проскакували» в основному за рахунок індивідуальної майстерності двох-трьох лідерів збірної. І за відсутність характеру, до якого зусиллями головної команди країни ми знову стали звикати.

Але молодіжна збірна, як не крути, це лише вершина айсбергу. А в його підставі — там, де готують хлопців для головних команд країни різного віку, — твориться таке, чому часом жити не хочеться.

І за прикладами далеко ходити не треба. Ось, скажімо, в одному з клубів КХЛ вщент розносять власну воротарську школу — між іншим, одну з найкращих у країні. Розганяють власних випускників — і все для того, щоб основним воротарем став онук губернатора, головного патрона, батька і дбайливця клубу. При тому, що цей онук до розгону воротарів не був ні другим, ні навіть третім голкіпером.команди. Натомість тепер став першим і чи не єдиним.

Або в іншому клубі основою впевнено беруть молодого захисника, який і в команді МХЛ був далеко не на перших ролях. У результаті через нього команда пропустила чимало шайб і втратила чимало очок, він постійно «посмажить» біля своїх воріт, але його постать недоторканна: тато у нього, бачите, адміністратор команди та великий друг керівника клубу.

Якщо подібне часто-густо відбувається у нас на самій вершині — на стику КХЛ і МХЛ, — то можна уявити, що діється внизу, на рівні дитячих команд.

Мабуть, для когось у керівництві нашого хокею це є секретом, але у нас дитячі, юніорські та юнацькі команди і навіть збірні ДО СІХ ПОР формуються ЗА ГРОШІ та ЗА БЛАТОМ.

Виживали тоді дитячі школи та дитячі команди за рахунок найбільш забезпечених батьків учнів. Які форму купували, і турніри проплачували. А іноді навіть зарплату тренерам зі своєї кишені платили. От тільки якщо такий тато допомагає твоїй команді, ти, як тренер, його сина лаву полірувати посадиш? Чи в четверту ланку заженеш? Незалежно від того, як він грає та чого навчився. І взагалі від ступеня таланту. От і були у нас дитячі, юніорські та юнацькі команди, в яких у перших п'ятірках грали діти спонсорів. А щоб такі п'ятірки не валилися та не сипалися, до них додавали справжніх зірочок. Яким все доводилось робити самим. Такі були часи.

А чому? Вони залишились і зараз. Ситуація змінилася докорінно. Наразі основні дитячо-юнацькі школи знаходяться під крилом вельми не бідних клубів КХЛ. Тепер вони мають власний турнір. Ось тільки люди там залишилися незмінними. І якщо вони звикли за 20 років отримувати додатковий дохід за просування до тих,хто за ігровими показниками там бути не повинен, то чому тепер вони мають змінити свої звички?

Мабуть, для когось у керівництві нашого хокею це є секретом, але у нас дитячі, юніорські та юнацькі команди і навіть збірні ДО СІХ ПОР формуються ЗА ГРОШІ та ЗА БЛАТОМ. І це є не рідкісним винятком із правил, а практикою, що давно склалася, — достатньо заглянути в клубні гостьові книги, де з цього сезону чимало полеміки точиться навколо команд Молодіжної ліги.

От і біжать за океан пацани — хоч куди, хоч у Монктон, хоч до біса на паски. Аби туди, де тобі дадуть грати та розвиватися без урахування фінансового стану твоїх батьків та родинних зв'язків. Де ти не гризтимеш краги через те, що вчерашній товариш заявлений і їздить з головною командою, а тобі рекомендовано «працювати далі». Бо в тебе немає такого тата, як у нього.

А тих, які, попри все, залишаються, ми вбиваємо самі. І вбиваємо так, що через рік єдиними винуватцями виявляються директор гостьового палацу спорту та лікарі швидкої допомоги.

Якщо система в самій своїй підставі, у самих низових ланках ґрунтується і визріває на корупції, кумівщині, родинних та грошових зв'язках,то на її вершині можуть бути кристально чисті професіонали вищої проби — але вони нічого не зможуть зробити. Не зможуть зробити хоча б тому, що тренери юнацьких та юніорських збірних роблять свій вибір переважно серед тих, хто частіше заявляється за головні команди. А як туди потрапляють із команд молодіжних — ми вже сказали.

Наш дитячий та юнацький хокей вже не просто потребує корінних перетворень. Його треба рятувати. Рятувати від тієї системи, що склалася у 90-х роках минулого століття, у роки беззаконня та свавілля. І яка живе та процвітає і досі. Робити це можна лише всім разом — і Континентальній лізі, яка має бути кровно зацікавлена у молодих талантах. І Федерації хокею України, яка відповідає за результати всіх наших збірних команд. І вболівальникам, які шалено хочуть бачити у своїх командах своїх вихованців, своїх сусідів по будинку, по вулиці, по школі.

І тут спочатку не потрібно проводити глибоких розслідувань із залученням Слідчого управління прокуратури. Достатньо завести десь на офіційному сайті МХЛ гостьову книгу з відповідним розділом – і туди стільки історій напишуть! Життєвих, вистражданих, із прізвищами та датами. Якщо необхідно, ми можемо зробити такий розділ на «Чемпіонат.ру» і скрупульозно передавати керівництву нашого хокею всю інформацію про те, що відбувається там, внизу, на підставі. У тій підставі, без якої ні КХЛ, ні МХЛ, ні збірна неможливі.

Адже якщо ми не позбудемося всього того бруду, що прийшла на стику століть у наш дитячий хокей, то через пару-трійку років вихід до чвертьфіналу молодіжного чемпіонату світу буде світлою мрією та недосяжною метою. Навіть ізБиковимтаЗахаркінимна чолі молодіжної збірної.

А у нас Сочі попереду. Та й після Сочі життяне закінчиться.