Рабство на Русі чим холоп відрізняється від челяді, українська сімка
Напевно, багато хто з нас ще зі шкільних часів затвердив, що кріпосне право в Україні було скасовано ще 1861 року. Але насправді традиції работоргівлі існували в усьому світі давно. Не стала винятком і Давня Русь.
Потрапити у раби на Русі можна було кількома способами. Один із них – це захоплення іноземних полонених. Таких рабів-«полонян» називали «челяддю».
В одній із статей договору, укладеного у 911 році з Візантією після вдалого набігу стародавніх русів на Константинополь, візантійцям пропонувалося заплатити 20 золотих монет (солідів) за кожного взятого в полон «челядина». Це становило близько 90 грамів золота та вдвічі перевищувало середньоринкову ціну на невільників.
Після другого походу на Візантію (944), який завершився менш успішно, ціни вдалося скостити. За «юнака чи дівчину добру» давали цього разу 10 золотих монет (45 грамів золота) або «дві паволоки» — два шматки шовкової тканини. За «середовича» - раба чи рабиню середнього віку – покладалися вісім монет, а й за старого чи дитини – лише п'ять.
«Челядь» найчастіше використовували для різних некваліфікованих робіт, наприклад, як домашня прислуга. Жінки-полонянки, особливо молоді, цінувалися вище за чоловіків – їх можна було використовувати для любовних втіх. Багато хто з них ставав наложницями і навіть дружинами рабовласників.
Як повідомляє «українська правда» – збірка законів XI століття – середня вартість «челядина» становила п'ять-шість гривень. Багато істориків вважають, що йдеться не про срібні гривні, а про гривні кун, які були вчетверо дешевші. Таким чином за невільника на той час давали близько 200 г срібла або 750 вироблених білицьких шкурок.
У 1223 після невдалої битви з монголами на Калці смоленським князем МстиславомДавидович був укладений договір з ризькими і готландськими купцями, за яким вартість одного челядина оцінювалася в одну гривню сріблом (це відповідало 160-200 грамів срібла і приблизно 15 грамів золота).
Ціни на челядь залежали від регіону. Так, у Смоленську раб коштував трохи дешевше, ніж у Києві, і втричі дешевше, ніж у тому самому Константинополі… Чим більше людей захоплювали у рабство під час військових походів, тим більше падала ціна.
Рабство згідно із законом
На Русі активно розвивався і внутрішній невільничий ринок. Ще однією поширеною формою рабства, крім «челяді», було холопство. У холопи можна було потрапити за борги, внаслідок шлюбу з холопкою чи холопом, надходження у служіння, як покарання за тяжкий злочин… Були випадки, коли батьки самі продавали чи віддавали своїх дітей у рабство, бо не могли їх прогодувати.
У XV столітті, після того, як Московське князівство звільнилося від татаро-монгольського ярма, ціна на одного холопа коливалася від одного до трьох рублів. До середини XVI століття вона підвищилася до півтора-чотирьох рублів. Напередодні Смутного часу сягала вже чотирьох-п'яти рублів. Однак неврожаї та війни незмінно опускали ціни на живий товар.
Якщо контролювати зовнішню работоргівлю було досить складно, то у країні держава намагалася регулювати рабовласництво. Існували спеціальні кабальні книги, де фіксувалися відповідні правочини. При цьому із власників холопів брався особливий податок.