Корчагіна Юлія, Підліток-правопорушник, Журнал «Здоров’я дітей» № 5
«Якби підлітки знали, скільки про них написано, то вони жахливо запишалися б…» Такими словами починається одна з безлічі книг, присвячених перехідному, кризовому, «важкому» підлітковому віку. Про що ці книжки? Про дорослішання, проблеми спілкування з батьками і з однолітками, школу, дружбу, перше кохання, перші драма і розчарування; про зовнішність, музику, гроші, вибір професії. І ще – про особливі, «хворі» теми: про дитячі та підліткові правопорушення, проституцію, бродяжництво, про суїциди, про алкоголізм і наркоманію. Ось і ми сьогодні публікуємо матеріал, присвячений аналізу психологічних причин підліткової злочинності. Сподіваємося, що факти та поради, наведені в цій статті, не лише допоможуть вам краще зрозуміти психологію правопорушника, а й убережуть від можливих неприємностей, підкажуть, як самому не стати жертвою малолітніх злочинців і що робити, якщо це все-таки сталося.
Отже, підліток-правопорушник. Звичайно, не тільки підлітки порушують норми та правила, що існують у суспільстві; як підлітки скоюють злочини. І серед дорослих, на жаль, чимало порушників закону. Чому саме до підліткового віку прикута увага юристів, педагогів, психологів? Це не дивно. По-перше, підлітки та молодь – це майбутнє будь-якої країни, від їхньої поведінки і залежить зрештою доля суспільства, держави. По-друге, допомогти підлітку, що оступився, значно легше, ніж виправити закоренілого дорослого злочинця. Багато причин, через які підлітки порушують закон, обумовлені саме їх віковими особливостями.
Що є підлітковий вік – період дорослішання – з погляду психології?
Безумовно, це особливий (і,мабуть, найскладніший) період у житті людини. Більшості підлітків властиві суперечливі психологічні особливості: найчастіше це чутливість, вразливість, тривожність, які поєднуються з конфліктністю, запальністю і навіть агресивністю. Багато підлітків притаманне прагнення звільнитися від нав'язливого контролю та опіки батьків; критично ставляться вони і до цінностей, що у світі дорослих. Адже з погляду підлітка для утвердження себе необхідно відкинути колишнє, застаріле! Форми підліткового протесту можуть бути різними – від створення чогось нового шляхом власної активності та творчості (що, на жаль, у юному віці не так уже й доступно) до активного протистояння суспільним нормам (так званий підлітковий негативізм).
Між іншим, безумовно освічений та інтелігентний петербурзький письменник Данило Гранін («Шукачі», «Йду на грозу», «Таємний знак Петербурга»), познайомившись ще за радянських часів в Англії зі світом заможних, благополучних та законослухняних обивателів, теж перейнявся духом протесту вигукнув: «І, уявивши собі таке життя, я відчув бажання збунтуватися. Як завгодно, але я інший, я окремо! Начепити на себе безглуздий ковпак із бубонцями, повісити на шию череп, дохлу кішку!». Звичайно, це залишилося лише вигуком: свою енергію Данило Гранін направив у творчість – тут і наукова фантастика, і повісті про війну, і роздуми про долі великих людей минулого (до речі, за свою літературну діяльність письменника було навіть нагороджено орденом «За заслуги перед Вітчизною») )
Статистика: кілька днів тому кількість злочинів, скоєних підлітками протягом року, становило близько 250 тис.
Але повернемось до підліткового віку. Не дарма цей вік називають перехідним: підлітокзнаходиться начебто на межі двох світів – дитинства та дорослості, але при цьому своє дитяче «я» він уже переріс, а доросле ще не сформувалося. Водночас потреба почуватися дорослим дуже велика. І нерідко підлітки доводять, що вони «вже не діти», наслідуючи зовнішні ознаки дорослості. Цій меті можуть служити куріння, вживання алкоголю, дотримання моди, використання косметики та прикрас, недитячі способи відпочинку та розваг. Звичайно, до справжньої дорослості ще далеко (та й не кожен дорослий за паспортом виявляється психологічно дорослим – самостійною та відповідальною людиною). Отже, підліток відкриває і стверджує унікальність та неповторність свого «я». Відомий зарубіжний психолог Ерік Еріксон називав цей процес становленням «почуття ідентичності», яке полягає в усвідомленні себеособистістюі в можливості дати чітку відповідь на питання«хто я?».І дуже важливо для подальшого життя, щоб ця відповідь була позитивною.
Ось тут ми і підходимо до розуміння причин, які підштовхують підлітка до скоєння провин і навіть злочинів.
Ми вже з'ясували, що у підлітковому віці особливо важливо почуватися успішним та визнаним іншими людьми – однолітками та дорослими. На жаль, тут можливості деяких підлітків виявляються дуже обмеженими! Не всім випало щастя народитися і жити у благополучній родині, де батьки та інші близькі люблять і підтримують свою дитину, забезпечують їй належний догляд та турботу, дають гарне виховання та освіту. З різних причин далеко не всі живуть з відчуттям комфорту в душі, не всі користуються любов'ю та визнанням оточуючих, не у всіх приємний та рівний характер. Не всі однаково здатні до наук та улюблені вчителями. І (дожаль, але така реальність) далеко не у всіх розвинені почуття обов'язку, відповідальність, сумлінність ... Але якими б різними ми не були (і підлітки, і дорослі), для кожного з нас дуже важливо відчувати власну цінність і значущість (психолог гуманістичного напрями Абрахам Маслоу вважав це однією з основних людських потреб – за умови, звичайно, що людина не голодна і має дах над головою).
А от якщо підлітку неможливо досягти успіху в навчанні, спорті, суспільному житті, то тут і можуть початися порушення дисципліни, прогули та правопорушення. Підліток діє за принципом «краще бути поганим, аніж ніяким!».
Отже, від поведінки підлітка, від цілей, від обраної системи цінностей багато в чому залежить його майбутнє.
Що ж робить підліток, якого називають правопорушником?
І в Україні, і за кордоном сьогодні прийнято виділяти два поняття -провина,тобто незначне правопорушення, ізлочин,відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом. У психології та юриспруденції є навіть різні назви для таких видів поведінки.
Вчинення дрібних провин, правопорушень називають делінквентною поведінкою (від латинського слова delinquo - провинитися). Це шкільні прогули, знущання з молодших і слабких, забирання дрібних кишенькових грошей у малюків, псування чужого майна, «домашні крадіжки» грошей та речей, бійки та дрібне хуліганство. Усі ці дії у неповнолітньому віці розбираються у комісіях у справах неповнолітніх та захисту їх прав.
Статистика: серед підлітків, які протягом року затримувалися міліцією, було виявлено понад 44 тисячі, які не мають початкової освіти
Але не всі підлітки дотримуються правилповедінки та дотримуються законів. Чому?
Статистика: ніде не працюють і не навчаються 30% від кількості підлітків, які вчинили злочини.
Що робити, якщо ваша дитина краде?
Причини дитячого злодійства
Сильне бажання отримати річ, що сподобалася (як правило, одноразовий вчинок).
Дитина усвідомлює аморальність вчинку, але може встояти перед спокусою і намагається знайти виправдання своєму вчинку.
Нестача розвитку моральних уявлень та волі.
Основна причина – неправильне виховання.
Дитина не розуміє переживань «жертви», не вміє співпереживати іншій людині.
Схильний наслідувати поганий приклад, красти «за компанію».
Дитина хоче звернути на себе увагу, «купити» дружбу однолітків, пригощаючи купленими на вкрадені гроші цукерками або роблячи подарунки.
Серйозна психологічна незадоволеність.
Обурення надмірною кількістю заборон та обмежень.
Відповідь дитини на незадоволення її потреб. Такий крадіжок часто має «символічний» сенс – прагнення привласнити собі щось матеріальне через неможливість «привласнити» (відчути) любов близьких людей.
З дитинства пояснюйте дитині, що дозволу не можна брати чужі речі.
Звертайте його увагу на переживання людини, яка втратила свою річ. Розбирайте разом із дитиною ситуації, пов'язані з порушенням чи дотриманням моральних норм.
Звертайте увагу дитини на необхідність відповідати за свої вчинки, на можливість виправити скоєне, на муки совісті та на полегшення, випробуване в результаті залагодженої проблеми. Подавайте позитивний приклад дитині своєю поведінкою.
Поясніть дитині ціну грошей.Розповідайте, за що мама та тато отримують на роботі гроші, як і на що вони витрачаються, навчайте планувати бюджет, робити покупки.
Статистика: переважна більшість правопорушень (58%) відбувається підлітками у вільний від занять час, з 18 до півночі.
Як реагувати на злодійство
Постарайтеся зрозуміти, про що говорить поведінка дитини, і адекватно відреагуйте і на факт злодійства, і на причину, що його викликала.
Повідомте дитині про необхідність відповідати за свої вчинки: вкрадену річ слід повернути власнику. У разі «домашньої крадіжки» залежно від віку дитини можливі варіанти: відпрацювання вкрадених грошей, відмова від планованої покупки або позбавлення розваг, інший спосіб відшкодування збитків.