Чи сприяють домашні тварини розвитку астми та алергічних захворювань
Досі не визначено причин повсюдного зростання поширеності астми та епідемії алергії в останні десятиліття. Можливо, певну роль відіграють екологічні фактори та спосіб життя, що взаємодіють із генетичними варіантами, проте чітких факторів ризику досі не виявлено. Наявність тварин у сім'ях з маленькими дітьми вважається фактором, що сприяє виникненню респіраторних та алергічних захворювань. У зв'язку з цим у посібниках з первинної профілактики рекомендується не заводити свійських тварин і уникати контакту з ними.
З іншого боку, дослідження фахівців лікарні Генрі Форда, Детройт, яке простежило від народження до 18-річчя стан здоров'я 600 дітей, довело протилежне. Діти, які спілкуються з домашніми тваринами з дитинства, менш схильні до алергічних захворювань, ніж їхні однолітки, які не мали домашніх вихованців. Отже, існують значні розбіжності щодо того, як контакт із кішками та собаками впливає на ризик розвитку астми, алергічних симптомів чи алергічної сенсибілізації чи навпаки, є захисним фактором від цих станів.
Попередні результати, що доводять вплив присутності кішок та собак на розвиток у дитини алергії або астми, були отримані в поперечних дослідженнях, тому висока ймовірність помилки через відмінності видової приналежності тварин. Неоднорідність результатів також може пояснюватися відмінностями в класифікаціях, відсутністю «чистих» груп з однією домашньою твариною та відмінностями у кількості домашніх тварин. Крім того, на результати можуть вплинути інші зовнішні фактори, що оцінюють зв'язок тварин з алергічними захворюваннями. Таким чином, уВ даний час і лікарі і батьки стурбовані відсутністю достовірної інформації про алергічні наслідки контакту дитини з твариною, особливо в її ранньому віці.
Мета цього дослідження полягала в оптимізації даних про первинну профілактику астми та алергії, заснованих на великій базі даних європейських досліджень. Головною метою було визначення зв'язку астми дітей шкільного віку з 6 до 10 років з наявністю домашньої тварини в сім'ї у перші два роки життя дитини.
МЕТОДИ: Завдяки створенню Глобальної Європейської мережі з астми та алергії став можливим об'єднаний аналіз індивідуальних даних 22 000 дітей, які з 1990 року входили до 11 перспективних європейських когорт.
Автори визначили 6 груп утримання домашніх тварин на підставі анкетування або інтерв'ю в період вагітності, пологів та другого дня народження дитини: (I) одна або кілька кішок; (II) один або кілька собак; (III) одна або кілька кішок та собак; (IV) один або кілька гризунів; (V) один або кілька птахів; (VI) група контролю без пухнастих домашніх тварин чи пернатих.
Первинною кінцевою точкою дослідження був розвиток симптомів астми, алергічного риніту та алергічної сенсибілізації у віці 6-10 років.
Аналіз даних здійснювався у три етапи: (I) загальне визначення результатів та впливу змінних у когорті; (II) розрахунок оцінки скоригованого ефекту кожної групи; (III) об'єднання оцінки ефектів за допомогою випадкових ефектів мета-аналізу моделей.
РЕЗУЛЬТАТИ: Не виявлено жодного зв'язку між наявністю в ранньому дитячому віці пухнастих свійських тварин та пернатих та наявністю астми у дітей шкільного віку.
У 10 дослідженнях з 11 489 учасниками ставлення шансів розвитку астми принаявності кішки порівняно з відсутністю будь-яких домашніх вихованців дорівнює 1,00 (від 0,78 до 1,28; ДІ 95%) (I2=9%, р=0,36).
У 9 дослідженнях з 11433 учасниками відношення шансів розвитку астми за наявності собаки в порівнянні з відсутністю свійських тварин дорівнює 0,77 (0,58 до 1,03) (I2 = 0%, р = 0,89).
Відношення шансів за наявності кішки та собаки порівняно з відсутністю свійських тварин – 1,04 (0,59 до 1,84) (I2=33%, р=0,18).
ВИСНОВКИ: Наявність будинку тварини в ранньому періоді життя дитини не впливає на ризик/симптоми астми або алергічного риніту у дітей віком 6-10 років, але знижує алергічну сенсибілізацію. Ці висновки не зобов'язують купувати свійських тварин спеціально для первинної профілактики дитячої астми та алергічного риніту.