Звідки взялося це «Ростяпине» Дзержинський час
Дорогий читачу! Хочеш бути в курсі всіх останніх подій твого улюбленого міста? Тоді підписуйся на "Дзержинський Час" МИ ДОСТУПНІ НЕ ТІЛЬКИ НА ПОШТІ
і будь в курсі останніх подій міста Дзержинська!
Наш край здавна називався Чорноріченським. Це й пояснювати не потрібно: територією протікала лісова річка Чорна, на березі якої в повній згоді з традиціями української топонімії стояло головне поселення краю - село Чорне. А через річку Чорну при впадінні її в Оку теж з давніх-давен знаходилося село Растяпіно. Не будемо зараз вдаватися до теми, чому село носило саме таке ім'я. Із цього приводу існує кілька переказів, але тому немає жодного документального підтвердження. Нічим це село не відрізнялося від інших поселень Чорноріччя (Колодкіна, Бабина, Ігумнова та ін.), хіба що територіальною близькістю до волосного села.
У 1862 році між Москвою і Нижнім Новгородом була відкрита для руху залізниця - друга, між іншим, в Україні після знаменитої Миколаївської, що з'єднує дві столиці. На 32 версті від Нижнього було облаштовано півверстат, який знову ж таки у повній згоді з українською топонімією назвали Чорноріччям. А як ще назвати півверстат, розташований у Чорноріччя?
Півверстат незабаром перетворився на станцію під назвою Чорне. Тобто поки що все йде як і належить. Роком раніше, ще до завершення будівництва залізниці, біля майбутнього півстанку утворилися висілки Чорного. Тому було кілька причин, і знову ми зараз не вникатимемо в них. До перших висілок села Чорне приєдналися другі, а за ними - і треті, утворивши при станції Чорне досить велике поселення людей, які, втім, вважають себе чорносельцями. Та вонипо суті такими і були - з Чорним селом їх міцно поєднували родові зв'язки, волосні установи, старовинний цвинтар, Троїцька церква та багато іншого.
Нема відповіді. Але за цим перейменуванням почали відбуватися цікаві речі. Жителі висілок, як і раніше, вважали себе чорносельцями, і правильно вважали. Але дачники, котрі облюбували наші місця та назвали їх «Нижегородською Ялтою», поступово почали називати пристанційні висілки ім'ям Растяпіно. І їх можна зрозуміти. У залізничній касі вони купували квиток – куди? Та в Растяпіно, звісно. Вони сідали в поїзд і їхали – куди? У Растяпіно. Куди ж ще? Навіщо їм було розбиратися з нашими місцевими історіями: вони приїжджали відпочивати до Растяпіного – і крапка. І ось уже всі називають пристанційні висілки цим безглуздим ім'ям. Це ім'я неофіційне, але загальновизнане. Щоправда, щоб його якось відрізняти від імені стародавнього села, що знаходиться від станції в 5-6 верст, село в народі стали називати Старе Растяпине, а пристанційні висілки села Чорне - Нове Растяпине. Словом, звикли.
Перейменування станції Чорне, як бачимо, мало величезні наслідки для топонімії нашого міста. Якби не було цього перейменування, називалося б наше місто Чорноріченським чи Чорносельським. Втім, це ще сказати. Перейменували ж більшовики саму столицю, та й багато інших історичних міст Укаїни, в тому числі наш рідний Нижній Новгород. Невже вони зупинилися б перейменовувати якийсь там Чорноріченськ?