Звернення стягнення на предмет застави без суду можливе лише у спосіб, зазначений у договорі,
Що стосується здійснення дій, спрямованих на володіння предметом застави, то їхня правомірність залежатиме від їх утримання та від змісту договору застави. В даному випадку питання стоїть швидше не про необхідність, а про допустимість будь-яких дій із боку заставоутримувача.
Застава є спосіб забезпечення виконання зобов'язань, у якому кредитор по заставному зобов'язанню має право отримати задоволення переважно перед іншими кредиторами боржника рахунок вартості закладеного имущества. Але це може лише у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань. У даному питанні цей момент не відображено, тому наголосимо — звернення стягнення на закладене майно як у судовому, так і позасудовому порядку допустиме лише за порушення зобов'язань боржником. Це найголовніша підстава для запуску механізму звернення на предмет застави. Причому порушення має бути не будь-яким, а суттєвим (п. 2 ст. 348 ЦК України).
Припустимо, що порушення боржником зобов'язань мало місце і перед кредитором постало питання про звернення на предмет застави у позасудовому порядку згідно з умовами укладеного між сторонами договору.
У договорі заставу боку могли передбачити можливість звернення на закладене майно у позасудовому порядку (п. 2 ст. 339 і п. 2 ст. 349 ДК РФ). При цьому варто пам'ятати, що в деяких випадках позасудовий порядок звернення на предмет застави не застосовується (п. 3 ст. 349 ЦК України).
Умова про звернення стягнення на закладене майно у позасудовому порядку не вичерпується лише зазначенням такої можливості, вонотакож має містити конкретні способи звернення.
За загальним правилом схема наступна: порушення боржника – повідомлення про намір звернути стягнення – реалізація майна з торгів. Реалізація закладеного майна з торгів - це спосіб звернення стягнення, передбачений законом і застосовується за умовчанням. Однак якщо сторонами договору виступають суб'єкти підприємницької діяльності (організація, індивідуальний підприємець), а також якщо сам договір був укладений ними в рамках здійснення такої діяльності, то можливі способи звернення щодо застави у позасудовому порядку доповнюються ще двома варіантами: залишенням заставоутримувачем предмета застави за собою та продажем предмета застави третій особі самим заставоутримувачем або комісіонером на підставі укладеного з ним договору (п. 3 ст. 28.1 Закону про заставу). Причому якщо у договорі зазначено кілька способів звернення стягнення щодо застави, то заставоутримувач має право обрати один із них на власний розсуд, якщо інше не передбачено договором (п. 4 ст. 24.1 Закону про заставу).