Збитковий агропром Бурятії вшановує себе пишно замість взяти приклад з монгольських.
В.Наговіцин та С.Бүренбат
Автор: Бато Очіров
З чим і навіщо вшановувати працівників незавидного агропромислового комплексу РБ? Репліка експерта АРД Бато Очирова.
Нині Бурятія вшановує своїх працівників агропромислового сектора. Серед запрошених гостей є представницька делегація Селенгінського аймака Монголії на чолі з губернатором - паном Содин Бренберат.
Як на мене, метою приїзду делегації Монголії, окрім формальних привітань, є пошук ринку збуту продуктів сільського господарства.
Насправді, на тлі цього святкування виникла дещо парадоксальна ситуація. Справа в тому, що вітати бурятських аграріїв нема з чим. Поздоровлення за доблесну працю мають отримувати як чудові працівники сільського господарства гості із Селенгінського аймаку, а не винуватці урочистостей.
Для того, щоб було зрозуміло, пройдемося за поточними основними показниками сільського господарства обох регіонів у порівнянні з радянським періодом.
Результати діяльності аграріїв Селенгіського аймака Монголії (населення близько 150-200 тис. чол.), Приклад для наслідування для бурятських аграріїв:
- поголів'я овець та кіз цього року налічується 1млн.60 тис. голів (за радянських часів – близько 300 тис.), приріст у 3,5 разів;
- 2014 року валовий збір зернових становив 240 тис. тонн (за радянських часів отримували не більше 80 тис. тонн зерна), приріст у 3 рази.
Потрібно зазначити, що ще 2008 року монголи купували зерно та картопля у Бурятії. Тепер, навпаки, продали Бурятії в сезон осінь-весна 2013-2014р.р. близько 15 тис. тонн картоплі.
В аймаку стабільно розвиваєтьсявиробництво обліпихи: вже понад десяток плантацій. І кожен не менше ніж 1000 га. До речі, цей продукт є для США єдиним, що можна завозити до країни без обмежень.
Ну, а бурятські результати, можна сказати, обернено пропорційні досягненням монголів:
- поголів'я овець та кіз цього року налічується близько 350 тис. голів (за радянських часів – 2 млн.) – зменшення у 5,7 разів;
- валовий збір зернових цього року становить 80 тис. тонн (за радянських часів – було 600 тис. тонн) – зменшення у 7,5 разів;
- У Бурятії немає серйозного картоплярства, не кажучи вже про виробництво обліпихи.
Звісно, виникає питання: чому і рахунок чого сільське господарство Монголії так швидко розвивається, враховуючи одні й самі кліматичні умови?
Просто тому, що у сусідній країні за справу взялися професійно. Як то кажуть: з почуттям, до ладу і розстановкою. Тільки і всього. Зараз у Монголії успішно працює асоціація "Монгол томс" ("Монгольська картопля"), яка веде весь цей напрямок. Прийнято державну програму з підтримки картоплярства.
Все робить поетапно: наука – насіння – агротехнології. Посилено ведеться будівництво зрошувальних систем. З виробництва зерна в країні прийнято програму “Атар-3” (“Целина-3”), яка передбачає аналогічний вищезгаданий ланцюжок. У розробці всіх проектів брали участь канадські та українські фахівці.
Всі ці концепції та програми є й у Бурятії. Різниця тільки в тому, що там це працює, а в нас як завжди.
На цьому тлі складається враження, що цей розрив у розвитку між сусідами зростатиме й надалі. Мабуть, не за горами те, що населення Бурятії їздитиме у квітучий монгольський аймак. Гроші заробляти.