Застосування алогенної клітинної трансплантації
В.І.Селедцов 1, СН.Білогородцев 2 О.В.Парлюк 3, ГВ.Селедцова 2 С.С. Рабінович 3
1Український державний університет ім. І. Канта, Калінінград
2НДІ Клінічної Імунології СО РАМН, Новосибірськ
3Міська клінічна лікарня № 34, Новосибірськ
4Новосибірський державний медичний університет, Новосибірськ
Allogeneic cell transplantation for spinal cord injury: distant outcomes
VI Seledtsov 1, S.N. Белогородцев 3, О.В. 3 . GV. Seledtsova 3, SS. Rabinovich 3 1 український державний університет ім. І. Канта, Калінінград 3 НДІ Клінічної Імунології СО РАМН, Новосибірськ
3Міська клінічна лікарня № 34, Новосибірськ
4Новосибірський державний медичний університет, Новосибірськ
Наведено віддалені результати лікування наслідків спинальної травми з використанням трансплантації фетальних клітин головного мозку та печінки. У клінічне дослідження було включено 43 пацієнти (11 чоловіків, 32 жінки віком від 17 до 55 років]. Давність травми на момент початку лікування варіювала в межах 1–6 років. Клітини трансплантували або інтраопераційно у вигляді плазматичного згустку, або субарахноїдально в вигляді суспензії за допомогою люмбальної пункції Згідно з шкалою FIM (Functional Independence Measure), відчутні неврологічні поліпшення були відзначені у 21 пацієнта (49%): у 13 (30%) на 1-10 іу8 (19%) на 10-50% балів. функції тазових органів, покращення чутливості та зменшення спастики відзначили 18 (42%), 10 (27%) та 5 (14%) пацієнтів, відповідно.З 20 пацієнтів з давністю травми доНа момент початку лікування до 2 років значні поліпшення були відзначені у 14 (70%) осіб. З 23 пацієнтів з давністю травми, що перевищує 2 роки, покращення було досягнуто лише у 7 (30%) осіб. Таким чином, клітинні технології можуть бути ефективно використані в лікуванні значної частини спинальних пацієнтів, лікування яких з позицій загальноприйнятої медицини є малоефективним.
Ключові слова: лікування травм спинного мозку, алогенна клітинна трансплантація.
Розбіжний outcomes transplanting fetal-derived, brain and liver cells in spinal cord injury(SCI) пацієнтів є presentd in this paper. Усього з 43 пацієнтів (11 жінок і 33 жінок у віці від 17 до 55 років) мають бути переміщені в клінічну розбудову. При починанні стовпця-базованого ходу післяпрезентативного часу був від 9 місяців до 6 років. Секси були transplanted в першу чергу її взапосередньо в сформульованій формі plasmic clot or subarachnoidally (via a lumbar puncture) in the form of a suspension. З огляду на FIM (Functional Independence Measure) ступінь, очевидні neurological improvements були зараховані в 21 пацієнтів (49%): у 13 (30%) до 1-10%, у 8 (19%) до 10-to- 50% пунктів Improvements in function of pelvic organs, improvements in sensitivity, and decrease in muscular spasticity were found in 18 (42%), 10 (27%) and 5 (14%) patients, respectively. З 20 пацієнтів з тривалим часом не тривалий протягом 2 років до моменту запобіжного заходу, 14 (70%) продемонстрували значні neurological improvements. З 23 пацієнтів з тривалимчасом тривалість протягом 2 років, тільки в 7 (30%) значних вчинків були зараховані. Той, що базується на дослідженні може бути ефективно застосовано в субстанційному режимі SCI пацієнтів, які єрозглядається як конвенційна медицина як incurable.
Key words: treatment for spinal cord injury, allogeneic cell transplantation.
Тяжка травма спинного мозку є причиною розвитку комплексу незворотних структурнофункціональних порушень в області ушкодження — втрати нейронів і провідних шляхів, демієлінізації аксонів, що збереглися, розростання гліальної тканини, порушення кровопостачання та цитокінового балансу в зоні ураження [1,2, 3]. Обмежена здатність нервової тканини дорослої людини до самостійної регенерації, а також розвиток у зоні пошкодження вторинних патологічних процесів призводять до стійких функціональних порушень та тяжкої інвалідизації пацієнтів [4, 5]. Своєчасні лікувальні заходи певною мірою можуть покращити якість життя таких хворих. Так, хірургічне лікування може бути ефективним у гострий період травми, проте воно зазвичай не призводить до значного поліпшення неврологічного статусу при давності травми більше 12 місяців [6,7]. Загалом проблема реабілітації спинальних хворих залишається гострою, оскільки їх стандартне лікування в більшості випадків є малоефективним.
Трансплантація живих нейрогенних донорських клітин відкриває нові можливості лікування важких неврологічних розладів. Експериментально показано, що імплантовані на місце травми клітини фетальної мозкової тканини здатні виживати та диференціюватися в гліальні та нейрональні елементи з утворенням аферентних та еферентних синаптичних зв'язків. Крім того, через секрецію широкого спектра нейротрофічних факторів трансплантовані клітини здатні створювати сприятливі умови для ремієлінізації нервових волокон, а також стимулювати проростання аксонів у зону пошкодження спинного мозку [2, 8-12].
Ранішеу нашому інституті були виконані клінічні дослідження (Ml фази) застосування трансплантаційної клітинної технології у лікуванні тяжких неврологічних розладів, рефрактерних до стандартного реабілітаційного лікування. Обнадійливі результати отримали при лікуванні важких форм дитячого церебрального паралічу [13], і навіть наслідків черепно-мозкової травми [14— 16] чи мозкового інсульту [17]. Було розроблено спеціальну трансплантаційну клітинну технологію для лікування наслідків травми спинного мозку [18]. Раніше було описано перші 15 клінічних випадків її застосування [19]. У цій статті наведено дані, що характеризують віддалені результати застосування розробленої технології у 43 пацієнтів з терміном спостереження не менше 4 років.
матеріали та методи
Клітини, призначені для трансплантації, отримували з головного мозку та печінки плодів 16-22 тижні. гестації, отримані внаслідок спонтанного викидня або легального, штучного переривання вагітності [13, 19], Отримані клітини криоконсервировали в розчині з 10% диметилсульфоксиду, і зберігали до використання в умовах глибокого заморожування. Після розморожування клітини (2-2,5 хвилі їх у 5 мл середовища, що складається з 4 мл аутологічної плазми і 1 мл плазми пуповинної крові. Формування плазматичного фібринового згустку досягалося додаванням 2% розчину кальцію хлориду, як описано раніше [18]. При наявності арахноїд та/або інтрамедулярної кісти виконувалася ламінектомія з менінгорадикулолізом, розкриттям та випорожненням порожнини кісти.Ця операція була спрямована на зменшення компресії спинного мозку та реканалізацію простору, необхідного для росту аксонів [19].клітинами. Через 10-14 діб. хворим виконували повторну трансплантацію суспензії фетальних клітин шляхом люмбальної пункції. У випадках, коли за даними комп'ютерної томографії в області травми початково переважали рубцеві зміни без кістозного перетворення, використовували лише інтралюмбальний шлях трансплантації клітини на рівні L4-L5.
Результати лікування оцінювали з використанням шкали НМ (Functional Independence Measure), загальноприйнятої для аналізу неврологічного статусу спинальних хворих [20, 21]. Дана шкала дозволяє визначити рівень функціональної незалежності хворих за їх повсякденної діяльності (здатність до самообслуговування, самостійного пересування) а також рівень контролю функцій тазових органів, від якого значною мірою залежить якість їхнього життя. Всього до шкали включено 13 питань, кожне з яких оцінюється за 7-бальною шкалою. Максимальна кількість балів – повна функціональна незалежність – становить 91 бал.
Результати дослідження
Клінічні дослідження проводилися відповідно до протоколу, затвердженого Вченою радою та схваленим Комітетом з етичних питань Інституту клінічної імунології СО РАМН. Від кожного хворого, включеного в дослідження, було отримано письмову поінформовану згоду. Для участі у дослідженні відбиралися хворі з давністю спинальної травми, що перевищує 9 місяців, у яких проведене до цього комплексне реабілітаційне лікування не призвело до значних неврологічним поліпшенням. Віддалені результати трансплантаційного лікування вдалося відстежити у 43 хворих, які проходили лікування з урахуванням нейрохірургічного відділення МУЗ ДКБ № 34 міста Новосибірська період із 2000 по 2005 гг. Характеристика цих пацієнтів та результати їх лікування представлені у таблиці1.