Загадка балансиру

У мене ж, чесно сказати, проблема набагато глибша і безпросвітніша. Ще перед початком зимового сезону, згадуючи колишні риболовлі та будуючи плани на майбутнє, я спробував згадати, скільки приблизно риби впіймав на балансир, і не зміг пригадати жодного затримання! Це мене, зізнатися, дуже приголомшило. Як же так? Чому в той час, як рибалки з різних регіонів нашої країни вже давно і успішно ловлять хижака на балансир, я досі залишаюся осторонь? Ситуацію вирішено було виправити з першим виходом на лід.

Треба сказати, що і в минулі роки я трохи уваги приділяв балансу, але й те, що я повністю ігнорував цю приманку, теж неправда. У моїй коробці з блешнями затесалося кілька бюджетних балансиров самої ходової забарвлення, придбаних у різний час з нагоди, та ще кілька непоганих моделей мені подарували друзі. І час від часу я, спостерігаючи за жерлицями або втомившись ловити на блешню, пускав їх у справу, але, так і не дочекавшись клювань, знову складав у коробку. А так, щоб вирушати на рибалку та цілеспрямовано ловити на балансир – такого не було.

Тому при першому ж виході на лід, який був ще дуже неміцним, загрозливо тріщав і при пересуванні по ньому видавлював з лунок воду, я взявся за блеснильник, причепивши до нього невеликий балансир із сірою спинкою та рожевим черевцем. Глибина на озері, що вкрилася льодом раніше за інших, була невелика, але ще осінніми рибалками я знав, що окунь, хоч і не дуже великий, тут є і його багато.

У прозорій воді під льодом, як в акваріумі, були добре видно всі піруети балансиру, який, чуйно відгукуючись на короткі посмикування вудильником, кидався з боку в бік, дійсно дуже нагадуючи своїми рухаминаляканого малька. Ось тільки, зрішивши все озеро лунками, виразної клювання смугастого я так і не домігся, якщо не рахувати обережних пощипування дрібниці в одній з лунок. Тоді свою невдачу я списав на те, що крига встала зовсім недавно, буквально пару днів тому, риби просто не встигли адаптуватися до нових умов і тому відмовилися клювати.

Вже на наступній рибалці лід став міцнішим, а клювання окуня - краще в рази. Ми з дружиною рибалили на іншому заплавному озері, і Настя швидко знайшла зграю пристойних окунів більше за долоню розміром, які азартно хапали блешню з мотилем. Вирішивши, що це зоряний час для балансира, я примостився з нею поруч, але спіймати зміг лише одного невеликого окунька, тоді як дружина витягла на лід півсотні смугастих.

Що ж, довелося чекати того моменту, коли міцні морози скують надійним льодом поверхню найближчого волзького затону, в якому живе багато великих хижих окунів, які прагнуть скуштувати мого балансира.

Але, знову ж таки, виключно заради справедливості, треба сказати, що минулими зимами ми з Настею, ловлячи блешками з мотилем або взагалі без насадки не тільки на малих озерах, а й на затонах, при полюванні за окунем примудрялися облавлювати тих рибалок, які використовували балансири. Причому наш улов був більший у рази, а за розміром «бляшанки» окуні були анітрохи не менші за «балансирні». Ось тільки, враховуючи глибину затону і наявність придонної течії, блешні доводилося прив'язувати більше і важче, а мотиля насаджувати більше. І окунь брав, забуваючи про те, що у великих водоймищах він повинен харчуватися переважно мальком, або приманками, що імітують цей кормовий об'єкт.

Швидше за все, не буде до кінця вірним і твердження, що в малих водоймах окунь узимку менше хижака, ніж у великих. Томущо в наших заплавних озерах, хоч вони й малі за розмірами, кормової риби дуже багато, і весь теплий період року окунь активно харчується мальком, та й узимку не відмовиться від цього частування, якщо рибалці вдасться добути малька відповідного, не дуже великого розміру. А ось те, що на штучні приманки, що імітують малька, окунь на озерах бере набагато гірше, ніж на мотиля – факт, підтверджений багатьма рибалками. Причому спостерігається це у заплаві Волги, а й у невеликих закритих степових ставках, населених смугастим хижаком.

Але, навіть знаючи про це, мені не терпілося перевірити балансир на волзькому затоні, добре, що морози, що нагрянули, за двадцятку незабаром надали таку можливість. Однак, на жаль, і тут мене чекало розчарування: за пів-дня, проведених на самому окуневому місці, я побачив всього три клювання, лише дві з яких вдалося реалізувати. І мені здається, що якби того дня я ловив звичнішою блешнею з мотилем, результат був би набагато кращим…

Так що тепер, як і раніше, основною снастю для полювання за окунем для мене буде блешня, як найрезультативніший спосіб лову в наших водоймах. А балансир застосовуватиму лише тоді, коли погодні умови (мороз і сильний вітер) не дозволять використовувати блешню снасть.

І поки балансир залишається для мене нерозловленою приманкою-загадкою, розгадати яку, як і раніше, дуже хочеться. А там, дивишся, і до великих окунів вдасться дістатися.

Віталій Волков, Волгоградська область