Забудовник ділянки біля парку Якутова вирішив розселити квартал за бюджетні гроші - МК Уфа
Ситуація довкола забудови території біля парку Якутова продовжує залишатися напруженою.
Цими днями в Уфі відбулася перша зустріч ініціативної групи з розробки концепції розвитку парку, номінальним організатором якої став директор Фонду розвитку міських проектів Володимир Барабаш.
"Не чиновник я, беріть вище: я блогер!"
Незважаючи на спроби ввести діалог у русло обговорень ширини паркових доріжок, форми лав та виду ліхтариків, небайдужим громадянам вдалося підняти низку гострих для міста питань та внести концептуальні пропозиції щодо розвитку парку. Однак гарантії того, що ці ідеї не виявляться повітряними замками, немає. Також під час слухань раптово спливли нові цікаві фінансові подробиці. Виявляється, для забудовника ділянки, обмеженої вулицями Краснодонської та Леніна, проект виявився більш ніж бюджетним. За словами мешканців будинків, що зносяться, витрати на розселення має взяти на себе місто.
– Як прийшла ідея звернутися до народу через соціальні мережі? – поцікавились ми.
– А які в мене інструменти? – розвів руками пан Барабаш.
– Наприклад, ваша організація має сайт, на якому жодної інформації про це немає.
– Який? – здивувався Володимир Валерійович.
Довелося просвітити пана керівника.
- Це чисто організаційний сайт фонду, там навіть розділу «Новини», на мою думку, немає, - відповів він.
– Вчора був, – запевнили ми пана начальника.
- У мого ЖЖ відвідувачів, читачів більше, ніж у сайту, тому з точки зору ефективності повідомлення це набагато правильніше і зручніше, - почули ми у відповідь. – У нас група у соцмережах, яку відвідують частіше, ніж сайт. Мине розкручуємо сайт фонду, є інші, дієвіші механізми.
– Якщо все пустити на самоплив, ми отримаємо, можливо, гарну картинку, чавунні ліхтарики, лавочки з калинського лиття. Воно, можливо, і виглядає на фотографії красиво, але питання у функціональності, наскільки це відповідатиме інтересам людей, які постійно відвідують цей парк, - повідомив він.
Також від імені присутніх при зустрічі господарів парку пан Барабаш заявив, що рухати озеро та залізницю не можна, але «якщо в ході обговорення буде вирішено, що атракціони якось треба усунути чи перекинути, гадаю, ніхто сильно не заперечуватиме».
"Не забудовувати парк, а розширювати"
У ході діалогу уфимці запропонували низку ідей, як облаштувати парк. Борис Воробйов, мешканець одного з будинків, що потрапили під знесення, нагадав, що єдиний сьогодні у центрі міста парк є пам'яткою архітектури.
– Наскільки я в курсі, біля пам'яток архітектури не повинно бути багатоповерхового будівництва, – зауважив він. - Треба думати, не як забудовувати парк висотними гарними будинками, а як його зберегти та розширити. На місці, де нині дерев'яні будинки, треба ставити дитячу спортивну школу.
Також він попередив, що влітку людям, які приїжджають у парк, нема де залишити машини, а з початком хокейного сезону в районі взагалі починається автомобільний колапс. Значить поблизу потрібна автостоянка.
– Потрібно подивитись на територію в комплексі з урахуванням «Уфа-арени», депо, тенісного корту. А які куди лави ставити – це не найголовніше, - підсумував він виступ.
- Парк не повинен бути зашитий висотками, зорових домінант на його околицях бути просто не повинно, - висловив він свою думку з посиланням на регламент парків. - Колись він мав увійти доприродний чотирикутник великих міських вулиць – сучасних Леніна, Революційної, Маркса та Ібрагімова. Це місце не під житлову забудову, а під майданчик для тихих ігор, спортивних занять. Видно неозброєним поглядом, що парк затиснутий, треба розширювати його для міста, для дітей, майбутнього.
Парк радянського періоду
Мистецтвознавець Крістіна Абрамичева зауважила, що парк Якутова сьогодні не має єдиної концепції. На думку активіста «Архзахисту», більшість уфимців парк асоціюється зі світлими радянськими часами.
– Якщо повернутися зараз до цієї ностальгічної ідеї, це буде близько до городян і старшого, і середнього віку, а дітям буде цікаво, – сказала вона, запропонувавши відкрити у парку музей щасливого дитинства, ретро-кафе та кафе-морожене.
Історик Радмір Янгіров розповів, що сьогоднішній конфлікт – не перший приклад, коли парк урізали в розмірах, нагадав, які помилки були здійснені в минулому, і розповів, що уфимцям у 1944 році вдалося вже відстояти парк Якутова, коли на його території збиралися розмістити авіаційний інститут .
Представник форуму "Урбан-байрам" Марія Вікторова не стала акцентувати увагу на спірній ділянці під забудову, а запропонувала "розподілити потік у парку на простір навколо "Уфа-арени".
– Якщо ми хочемо покращити парк, то туди прийде більше людей, – заявила дівчина. – Вже зараз вечорами влітку навколо озера людям тісно. Там багато людей. Що робити? Ми думали про те, що є величезний суспільний простір для городян – «Уфа-Арена».
Схоже, відповіді на запитання, куди подінуться машини армії вболівальників «Салавата Юлаєва» під час матчів улюбленої команди, якщо довкола «Уфа-арени» відправити гуляти тих, кому після будівництва елітних висоток не вистачить місця у парку Якутова, «молодий»професіонала», як представив Марію пан Барабаш, немає.
Організатор зустрічі запропонував зробити ще два входи до парку та горів бажанням обговорити ширину майбутніх паркових доріжок.
«Пане альтруїсти, мільярдик-другий не підкинете?»
У свою чергу директор парку Альфред Мустафін згадав, як 13 років тому у міста не знайшлося грошей, щоби реставрувати об'єкт, і лише зусиллями нових господарів об'єкта він був приведений у нормальний стан. При цьому, якщо повірити підприємцю, управління парком виявилося для власників важким тягарем, і потрібні титанічні зусилля, щоб утриматися на плаву.
Проте більшість учасників так чи інакше згадувала про проблему забудови. Переконавшись, що оминути гостру тему не вдасться, організатори зустрічі виклали «козирі».
- Справді, давайте говорити про розширення парку, про те, що треба будувати не багатоповерхівки, а дитячу спортивну школу, - відволікся від роздумів про ширину доріжок парку Володимир Барабаш. – Потрібно довести це тим, хто має гроші і хто приймає рішення. Але тут треба розуміти, що вони там сидять десь в іншому місці, і їм треба якийсь напрямок дати якусь єдину концепцію, в рамках якої можна сказати, що тут не треба ось це робити, а треба зробити ось так.
Хто ці загадкові люди, які приймають рішення, в якому іншому місці вони сидять і чому самі не розуміють, що таке добре і що таке погано, керівник центру не пояснив.
- Може, ми дійсно розробимо таку концепцію парку, що або місто, або республіка підтримають, або з'явиться добрий Герман Греф, який скаже, ось вам два мільярди рублів, віддайте відступні забудовникам, нехай вони там розселяють будинки і роблять парк, - розмріявся тим часом Володимир Валерійович, трохи пізнішеякий обмовився, що «з дефіцитом бюджету майже мільярд Уфа не знайде грошей на викуп цих ділянок, але це не означає, що неможливо знайти співфінансування в республіці і в федерації».
Окрім ідеї вирушити всім світом шукати «якогось альтруїста» модератор зборів запропонував спробувати виграти грант федерального уряду. Дивно було чути це від нечиновника, але громадського діяча, який має розуміти, за яким принципом видаються гранти та в які терміни приймаються заявки на них.
- Не можна прийти і сказати, ми щось не хочемо, щоб тут не було будинків, ми хочемо, щоб парк був ширшим. Під це грошей не дадуть. А якщо зробити нормальний проект, сказати: стільки коштує викупити проект у забудовника, стільки посадити дерева, тоді вийде толк. Під це гроші можна отримати, – запевняв він.
У відповідь прозвучало, що в місті вже досить багато хороших проектів, які лежать на полиці, бо вони нереалізовані фінансово, і потрібно обговорювати не зокрема, а реально вирішити концепцію.
У ході обговорення зав'язалася цікава розмова, яка багато в чому розкрила очі на те, скільки насправді обходиться забудовнику знесення будинків.
- Це знесення передбачає висотне будівництво. Що ви хочете: дешевше зробити сквер чи дорожче? – тиснув орендар-забудовник.
– Ми позиваємося до того, щоб нам дали наші законні квадратні метри, – намагався пояснити мешканець.
Пізніше ми поцікавилися у Бориса Воробйова, які мільярди він і сусіди вимагають у міста за свої квартири. Виявилося, що трикімнатну повнометражку у 86 квадратних метрів, де зареєстровано троє людей, у міцному будинку з високою стелею у самому серці міста визнали аварійною та оцінили у 30 тисяч за квадратний метр.
– За нашу квартиру насім'ю нам дають 17 квадратних метрів по 30 тисяч, або лише 560 тисяч рублів, – повідомив чоловік. – А потім там збудують елітне житло!
Зауважимо, що ринкова вартість таких квартир сьогодні - приблизно вісім мільйонів рублів. Оце економія!
Загалом у будинку 18 квартир. Шляхом нехитрих арифметичних підрахунків можна з'ясувати, що якщо мешканці суд програють, розселення найбільшого з будинків, що зносяться, обійдеться в десяток мільйонів. Причому розщедритись доведеться зовсім не забудовнику, а місту, чи, простіше кажучи, нам з вами, дорогі земляки.
Отже, саму ділянку цей щасливчик придбав за 600 тисяч рублів, розселення оплачується з уфімської скарбниці. Залишилося тільки побудувати багатоповерхівки вище та продавати квартири дорожче. Нагадаємо, раніше пан Барабаш стверджував, що, крім покупки ділянки, забудовнику доведеться витратитися не лише на знесення житла, благоустрій території під паркову зону, а й розселення мешканців. І все це коштуватиме інвестору 1,8 мільярда рублів.
"Мрійте на здоров'я, це у нас безкоштовно"
Єдине рішення, яке було прийнято за підсумками зустрічі, – створити сайт, де будь-який бажаючий зможе висловити пропозиції щодо розвитку дитячого парку, та організувати ініціативну робочу групу, яка чи то має розробити алгоритм роботи з населенням, чи звести докупи пропозиції від народу та представити готовий проект. Створення сайту та технічну модерацію взяв він фонд розвитку міських проектів.
– Які межі наших фантазій? – поцікавились активісти.
- Жодних рамок, малюйте на чистому білому аркуші, - розщедрилися організатори зустрічі.
За підсумками зустрічі, ми поцікавилися в активістів враженнями.
– Все це схоже на «Урбан-байрам», дітище наших футуристів, які завждизакликають працювати разом із жителями, креслити плани. А чи насправді не відволікають нашу увагу від гострих проблем? - запитала Христина Абрамичева. – Сьогоднішня зустріч може виявитися спекулятивною діяльністю, а можливо – реальним інструментом вирішення проблеми.
Коли стоїть друга зустріч ініціативної групи, хто в підсумках опиниться у її списках – ангажовані особи чи ті, кому не байдужа доля рідного міста, скільки триватиме обговорення «народного проекту парку», невідомо. Тим часом загроза забудови спірної ділянки з кожним днем стає все реальнішою. І якщо довго обговорювати доріжки в парку, можна і не помітити, як одного прекрасного дня за кілька метрів від його кордонів поставлять паркан, вириють котлован і почнуть будівництво.
Заголовок в газеті: «Левіафан» по-башкирськи Теги: Суспільство Місця: Уфа