З 2016 року наркомани зможуть лікуватися у приватних клініках за рахунок бюджету
Наркозалежний у будь-якому регіоні країни матиме право обрати для реабілітації організацію, яку він хоче, причому як державну, так і приватну. Зауважимо, що у всій країні є лише 4 спеціалізовані державні наркологічні центри, 81 реабілітаційне відділення та 144 наркодиспансери. Приватних центрів набагато більше — близько 600.
Керівник реабілітаційного центру Станіслав Горяїнов повідомив, що у нього за сертифікатами лікуються троє людей — дві дівчини та хлопець. Реабілітація тут коштує 30 тисяч карбованців на місяць. Але, за словами Горяїнова, гроші з області поки що не прийшли.
— У наркодиспансері після лікування наркоманам надається список реабілітаційних організацій. Куди вони хочуть, туди їдуть. Але не кожен може протриматись півроку. Наприклад, наркоманам не подобається, що в нас не можна курити… – розповів Станіслав Горяїнов.
Відповідальна за кухнею прибирає зі столу після сніданку
Очолюваний ним реабілітаційний центр було відкрито 2010 року. Зараз у триповерховій будівлі на Кулагіна, 37, мешкають дев'ять жінок від 18 до 50 років з усієї країни - з міста Кімри, Санкт-Петербурга, Шахт, Москви, Туапсе, Кропоткіна, Ставрополя, Кисловодська, Іпатово. Місцевих намагаються не брати, щоб розірвати усі зв'язки підопічного з колишнім світом та виключити можливість передачі наркотиків.
За договором перебування у реабілітаційному центрі коштує 15-20 тисяч рублів на місяць. Але Станіслав Горяїнов називає це не оплатою, а добровільними пожертвами. З дев'яти шістьох дівчат знаходяться в центрі безкоштовно.
— Тих, хто нам допомагає, у зв'язку з подіями в Україні та з кризою поменшало. Минулого року ми виграли федеральний грант - 4,8 млн рублів. Але це цільові гроші, їх можна витратити лише на проведеннябудь-яких заходів: створення фільму, буклетів, пам'яток.
Більшість наркоманок приїжджають сюди після лікування у своїх місцевих лікарнях. Вони привозять із собою купу медичних довідок, але в самому центрі дівчат ніхто не перевіряє, тільки якщо хтось із них занедужує, їх відправляють на лікування до лікарень №7, №20 або до ЦМЛ.
Згідно з договором, дівчата повинні добровільно перебувати в центрі мінімум рік і дотримуватися різного роду обмежень. Наприклад, не залишати територію центру і не займатися справами, яких немає в розпорядку дня.
Розпорядок дня в центрі розписано щогодини
Суть реабілітації полягає у воцерковленні - спілкуванні з Богом, дотриманні постів, регулярному відвідуванні служб і т. д. Тому щоранку починається з молитви, читання псалмів або Притч Соломона, прибирання особистих кімнат (тут їх називають келіями). Сніданок, обід та вечеря готує по черзі чергову. Під час їжі всі пусті розмови заборонені, особливо в перші місяці перебування в центрі.
Вихованням, а точніше перевихованням наркоманок тут, крім самого Горяїнова, займається православний психолог, священики та консультанти з хімічної залежності. Після сніданку дівчата читають Акафіст, слухають лекції з катехизи або моляться у спільній молитовній.
— Одна зачитує вголос, інші слухають і потім розмірковують. У когось одна точка зору, у когось інша. У результаті народжується істина, – пояснює Станіслав Горяїнов.
Ікони висять у кожній кімнаті дівчат, а у трапезній ними заставлено практично все підвіконня. Як пояснюють самі вихованки центру, деякі ікони купують самі, але переважно їх дарують просто люди чи храми.
Спільне читання молитов
Після читань та обіду дівчата займаються працетерапією — вирощують овочі,доглядають квіти, грають у волейбол, випікають, шиють або в'яжуть для себе і на подарунок. Після вечері читають патріотичні книги, Святе Письмо. Після молитви о 23:00 лягають спати.
З розмов із самими дівчатами стає зрозуміло, більшість із них приїжджають сюди атеїстками, але як саме допомагає їм віра і чи робить вона їх здоровішими, ясно відповісти вони не можуть. Цікаво лише, що кажуть вони одне й те саме, ніби завчене чи кимось навіюване.
Наприклад, 20-річна москвичка Лера почала вживати наркотики у 16 років, спочатку курила траву, потім перейшла на героїн. У столичних наркологічних клініках вона лікувалась шість разів, але безрезультатно.
- Два роки ніхто нічого не підозрював, я мовчала. Потім уже, коли мені стало зовсім погано і мені потрібні були гроші, я прийшла до мами і сказала: "Мамо, я колюся, дай мені грошей, я кумарю". Звісно, всі одразу переполошилися, — розповідає дівчина. — Спочатку, звісно, складно було вливатись у режим, навчати молитви. Я раніше взагалі не вірила у Бога. Я питала тата: «Чому я маю у щось вірити?» Священики не кажуть, що можна вилікуватися за допомогою бога, вони кажуть: «Просіть зцілення і моліться». Вони розповідають, як це треба робити. Ми лише задаємо їм питання щодо Біблії, які нас цікавлять. Зараз я вірю, що зцілитися можна лише з Богом. Як до цього дійшла? Молишся, просиш у Господа: «Господи, допоможи моєму зневірі», і він сам тобі допомагає. Я не знаю як це пояснити. Лікування можливе лише з Господом. Потрібно уявляти, що він постійно знаходиться поряд з тобою, і якщо ти сядеш на сходи і захочеш вколотися, він сяде поряд і дивитиметься на тебе. І тобі буде соромно. Це особисто моя думка, я сама до неї прийшла.
Історія її 21-річної сусідки по кімнатіВікторія підозріло схожа. До реабілітаційного центру її привіз дядько.
- Ніхто мене не змушував. Від синтетичних наркотиків — солей — у мене вже поїхав дах, почалися шизофренія та параноя. Мені весь час було страшно, хотілося померти. Під час одного з нападів параної я прибігла до мами, почала плакати, кричати, сказала, що колюся два роки, показала їй руки. Ми швидко зібралися, і вже за два тижні я була тут, — каже Вікторія.
На запитання, чому почала вживати наркотики, Віка каже, що вважала це крутим, що життя наркоманки це її спосіб життя.
— Мені здавалося, що я мало не народилася наркоманкою. Я дивилася фільми про наркоманів, і це мені подобалося. І я сама якось натрапила на таких людей. Хоча, напевно, я навмисне їх знайшла, мені вони були цікаві. І молодик мені попався наркоман, і я повністю пішла в наркотики.
Як і Лера, Віка спокійно каже, що не розуміє, як алкоголік чи наркоман може видертися із залежності без віри в Бога.
— Спершу я відмовлялася молитися, кричала: «Навіщо ви до мене пристали зі своїм Богом!» Але все це йшло від гордині. Мені допоміг прийти до тями порядок дня. І вже за кілька місяців прийшло усвідомлення якесь. Я почала згадувати, як мені погано було, як я прокидалася і думала, навіщо я живу і навіщо я народилася. Зараз, дякуючи Богу, я розумію, що можна жити тверезо. Жити, а чи не існувати. Я зрозуміла, що такий стан, навпаки, мав наркотики, що параноя — це побічний ефект від вживання наркотиків. Зрозуміла, що тільки якщо ти будеш з Господом і не відходитимеш від нього, тоді щось може вийти в цьому житті.
На питання про те, яка частина дівчат, які пройшли реабілітацію, вилікувалась і повернулася до здорового життя,Станіслав Горяїнов реагує дуже болісно та не відповідає.
— Як можна виміряти людей у відсотках? До того ми стали циніками та маразматиками. Хтось каже, що наша робота – це крапля у морі, але для когось це ціла доля, – каже він.
Іноді дівчата грають на піаніно
Після відвідин реабілітаційного центру з'являється більше запитань, ніж відповідей. Хіба можна стати здоровим, якщо 24 години на добу людини оточують такі ж колишні наркомани, що загубилися і заплуталися в житті? Як прийти до осмислення життя, якщо не дається жодних альтернатив, а пропагується лише одна незаперечна істина — віра в Бога? Наскільки здоровою (у фізичному та моральному плані) людина вийде з такого центру, якщо вона не перебуває під постійним наглядом лікарів, а лише надходить до медустанови за потреби?
На думку головного лікаря лікувально-реабілітаційного наукового центру «Фенікс», лікаря-психіатра та нарколога Ольги Бухановської, поміщення людини до реабілітаційного центру — це не метод позбавлення будь-якої залежності.
— Працювати з церквою — це важливо та здорово. Ми самі іноді ініціюємо звернення наших пацієнтів до представників тих чи інших конфесій. Але треба розумно підходити до лікування будь-якої залежності. Насамперед, потрібно починати медикаментозне лікування, впливати на патологічний потяг до наркотиків. Під масками наркоманів у глибині часто ховаються депресія, шизофренія, біполярність. Потрібно спочатку встановити діагноз, тобто працювати з медиками, з лікарями-психіатрами та лікарями-наркологами. І тільки після того, як встановлено діагноз, проліковано основне захворювання, потрібно приступати до реабілітації. Не можна з реабілітації розпочинати роботу з наркоманами. Все має починатися з А і закінчуватись на Я, — пояснилаОльга Буханівська.
Лікувати та реабілітувати наркоманів потрібно комплексно, обережно та покроково. За даними ФСКН РФ, загальна кількість тих, хто систематично вживає наркотики з немедичною метою, становить в Україні близько 8,5 млн осіб. У відомстві вважають, що саме завдяки сертифікатам це число знизиться в 30 разів. Але питання, як змусити таку кількість людей не вживати наркотиків, якщо навіть на реабілітацію, за офіційною статистикою, після лікування вирушають лише 5% хворих, знову ж таки залишається риторичним.