Види меду властивості

Що треба знати про мед?

Вищі сорти меду (що містять найменшу кількість вологи) виходять при його витіканні із стільників під впливом власної тяжкості (мед-самотек) або при центрифугуванні в спеціальних апаратах. Нижчі сорти меду (підвищеної вологості) одержують витоплюванням меду із сотень на вогні.

Мед та лікування

Найбільшою популярністю користується натуральний мед і особливо такі сорти:

Мед отримує назву залежно від рослин, з яких бджоли збирають нектар. Сорт меду можна визначити за кольором, смаком та ароматом.

Цінуються світлі сорти меду:

У той же час темні сорти більш багаті на мінеральні речовини, що становлять цінність для організму.

Хімічний склад меду

У меді міститься близько 60 різних речовин. Головною складовою всіх сортів меду є вуглеводи: глюкоза (виноградний цукор) і фруктоза (фруктовий цукор).

100 г меду містять 0,3 – 3,3 % білків, 77,2 % вуглеводів та дають організму 335 калорій енергії.

У мед входить цілий ряд ферментів, які значно прискорюють реакції обміну речовин, що протікають в організмі.

З мінеральних речовин до складу меду входять солі кальцію, натрію, магнію, заліза, сірки, йоду, хлору, фосфору, а деяких сортах збігається і радій. Кількість багатьох мінеральних речовин у меді майже така сама, як у крові людини.

Мед містить мікроелементи, такі, як марганець, кремній, алюміній, бор, хром, мідь, літій, нікель, свинець, олово, цинк, осмій та інші.

Мед включає ряд органічних кислот (яблучна, винна, лимонна, молочна, щавлева) та вітаміни.

У меді є відносно велика кількістьвітаміну В2 (0,5 мг%), РР (0,2 мг%), С (2 мг%). За останніми даними, у ньому виявлено також вітамін В6, пантотенова кислота, вітамін Н (біотин), фолієва кислота, вітаміни К та Е.

Бджолиний мед добре зберігається. При тривалому зберіганні він поступово густіє, каламутніє і перетворюється на щільну масу внаслідок кристалізації глюкози.Кристалізація (зацукровування) натурального меду свідчить про великий вміст у ньому виноградного цукру (глюкози) і хорошу якість меду. Фруктоза не кристалізується, тому сорти меду, що містять багато фруктози, не густіють.

Засахарившийся мед за бажання легко можна перетворити на рідкий, помістивши посудину з медом у гарячу воду (температура до 60°С). Мед не можна розігрівати на відкритому вогні, тому що при температурі 60'С відбувається руйнування ферментів, і мед втрачає багато цінних якостей.

Іноді при зберіганні меду виявляються два шари - знизу, що закристалізувався, а зверху сиропоподібний. Отже, мед незрілий, із підвищеною вологістю. Такий мед непридатний для тривалого зберігання.

Мед дуже гігроскопічний. В умовах високої вологості при температурі +11-19 °С він може закисати.

Зберігати мед слід при температурі 5 - 10 С в сухому добре провітрюваному приміщенні, де немає продуктів, що сильно пахнуть, так як мед легко сприймає сторонні запахи. Найбільш зручна для зберігання меду скляний посуд, а також бочки з липи, осики, вільхи, тополі. У дубових бочках мед темніє. Не можна залишати мед в оцинкованому посуді та з алюмінію, т.к. при цьому утворюються отруйні речовини.

У стільниках чи за правильному зберіганні мед може псуватися дуже довго (кілька століть і навіть тисячоліть), т.к. володіє сильно вираженим знезаражуючимвластивістю і згубно діє багато мікроби і плісняві грибки.

Найпростіші способи відкриття домішок

Іноді на ринку спостерігаються випадки фальсифікації меду та додавання до нього різних домішок: цукрового сиропу, бурякової або крохмальної патоки, сахарину та ін.

Такі домішки до меду, як крохмаль, крейда та інші легко виявити, для цього мед розчиняють у воді. Якщо мед чистий, розчин виходить трохи каламутний, без осаду. За наявності домішок утворюється осад. Якщо в меді міститься крохмаль, додавання до розчину меду кількох крапель настоянки йоду викликає синє забарвлення. Домішку крейди можна виявити, впливаючи на осад будь-якою кислотою або оцтом: у цьому випадку відбудеться спінювання внаслідок виділення вуглекислого газу. Для виявлення в меді картопляної та цукрової патоки або очеретяного та бурякового цукру необхідно ставити вже складніші проби у спеціальних лабораторіях.

Нові сорти меду

Нині, про експресним, тобто. прискореним методом отримано понад 80 нових сортів меду, що містять підвищені кількості певних вітамінів, необхідні лікарські, поживні та інші речовини.

Найбільшою популярністю користуються такі сорти меду: полівітамінний - багатий на вітаміни, особливо вітаміном С; гематогенний - містить кров і тому найкорисніший при недокрів'ї; молочний. володіє підвищеними поживними властивостями, т.к. а до нього входять компоненти молока; женьшеневий. у якому є сік кореня женьшень.

Норма споживання меду

З користю для організму, застосовуючи мед як харчову чи дієтичну речовину, доросла людина може з'їдати його на день по 100-150 г на кілька прийомів. Щоб мед кращевсмоктувався, його слід приймати за 1,5 - 2 години до їжі або через 3 години після прийому їжі. Найбільш корисним є застосування меду з теплою кип'яченою водою, чаєм або молоком, хоча невелика кількість (2 - 3 ч. ложки) можна приймати і разом з вуглеводистою їжею. Вирішувати питання про кількість та способи вживання меду краще індивідуально, про що йтиметься далі.

Дітям мед краще давати разом з іншою їжею, наприклад, з кашею, фруктами чи чаєм. У такому вигляді мед краще засвоюється. Не слід давати дітям занадто багато меду, інакше у дитини згодом може розвинутись огида до неї. Дитині цілком достатньо 1 – 2 ч. ложки меду на день.

Протипоказання до застосування меду

Деякі люди не можуть вживати мед через особливу підвищену чутливість до нього (ідіосинкразію). Від меду у них з'являється кропив'янка, свербіж, нежить, головний біль шлунково-кишкові розлади. Таким особам мед протипоказаний.

Дуже обережно і в помірних кількостях, попередньо порадившись із лікарем, можна вживати мед при цукровому діабеті. Необхідно порадитися з лікарем і перед тим, як давати мед дітям, хворим на золотуху та ексудативний діатез.

Практично за відсутності прямих протипоказань до застосування меду його можна використовувати всім здоровим та хворим.

Мед як лікувальний засіб

Як джерело легко засвоюваних вуглеводів - глюкози і фруктози, містить у собі унікальний набір вітамінів, мінеральних речовин, органічних кислот, ферментів, мікроелементів, протибактеріальних речовин, біогенних стимуляторів, мед можна назвати дивовижними природними ліками, що надають неповторний вплив на організм людини.

Дія меду на рани

Мед посилює кровотік та відтіклімфи, які механічно промивають рану та створюють кращі умови для живлення клітин у її зоні. Мед згубно діє на мікроби (кишкову та дизентерійну палички, стрептококи, стафілококи та ін).

Фармацевтична промисловість випускає препарати Конькова, що містять бджолиний медичний препарат (№N5 1, 2. 3), ефективні в лікуванні опіків, гнійних, довго не гояться ран і трофічних виразок. У народній медицині мед додають до відварів лікарських трав, соків овочів, картоплі, що використовуються при лікуванні різних ран та виразок.

У домашніх умовах Ви можете приготувати такі ефективні засоби:

Мазь для лікування ран і виразок, що довго не гояться: мед 80 г, риб'ячий жир 20 г, ксероформ 3 г, накладати на очищену рану у вигляді пов'язки.

Мазь для лікування трофічних виразок нижніх кінцівок: пеніцилін 500тис. од., новокаїн 2 г, риб'ячий жир 5 г. натуральний мед 10 г. Накласти на виразку і забинтувати, міняти пов'язки кожні 2-3 дні. Курс лікування 2-3 тижні.

Залити склянкою окропу 1 ст. ложку сухої трави ущелини болотної, наполягати протягом 30 хв, процідити, додати 1 ст. ложку меду. Використовувати зовнішньо для промивання ран та виразок; при виразці шлунка внутрішньо по 1-2 ст. ложці за 30 хв. до їжі.

Залити (0.5 л води 50 г листя евкаліпта, кип'ятити протягом 3-4 хв, процідити і додати 2 ст. ложки меду. Застосовувати у вигляді примочок та ванн для лікування ран.

Заварити у склянці окропу 1 ст. ложку висушених квітів ромашки звичайної, після охолодження профільтрувати і додати 1 ч. ложку меду. Застосовувати як полоскання при стоматитах, ангіна!, а також у клізмах при коліті

Ретельно обмивши та очищення сирої картоплі, натерти її на дрібній тертці, щоб отримати кашку. До 0,5 склянки кашки додати1 ч. ложку меду та перемішати. Суміш шаром не менше 1 см покласти на марлеву серветку і прикласти до ураженої ділянки шкіри, зафіксувати бинтом, тримати не менше 2 ч. Знявши серветку, обережно приберіть суміш, що просочилася на рану. Такі пов'язки протягом дня можна робити кілька разів. На ніч на уражену поверхню можна накласти пов'язку з прополісною маззю, а вдень знову повторити аплікації з картоплі та меду. Застосовують для лікування екземи, опіків, виразки, піодермії флегмонозних вугрів, хворобливих мозолів.

Щоденне помірне вживання меду діє регулюючим чином кишечник.

Приймати внутрішньо 50-100 г меду в чистому вигляді або в суміші з водою. Ставити клізьму з 10-20 г меду. Використовувати як легке проносне.
Мед розчинити в склянці теплої кип'яченої води (вранці та ввечері 30-60 г, вдень 40-80 г), приймати за 1,5-2 ч. до сніданку та обіду та через 3 ч. після вечері. Розчинений мед розріджує слиз у шлунку, знімає біль, усуває нудоту, печію. Застосовувати при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. також рецепт 3, у випадку без підвищеної кислотності - див. рецепт 12.
Пропустити через м'ясорубку 400 г кураги, 400 г очищеного від кісточок чорносливу та одну пачку олександрійського листа. До цього нас додати 200 г натурального меду в рідкому стані і добре перемішати. Приймати по 1 ч. ложці за вечерею, запиваючи теплою водою, для активізації випорожнювальної функції кишечника.
При підвищеній кислотності шлункового соку (гіперацидний гастрит): 1 ст. ложка меду у розчині теплої води за 1,5-2 ч. до їжі. Курс лікування 1,5-2 місяці.
При зниженій кислотності (гіпоацидний гастрит): 1 ст. ложка меду у розчині холодної води за 1.5-2 ч. до їди. Курслікування 1.5-2 місяці.
При гастритах з нормальною та зниженою кислотністю шлункового соку (як у компенсованому так і декомпенсованому стані), при атонічних колітах, ентероколітах: 500 г меду змішати з 500 г соку подорожника і кип'ятити на дуже слабкому вогні 20 хв. Охолоджений сік приймати перед їжею по 1 ст. ложці 3 десь у день. Зберігати у темному місці.