В) Акцизне управління
_ 156. До 1862 р. дохід скарбниці із споживаного вина виходив від віддачі права продажу вина на відкуп. Завідування питними доходами на місцях було зосереджено у казенній палаті, у складі якої було особливе відділення питних зборів. Відомству тієї ж палати підлягали й інші непрямі податки, як-то: акції з тютюну і цукру, що виробляється в Україні. У 1862 р. система оподаткування споживаних напоїв змінилася. Зробивши продаж викуреного вина вільним, законодавство обклало акцизом саме виробництво його, причому цей податок встановився у подвійному вигляді: 1) у вигляді акцизу з виробленої кількості питних речовин; також із закладів для продажу міцних напоїв. Відкриття винокурних заводів, так само як і місць для оптового та роздрібного продажу, обумовлюється тепер взяттям патенту, що усунуло існуючу раніше питну монополію. Потім, продаж роздрібна та оптова оплачених акцизом напоїв становить предмет вільного промислу*(2508).
Звичайно, головний дохід скарбниці виходить від акцизу з виробленої кількості питних, так як все вино, що виробляється, перш за надходження його в продаж, повинно бути оплачено акцизним збором. Внаслідок цього завідування акцизним і патентним зборами вимагало особливої урядової установи, якій було б доручено стягнення акцизу, видача патентів, а також переслідування безпатентного та безакцизного продажу напоїв, що виробляються.
Відповідно до зміни в самому способі оподаткування змінилися і установи, яким доручено управління акцизною справою. Головне завідування цим предметом зосереджено у міністерстві фінансів у департаменті неокладних зборів. На місцях найближче управління цією частиною довіреноакцизним управлінням та підпорядкованим їм окружним акцизним управлінням.
Губернське акцизне управління, носячи цю назву, не входить, однак, до кола загальних губернських присутніх місць, саме закон передбачає випадки, коли губернське акцизне управління управляє акцизними зборами не лише в одній губернії. Окружні управління простягають свою дію на кілька повітів, які потім підрозділяються на ділянки, що утворюються керуючим акцизними зборами із затвердження міністра фінансів*(2509).
Після видання положення про акцизне управління, у ведення акцизних управлінь, крім доходу питного, передані збори з тютюну та цукрового піску тубільного приготування*(2510).
Губернське акцизне управління є безпосереднім органом міністерства фінансів, за департаментом неокладних зборів, і побудоване на початку бюрократичному. Влада управління зосереджується*(2511)в особі керівника, при якому не належить навіть дорадчої присутності. При ньому складаються: помічник (у деяких місцях) та ревізори. Керівник акцизними зборами і особи, що при ньому призначаються визначаються і звільняються безпосередньо міністром фінансів, за поданням департаменту неокладних зборів, тоді як начальники губернських установлень у своєму сенсі визначаються, за поданням міністерства, найвищими указами або наказами. Призначення інших осіб, службовців з акцизного управління, залежить від керівника. До цих підлеглих посадових осіб належать посадові особи окружного управління. Окружне управління складається з наглядача акцизними зборами та його помічників, між якими розподіляються ділянки округу, які зазвичай відповідають повітам; для нагляду за тютюновими фабриками встановлено контролери та наглядачі.
Акцизномууправлінню належать такі загальні права:
1) Спостереження за виконанням усіх встановлених з виробництва та торгівлі напоями правил.
2) На цій підставі чинам управління належить право вільного входу у всі винокурні та горілчані, пиво- та медоварні заводи та у всі місця оптового та роздробного продажу напоїв, місця для приготування тютюну тощо.
3) Ревізія заводів та інших місць, які готують предмети, що підлягають акцизному збору.
4) Право переслідування осіб, які порушують встановлені правила акцизного збору* (2512).
У разі порушення правил акцизного збору, управлінню акцизному надається подвійний результат: а) у деяких випадках посадові особи цього відомства порушують законне переслідування у місцях судових; б) в інших випадках мають право самостійного накладення штрафів в адміністративному порядку за умови оскарження рішення міністерству фінансів по департаменту неокладних зборів. В останньому випадку дослідження про порушення представляється окружним наглядачем, з його висновком, що керує акцизними зборами, якому належить право накладення стягнень, у межах, зазначених законом. Саме в адміністративному порядку розглядаються справи щодо порушень правил про збір у тих випадках, коли за ці порушення належить лише грошове стягнення*(2513).
Хоча акцизні управління і входять у коло губернських установ, підпорядковуючись безпосередньо міністерству фінансів, але закон визнав за потрібне підпорядкувати їх певною мірою губернаторському нагляду. Видане в 1866 р. положення комітету міністрів "Про простір і межі влади губернаторів" розглядає губернатора як представника вищої урядової в губернії влади, в особі якого, згідно із законом, зосереджуєтьсямісцевий нагляд за всіма адміністративними місцями і посадовими особами, що знаходяться в губернії цивільного відомства, і тому підтверджує його право проводити у будь-який час загальну і раптову ревізію у всіх згаданих установах на тих же підставах і в межах, які частково вказані в законах щодо управління державними майнами, казенної палати та ін. встановлень. Статут питний доручає губернатору мати нагляд за виконанням усіх постанов цього статуту та за всіма діями акцизного управління*(2514).
Нарешті, губернатору належить право ревізії акцизних управлінь, до того ж у двоякому відношенні: 1) Ревізія то, можливо вироблена загальному підставі, причому може простягатися різні заводи і заводи, підпорядковані контролю акцизного управління. 2) У випадках особливої важливості губернатор має право відряджувати від себе довірену особу для ревізії фабрик і заводів і про відкриті зловживання доносити міністру фінансів.