Усвідомлений вибір чи чому я не піду на концерт Мадонни
Я пишу ці рядки, коли концерт Мадонни ще не відбувся, та й невідомо чи відбудеться він. Але при всьому тому критичні висловлювання з приводу цієї події, на мій погляд, досягли апогею.
Отже, що ми чуємо з патріотичних засобів масової інформації (яких в Україні вкрай мало) виступають проти цього заходу?
По-перше: Мадонна - бездарна співачка.
По-друге: вона сексуально стурбована розпусна жінка невідомо від кого народила дітей.
По-четверте: на одному з центральних каналах телебачення якийсь диякон (досить відомий у церковних колах) оголосив усіх шанувальників Мадонни геронтофілами, які прагнуть будь-що-будь побачити голе тіло 50-річної жінки.
М-так. Ось такий рівень полеміки за трамвайним принципом – сам дурень. А в результаті, як на мене, нічого розумного. Тому я хочу викласти своє бачення та розуміння проблеми.
Почнемо з бездарності. Чи можна Мадонну назвати бездарною? Назвати можна, якщо не зважати на те, що вона знаходиться на вершині популярності вже кілька десятків років. Таке, мабуть, жодному бездарю не вдавалося, яких на нашій естраді хоч греблю гати.
Чи можна її називати розпусною жінкою? Напевне так. Тільки одразу згадуються слова Спасителя: "Хто з вас без гріха, той нехай перший кине до неї камінь".
Тепер про дешеву популярність. Відразу обмовлюся, те, що робить Мадонна на концертах, має безпосереднє відношення до блюзнірства (суто моя думка) але сказати, що вся популярність її побудована виключно на цьому не можна.
Про геронтофілію й казати не хочеться. Скажу одне. Люди йдуть на концерт, щоб побачити шоу, причому барвисте та талановите зроблене, а не для того, щоб розглядати оголені "принади" співачки.
Івсе ж таки, чому я не піду на це видовище? З однієї простої причини - це не корисно. Блюзнірство воно і є блюзнірство, навіть якщо це талановите зроблено. "Блаженний чоловік, який не йде на пораду безбожних", - пише Давид-псалмоспівець, і з таким судженням важко не погодитись. Але чому тоді це дійство викликає бурю емоцій. Тому що талановитий. І тут ми стикаємося з ще однією проблемою: талановитий – ще не означає корисно. "Все дозволено, та не все корисно", - вчить нас церква, і це справді так. Але огульне охаювання не метод. Такими виступами ми можемо досягти лише зворотного ефекту, не більше.
Свого часу Толстой, Єсенін, Цвєтаєва, та й багато інших наших класиків, робили такі заяви, які вголос вимовляти просто непристойно. Єсенін у вірші "Іононія" таке пише про Тіло Христове*, що це буде гіршим за висіння Мадонни на хресті. Однак ми не вимагаємо викинути чи спалити усі його твори.
Інший приклад. Один сільський священик розповідав про якусь жінку (прихожанку Храму), яка захоплювалася творчістю Цвєтаєвої. Він усіляко застерігав її, кажучи, що таке захоплення може призвести до плачевних результатів, але жінка не стала слухати умовляння священнослужителя і все закінчилося трагічно. Вона наклала на себе руки. Хіба твори Цвєтаєвої після цього випадку були оголошені бездарними та порожніми?
"Мистецтво (як говорив Достоєвський) це боротьба добра зі злом, де диявол з Богом борються, а поле битви душі людей". Так ось наше завдання попередити людину, застерегти, сказати їй: "Так, ти можеш піти туди і зробити те, але наслідки можуть бути жахливими". Як не дивно, це звучить, але з талантом треба боротися талановито. Можна проводити пікети, виступати по радіо та телебаченню, писати статті угазетах, але треба поважати супротивника – тільки тоді можна перемогти. І головне зараз завдання, якнайбільше людей переконати в тому, що талант найчастіше таїть у собі набагато більше загрози для порятунку душі, ніж відверто антихристиянські витівки на кшталт виставки "Обережно релігія".
* Тіло Христове - так називається св. хліб, переосвічений на божественній літургії у справжнє Тіло Христове