Українці більше за кризу боятися війни
Інна Кукуленко-Лукянець, кандидат психологічних наук, доцент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького вважає, що останнім часом Українці багато панікують і більш схильні до депресій. Цьому сприяє нестабільності у країні та суспільстві. У майбутньому це може позначитися як на психічному здоров'я, а й фізичному. А ось до психіатрів та психологів люди не поспішають звертатися, намагаючись тримати свої проблеми та переживання у собі.
- Паніка у людей через те, що ми ніколи не жили в умовах війни на нашій території. – каже психолог. - Ще наші прабабусі та прадіди пам'ятають другу світову війну. До цього ми жили у мирний час і не очікували, що раптово потрапимо у війну.
Психолог розповідає про піраміду Маслоу. В її основі стоять базові людські потреби, без яких людина може померти – потреба їсти, пити, спати, випорожнюватись, мати статеві зв'язки. На другому щаблі цієї піраміди стоять потреби, без задоволення яких людина не помре, але почуватиметься дискомфортно і фактично почне чахнути. Одна з таких потреб другого ступеня – потреба у безпеці. А її зараз нема.
- Все залежить від темпераменту, індивідуальних особливостей людини, від реакції та роботи над собою. - каже психолог.
Коли в Україні почалася війна і люди відчули загрозу – у них увімкнувся страх.
- Головним із страхів є страх смерті. Люди не бояться висоти – люди бояться впасти та померти.
Деякі бурхливо реагують на страхи. хтось переживає мовчки, хто має панічні атаки. Все це шкідливо для нервової системи – організм швидко реагує на постійний стрес. Спочатку йде зниження імунітету, підвищена пітливість та серцебиття, а закінчитися цеможе серйозними неврозами та такими хронічними захворюваннями, як астма.
- Я б радила людям під час нападу паніки чи безпорадності постаратися взяти себе в руки. Згадати, що попри війну, конфлікти, катастрофи є й інші речі. Можна сходити з друзями на посиденьки, провести час із дітьми чи рідними, почитати книгу, зайнятися вишивкою чи розведенням квітів.
Також психолог радить зайнятися інформаційною гігієною.
- Соціальні мережі та ЗМІ зараз переповнені різноманітною інформацією. – каже експерт. - Дуже часто інформація навіть не перевірена. Нерідко навіть по телевізору про щось розповідають із позначкою "інформацію не перевірено". Людині слід розуміти, що будь-яку інформацію можна вигадати, перекрутити і уявити однобоко.
Війна - це спосіб переосмислення своїх цінностей.
- Якщо раніше середньостатистичний Українець цінував власний будинок, на який довго збирав кошти, або вихвалявся дорогим автомобілем, то тільки зараз люди починають розуміти, що може таке трапитися, що це все доведеться залишити, або все матеріальне просто можуть накрити "градом". – каже Інна Кукуленко-Лукянець. – Найбільш цінні зараз такі речі, як здоров'я, близькі люди, власні діти та час.
Психолог радить не панікувати за будь-яких обставин і всіляко придушувати паніку - вона має здатність передаватися, і тільки сприяє продовженню ворожнечі, а отже, і війни.
- Багато українців зараз впадають у депресію через економічні труднощі. – пояснює психолог. – Зрозуміло, що люди бояться втратити роботу, переживають через те, що зростають ціни, комунальні послуги. Але переживання та депресія ніяк не виправлять ситуацію.
Експерт радить оцінити об'єктивно ситуацію - подумати начим можна заощадити, де можна додатково заробити, чого краще відмовитися.
– Зараз криза. Тому потрібно не соромитися знижувати планку. – розповідає Кукуленко-Лук'янець. - Усі пам'ятають початок дев'яностих років, коли лікарі, вчителі та інженери не посоромилися піти торгувати на ринок, щоб вижити. Зараз можна побачити картину: на біржі праці стоїть черга, а ось на прості роботи – начебто вантажник чи двірник ніхто не хоче йти. А даремно - поки що криза, можна переступити через себе і працювати навіть на не престижній роботі. Будь-яка криза минає, згодом відкриються нові перспективи. Тепер слід подбати про те, щоб не залишитися без шматка хліба.
Важливо пам'ятати за будь-яких обставин, що жити треба тут і зараз – тому майбутнього ще немає, а минулого вже немає.
- У другу світову війну наші предки знаходили навіть на фронті час на звичайні дрібниці - потанцювати під гармошку, написати листа додому, прогулятися з людиною, яка подобається.