Транспортне машинобудування - Географія
2.2 Транспортне машинобудування
Виробництво транспортних засобів – друга за значенням галузь сучасного машинобудування. Вона включає виготовлення наземних транспортних засобів (автомобілі, локомотиви та вагони для залізниць), водних (морські, озерні та річкові судна), повітряних (літаки та вертольоти), а також комплектуючих виробів для них (двигуни, запасні частини) та ремонтні підприємства. Продукція транспортного машинобудування має чітко виражене подвійне призначення – цивільне та військове, що визначає організацію фірм та підприємств, що випускають продукцію обох напрямків.
Автомобілебудування, що зародилося наприкінці ХІХ ст., прийнято відносити до нових галузей промисловості, яка є головною складовою транспортного машинобудування. Понад те, у багатьох промислових країнах вона забезпечує від 5 до 10% всього виробництва ВНП. Але значення її виходить далеко за межі транспортної підгалузі.
Автомобільна промисловість грає в економіці найбільших промислово розвинених країн визначну роль. У ФРН, наприклад, що по випуску автомобілів третє місце у світі, за США і Японією, наприкінці 80-х гг. на неї припадало 12% всіх зайнятих у обробній промисловості, 13% обсягу її продукції, 18% всього експорту (1-е місце), у Японії – 1/10 усієї продукції обробної промисловості та близько 1/5 всього експорту (також 1-е місце).
За останнє десятиліття у розміщенні автомобілебудування відбулися значні зміни, пов'язані з політичними змінами та лібералізацією умов розвитку господарських зв'язків країн Заходу з постсоціалістичними країнами, що багато в чому пояснюється прагненням західноєвропейських країн закріпитись на потенційно перспективних ринках країнЦентрально-Східної Європи та використовувати їх дешеву робочу силу.
Автомобілебудування тісно пов'язані з іншими галузями сучасної промисловості. Одна з найважливіших тенденцій - зростання вартості автомобілів частки електротехнічного і електронного обладнання, що вже доходить в нових марках легкових автомобілів до 20% і більше.
Автомобілебудування – одна з найбільш монополізованих галузей машинобудування у світі. З 250 автомобільних компаній 95% автомобілів випускає лише 20 фірм, які поширили виробництво, збирання та ремонт машин майже у всі країни світу. Хвиля злиття та поглинання автомобілебудівних ТНК, а також активний розвиток інших форм міжнародного співробітництва корпорацій в останні роки свідчить про те, що автомобільна індустрія трансформується із сукупності незалежних національних автовиробників у складну павутину взаємопов'язаних ТНК, ступінь взаємної інтеграції яких продовжує збільшуватися.
Суднобудування – типова стара галузь, розвиток якої у другій половині ХХ ст. сильно залежало від економічної кон'юнктури і зазнавало періодів як відносного підйому, і різкого занепаду. Ця галузь дедалі більше стає наділом країн із дешевою робочою силою і щодо меншими вимогами до її кваліфікації.
У міру інтернаціоналізації світового господарства, спеціалізації та кооперування транспортне суднобудування розвивалося винятково високими темпами. Причому в суднобудуванні добре проглядається спеціалізація за видами та призначенням судів. Японія, Республіка Корея випускають в основному великотоннажні танкери, автомобілевози, суховантажні судна та комбіновані судна. Франція спеціалізується на будівництві танкерів та рефрижераторів. Німеччина випускає контейнеровози, автомобілевози,швидкохідні судна. Швеція – великотоннажні танкери та суховантажі. Фінляндія виробляє криголами, пасажирські та рибальські судна. Широкого розвитку набуло будівництво пасажирських круїзних лайнерів, контейнеровозів, рибоконсервних плавучих баз, науково-дослідних суден; велику питому вагу в суднобудуванні має військово-морський флот.
З другої половини ХХ ст. у світовому суднобудуванні перші місця за кількістю та тоннажем спущених на воду морських суден (млн брутто реєстрових тонн (млн БРТ)) займають Японія (8-10 млн БРТ), Республіка Корея (4-5 млн БРТ), Німеччина (0,9 млн БРТ). За ними йдуть Сінгапур, о. Тайвань, Польща, Данія, Іспанія, Великобританія, Китай, Франція, Бразилія, Фінляндія та ін.
Напередодні ХХІ ст. у сфері морського суднобудування перші позиції виходить Республіка Корея. Таким чином, класичні суднобудівні держави - Великобританія, Нідерланд, Німеччина, - мабуть, назавжди поступилися лідерством у цій галузі машинобудування, як і в багатьох інших галузях економіки.
Авіаракетно-космічна промисловість (АРКП) – типова новітня галузь сучасного машинобудування. Вона виникла на основі існуючої і раніше авіаційної промисловості, до якої в епоху НТР додалося виробництво ракет, космічних літальних апаратів, двигунів, приладів і т.п. Ця галузь належить до найбільш наукомістких, лідируючи (разом з електронікою) у витратах на НДДКР. Більше того, відзначається традиційний зв'язок, технічний та НДДКР-залежність АРКП від військово-промислового комплексу високорозвинених країн на чолі зі США та колишнім СРСР.
Вартість продукції авіаційної промисловості світу у середині 90-х років. оцінювалася в 250 млрд доларів, приблизно в 4 рази менше, ніж у автомобільній промисловості. Щорічне виготовленнявеликих пасажирських літаків в світі не перевищує однієї тисячі; стільки ж, приблизно, і гелікоптерів. Значно більше тиражування літаків пов'язані з виготовленням легких машин спорту, зв'язку, медичної допомоги, сільського господарства та ділових послуг.
Виробництво трансконтинентальних лайнерів відрізняється високим рівнем монополізації. Конкуренція світовому ринку авіакосмічної техніки змушує фірми до інтеграції. Так, сталося злиття американських фірм «Боїнг» та «Магдоннел-Дуглас». Європейська "Ейрбас індастрі" об'єднала авіаційні фірми Франції, ФРН, Великобританії та Іспанії.
Літаки середнього класу для внутрішніх авіаліній, і навіть легкі машини і двигуни до них випускають понад 20 країн світу, але найпотужнішим ареалом АРКМ є (після розпаду СРСР) США.[13, c.77]
Розширюється кількість країн, що виробляють ракетну техніку, у тому числі супутникові системи для мирних та військових цілей, серед яких лідирують США (фірми «Локхід Мартін», «Нартроп Грумман», «Юнайтед Текнолоджі») та Україна. Створення своїх національних АРКП розпочали Індія, Японія, Китай. На черзі, можливо, Бразилія, Пакистан та ін.