Токсоплазмоз діагностика та профілактика у людини

Токсоплазмоз – це інфекційне захворювання, яке спричиняють паразитичні мікроорганізми Toxoplasma gondii. Їхні основні переносники - представники сімейства котячих, а також токсоплазмами можна заразитися від собак і гризунів. Носіями токсоплазм можуть бути більше 180 видів ссавців, і завжди існує ризик зараження ними людини при контакті з домашніми та дикими тваринами чи продуктами їхньої життєдіяльності.

Найчастіше токсоплазмоз в людини протікає безсимптомно. Зазвичай він не становить небезпеки для здоров'я, людям з імунодефіцитами або вагітним жінкам потрібні своєчасні діагностика та лікування. За допомогою простих профілактичних заходів можна зменшити ймовірність зараження токсоплазмами до мінімуму.

Розрізняють чотири форми токсоплазмозу:

Гостра форма трапляється рідко. У цьому випадку температура тіла підвищується до 38-39 ° C, розвивається інтоксикація, яка викликає слабкість, зменшення апетиту, суглобові та м'язові болі. У хворого збільшуються лімфатичні вузли, найчастіше – на шиї та потилиці.

У більшості випадків токсоплазмоз протікає у хронічній формі. В цьому випадку хвороба протягом місяця і більше проявляється характерними симптомами:

підвищенням температури тіла до 37-38 ° C;
слабкістю;
головними болями;
підвищеною тривожністю;
розладами пам'яті;
суглобовими та м'язовими болями.

При уродженому токсоплазмозі великий ризик загибелі плода. Якщо цього не відбувається, дитина ще в утробі отримує тяжкі ушкодження різних органів та систем. Саме тому жінкам від початку підготовки до зачаття необхідно пройти обстеження, щоб виключити цю інфекцію,а у разі виявлення своєчасно провести лікування.

Чим раніше відбулося зараження під час виношування дитини, тим серйознішими будуть наслідки:

якщо зараження відбулося у першому триместрі, здебільшого це призводить до загибелі плода;
при зараженні під час другого триместру вагітності у дитини розвиваються патології нервової системи, у тому числі головного мозку та органів зору;
якщо майбутня мати заразилася на третьому семестрі вагітності, інфекція передасться плоду, але наслідки для нього будуть мінімальними або їх зовсім не виявиться.

При протіканні токсоплазмозу в латентній формі жодних симптомів немає, але в організмі йде постійна боротьба з інфекцією.

У цьому випадку захворювання виявляється лише при проведенні спеціальної діагностики.

Діагностика токсоплазмозу передбачає:

бесіду з пацієнтом для збирання анамнезу;
проведення огляду;
проведення лабораторних тестів;
інструментальну діагностику

Під час бесіди лікар повинен дізнатися у хворого терміни початку захворювання та зібрати опис симптомів, отримати інформацію про спосіб життя пацієнта, його харчові звички, професію. Велике значення мають відомості про контакти з тваринами, які можуть бути переносниками захворювання та продуктами їхньої життєдіяльності.

При огляді проводиться вимірювання температури, пальпація печінки та селезінки, які при токсоплазмозі часто бувають болісні, та пальпація лімфатичних вузлів.

Загальний аналіз крові при токсоплазмозі може показати збільшення кількості лейкоцитів, лімфоцитів, еозинофілів та моноцитів. Основний метод діагностики токсоплазмозу – проведення лабораторних тестів. Простий аналіз кровідозволяє із високим ступенем достовірності визначити наявність цієї паразитарної інфекції. У цьому використовується серологічний метод, що дозволяє визначити наявність антитіл IgG до токсоплазми. Їхній рівень підвищується через 1-2 місяці після початку інфекційного захворювання. Для діагностики хронічного токсоплазмозу необхідно визначити рівень IgM.

Інструментальна діагностика потрібна з метою оцінки ступеня поразки внутрішніх органів. Використовують ЕКГ для оцінки стану та роботи серця, УЗД для обстеження органів черевної порожнини, рентген м'яких тканин, периметрію, рефрактометрію та інші методи офтальмологічних досліджень.

Лікування необхідне при всіх випадках гострого та підгострого токсоплазмозу. Своєчасно розпочата терапія дозволяє зупинити розвиток захворювання та запобігти важким збиткам для організму, який викликає ця інфекція.

У більшості випадків лікування хронічного токсоплазмозу не потрібне - імунітет дорослої людини успішно справляється з цією інфекцією.

Але в деяких ситуаціях потрібна специфічна терапія. За наявності активної інфекції її проводять у жінок, які готуються до зачаття та вагітних жінок, новонароджених дітей та осіб з імунодефіцитами.

Для проведення терапії гострої форми хвороби використовуються такі препарати:

Піриметамін;
Сульфадіазин натрій;
Спіраміцин;
Кліндаміцин;
Міноциклін.

Піриметамін – це протималярійний засіб, який застосовується для лікування токсоплазмозу у комбінації з іншими препаратами. Сульфадіазин натрій – антибактеріальний препарат групи сульфаніламідів, який часто застосовують разом із Піреметаміном. Спіраміцин відноситься до антибіотиків природного походження із групи макролідів, вінпоказаний для застосування у вагітних жінок. Цей препарат дозволяє запобігти інфікуванню плода. Кліндаміцин - це напівсинтетичний антибіотик -лінкозамід, який аналогічний за дією Лінкоміцину - більш старому препарату, що володіє меншою ефективністю і частіше викликає побічні дії. Якщо ці засоби не допомагають, призначають Міноциклін — антибіотик, який використовують для лікування токсоплазмозу в якості резервного препарату.

При латентному токсоплазмозі потрібні препарати, які можуть вбити паразитні цисти. Для цього застосовуються спеціальні препарати:

Атоваквон – антибіотик, який проникає у цисти токсоплазм у достатній кількості.
Кліндоміцин – антибіотик із групи лінкозамідів, який працює ефективно у комбінації з Атоваквоном.

Крім антибіотиків при лікуванні токсоплазми використовуються й інші препарати — імуномодулятори, протиалергічні засоби, вітаміни та мінерали. Вони допомагають організму боротися з інфекцією та зменшують вираженість симптомів хвороби.

Тривалість терапії підбирається індивідуально. У більшості випадків її проводять до усунення гострої фази захворювання та зникнення його симптомів, це стосується вагітних жінок та новонароджених дітей та пацієнтів з ВІЛ. Якщо ВІЛ-інфекція призвела до розвитку СНІДу, потрібна довічна терапія препаратами для лікування токсоплазмозу.