ТЕОРІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ Економічне вчення а в історії економіки та

ЗМІСТ

Тема 17. Кейнсіанство

Вивчивши цю тему, ви зможете відповісти на запитання:

що таке кейнсіанство;
чому «Загальна теорія» Дж.М.Кейнса - «жахливо написана книга. генія» (П. Самуельсон) - стала поворотним пунктом в економічній науці XX ст.;
якою є роль макродослідження в «просто непричесаній книзі» Дж.М.Кейнса у виявленні «моделей» функціонування сучасної економіки (М.Блауг);
що нового внесли теоретично державного регулювання економіки послідовники економічного вчення Дж.М.Кейнса.

§ 1. Економічне вчення Дж.М.Кейнса

Новизна головної ідеї «Загальної теорії»

За оцінками багатьох економістів, «Загальна теорія» Дж.М.Кейнса стала поворотним пунктом у економічній науці XX в. та багато в чому визначає економічну політику країн і в даний час8. Її головна і нова ідея полягає в тому, що система ринкових економічних відносин аж ніяк не є досконалою та саморегульованою і що максимально можливу зайнятість та економічне зростання може забезпечити лише активне втручання держави в економіку. Сприйняття цієї ідеї прогресивною громадськістю як належною та правильною обумовлено, за словами сучасного американського економіста Дж.К.Гелбрейта, тим, що «до 30-х років. (XX століття. — Я.Я.) теза про існування конкуренції між багатьма фірмами, які неминуче є дрібними і виступають на кожному ринку, стала неспроможною»9, оскільки «нерівність, що виникає внаслідок існування монополії та олігополії, поширюється на порівняно вузьке коло людей і з цього в принципі може бути виправлено втручанням государства»10. Багато в чому аналогічнимчином розцінюють головну ідею великої праці Дж.М.Кейнса та багато інших вчених, серед них М.Блауг11 та ін.

Предмет та метод вивчення

Новаторство економічного вчення Дж.М.Кейнса в частині предмета вивчення та в методологічному плані виявилося, по-перше, у перевагі макроекономічного аналізу мікроекономічного підходу, який зробив його основоположником макроекономіки як самостійного поділу економічної теорії, і, по-друге, в обґрунтуванні (виходячи з якогось «-психологічного закону» концепції про так званий «ефективний попит», тобто потенційно можливий і стимульований державою попит 12. Спираючись на власну, «революційну» на той час методологію дослідження Дж.М.Кейнс на відміну від своїх попередників і наперекір пануючим економічним поглядам стверджував про необхідність недопущення з допомогою держави урізання заробітної плати як основної умови ліквідації безробіття, а також про те, що споживання через психологічно обумовлену схильність людини до заощадження зростає набагато повільніше доходів.

Психологічні схильності людини

Методологічний зв'язок з концепцією меркантилізму

Дж.М.Кейнс не заперечував впливу меркантилістів на створену ним концепцію державного регулювання економічних процесів. Його спільні з ними судження очевидні і полягають: у прагненні збільшення маси грошей у країні (як засіб їх здешевлення і зниження ставок позичкового відсотка і заохочення інвестицій у виробництво); у схваленні зростання цін (як спосіб, що стимулює розширення торгівлі та виробництва); у визнанні того, що нестача грошей є причиною безробіття; в розумінні національного (державного) характеру економічногополітики.

Методологічні розбіжності з класиками та неокласиками

В «Загальній теорії» Дж.М.Кейнса чітко простежується думка про недоцільність надмірної ощадливості та накопичення і, навпаки, можливу користь всілякого витрачання коштів, оскільки, як вважав учений, у першому випадку кошти, швидше за все, набудуть неефективної ліквідної (грошової) форми , а у другому — можуть бути спрямовані збільшення попиту і занятости15. Він також різко та аргументування критикує тих економістів, які віддані догматичним постулатам «закону ринків». Ж. Б. Сея та іншим суто «економічним» законам, називаючи їх представниками «класичної школи». У цьому Дж.М.Кейнс, зокрема, писав: «З часів Сея і Рікардо економісти-класики вчили: пропозиція сама породжує попит. що вся вартість продукції має бути витрачена прямо чи опосередковано для придбання товаров»16. На підставі витримок, що підтверджують цю тезу, з «Основ політичної економії» Дж.С.Мілля та «Чистої теорії національних цінностей» А.Маршалла Дж.М.Кейнс робить висновок, що у класиків та їх наступників «теорія виробництва та зайнятості може бути побудована (як у Мілля) на основі натурального обміну; гроші ж ніякої самостійної ролі економічного життя не играют»17, тому «закон Сея. рівносильний припущенню, що немає перешкод для досягнення повної занятости»18.

«Основний психологічний закон»

Суть цього «закону» Дж.М.Кейнса така: «Психологія суспільства така, що зростанням сукупного реального доходу збільшується і сукупне споживання, проте у такій мірі, як і зростає доход»19. І в цьому визначенні його недвозначна теоретико-методологічна позиція, відповідно до якої для виявлення причиннеповної зайнятості та неповної реалізації, нерівноважності економіки, а також для обґрунтування методів її зовнішнього (державного) регулювання «психологія суспільства» має не менше значення, ніж «закони економіки». Зокрема, тому Дж.М.Кейнс стверджує, що «виховання. державних діячів на засадах класичної політичної економії» не дозволить їм «вибрати якийсь найкращий шлях», що стимулює збільшення багатства, окрім надії на «спорудження пірамід, землетрусу, навіть війни»20. Звідси, на його думку, «якщо тільки психологічні схильності учасників економічного процесу справді виявляються приблизно такими, якими ми їх тут припускали, то можна вважати, що існує закон, згідно з яким розширення зайнятості, безпосередньо пов'язане з інвестиціями, неминуче має надати стимулюючий вплив на ті галузі, які виробляють споживчі блага, і, таким чином, повести до збільшення сукупної зайнятості, причому таке збільшення відбувається приріст первинної зайнятості безпосередньо пов'язаної з додатковими інвестиціями»21.

Концепція мультиплікатора інвестицій

Заходи державного регулювання економіки

§. 2. Неокейнсіанські моделі державного регулювання економіки

У сучасному кейнсіанстві домінують дві тенденції: американська, пов'язана з іменами ряду економістів США, і європейська, пов'язана насамперед із дослідженнями французьких економістів.

Особливості неокейнсіанства в США

У числі американських послідовників вчення Дж.М.Кейнса найчастіше згадуються Е.Хансен, С.Харріс, Дж.М.Кларк та ін. Вони, спираючись на вчення Дж.М.Кейнса, вважали за доцільне збільшення податків з доходів населення ( до 25% і більше), збільшення/чпмерів державних позик та випуску грошей покриття витрат держави (навіть якщо це збільшить інфляцію і дефіцит державного бюджету). Ще одним «доповненням» у кейнсіанство є «заміни» методу перманентного регулювання та спрямування приватних та державних інвестицій на метод маневрування державними витратами залежно від економічної кон'юнктури. Приміром, у періоди підйому економіки інвестиції обмежуються, а періоди уповільнення чи спаду — збільшуються (попри можливий бюджетний дефіцит). Нарешті, якщо Дж.М.Кейнс у своїй теорії спирався на принцип мультиплікатора, який означає, що зростання доходів супроводжується зниженням зростання інвестицій, то в США (за теорією Е.Хансена) було висунуто додатковий принцип - принцип акселератора, що означає, що зростання доходів у випадках може і збільшувати інвестиції. Сенс доповнення у наступному; деякі види устаткування, машин і механізмів мають порівняно тривалий термін виробництва, і очікування цього терміну психологічно впливає розширення виробництва необхідного устаткування чи машин обсягами, перевищують реальний попит, отже, зростає і попит інвестицій.

Особливості неокейнсіанства у Франції

Економісти Франції (Ф.Перру та інших.) визнали необов'язковим становище Дж.М.Кейнса про регулювання позичкового відсотка як засобу стимулювання нових інвестицій. Вважаючи, що саме корпорації з переважанням частки державної власності є домінуючою та координуючою силою суспільства, вони наголошували на застосуванні індикативного методу планування економіки як визначального засобу впливу на незагасання інвестиційного процесу. При цьому індикативне планування рекомендується з метою постановкиобов'язкових завдань лише для державного сектора громадського господарства та довгострокових досяжних прогнозів для економіки загалом; альтернативне індикативне імперативне планування розглядається як директивне, соціалістичне і тому вважається неприпустимим.

Теорії економічного зростання

Сучасні оцінки ідей неокейнсіанства

З-поміж неординарних, але багато в чому обґрунтованих висновків про сучасне кейнсіанство примітний висновок К.Ховарда та Г.Журавльової, які пишуть так: «Реалізація загальної теорії Дж.Кейнса на практиці призвела країни Заходу до соціалістичної орієнтації. На жаль, кожна країна зробила це рахунок збільшення свого загальнодержавного бюджетного дефіциту. Дефіцити країн зараз величезні. Іншим лихом цієї політики стала нескінченна інфляція. Центральна банківська система змушена була постійно збільшувати грошову масу, щоб задовольняти потреби уряду, що ведуть до дефіциту, і в результаті це вело до інфляції»40. Втім, за Блаугом, ці проблеми є природним наслідком з того, що «метою кейнсіанської економічної теорії було посилити настрій на користь суспільних робіт, залишивши тягар теоретичних обґрунтувань тим, хто намагався б усунути безробіття шляхом зниження зарплати»41.

Питання та завдання для контролю

1. Охарактеризуйте особливості предмета і методу вивчення Дж.М.Кейнса. 2. Яких економістів Дж.М.Кейнс відносить до «класичної школи»? 3. У чому суть психологічного закону Дж.М.Кейнса? 4. Який сенс вкладає Дж.М.Кейнс у поняття "мультиплікатор інвестицій"? 5. Які заходи державного регулювання економіки висуває Дж.М.Кейнс? 6. У чому особливості американської та європейської тенденцій у сучасномукейнсіанство? 7. У чому суть неокейнсіанських теорій зростання Є.Домара та Р.Харрода? 8. Які сучасні оцінки ідей неокейнсіанства?

Блауг М. Економічна думка у ретроспективі. М.: «Справа Лтд», 1994. Брагінський С.В., Певзнер Я.А. Політична економія: дискусійні проблеми, шляхи поновлення. М.: Думка, 1991. Гелбрейт Дж.К. Економічні теорії та цілі суспільства. М.: Прогрес, 1979. Кейнс Дж.М. Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей//Анто-югія економічної класики. М.: Еконів, 1993. Т. 2. Кейнс Дж.М. Економічні наслідки Версальського мирного договору. М.-Л., 1924. Класики кейнсіанства (Р.Харрод, Е.Хансен). У 2-х т. М.: Економіка, 1997. Кондратьєв Н.Д. Ізбр. тв. М.: Економіка, 1993. Леонтьєв В.В. Економічні есе. Теорія, дослідження, факти II Політика. М.: Політвидав, 1990. Носова С.С. Шляхи виходу з економічної кризи: моделі мультиплікатора-акселератора, М: Вид-во Ріс. екон. акад., 1993. Самуельсон П. Економіка. У 2-х т. м.: Алгон, 1992; Селігмен Б. Основні течії сучасної економічної мис-1і. М.: Прогрес, 1968. Стігліц Дж.Ю. Альтернативні підходи до макроекономіки: ме-юдологічні проблеми та неокейнсіанство // Світова економіка та міжнародні відносини. 1997. № 5, 6, 7. Ховард К., Журавльова Г. Принципи економіки вільної ринкової системи (економіці). М.: Златоуст, 1995. Шоню П. Економічна історія: еволюція та перспективи // THESIS. Зима 1993. Т. I. Вип. 1.