Світ психології

Опубліковано Пт, 02/05/2014 - 12:32 Користувачем Шаповалова

Основне завдання, яке стоїть перед учнями дев'ятого класу, – ухвалення рішення про характер подальшої освіти. Школяр повинен або вибрати форму завершення середньої освіти (продовжити навчання у своїй школі, вступити до іншої, до коледжу тощо), або зовсім відмовитися від його продовження. Саме питання самовизначення стає найважливішим учнів дев'ятих класів та його батьків.

Крім того, саме наприкінці дев'ятого класу школярі складають перші серйозні іспити, від яких залежить їхнє майбутнє: чи зможуть вони залишитися у своїй школі, до якого класу потраплять наступного року.

Через це у багатьох школярів зростають напруженість та тривожність, що перешкоджають успішному навчанню. Дитина може перестати справлятися з навантаженням і втратити бажання вчитися. Важливо своєчасно це помітити.

Підлітки йдуть у свій внутрішній світ або спілкування з однолітками, не реагують на зауваження, залишаються байдужими до поганих позначок, не намагаються "підтягнутися" і виправити становище. У такому разі треба допомогти старшокласникам зрозуміти, заради чого вони навчаються у дев'ятому класі, Загальні слова про користь знань на них не діють, вчитися заради оцінки давно нецікаво.

Дев'ятикласнику необхідно відповісти на запитання: «Навіщо мені особисто надалі можуть знадобитися знання? Яким майбутнім життєвим цілям відповідає здобуття освіти?» Це може бути або намір вступити до інституту, або бажання накопичити мінімальні відомості для освоєння в майбутньому якоїсь спеціальності, або прагнення до самовдосконалення та самоповаги, або навіть любов до інтелектуальних ігор.

Розглянемо, які форми завершення середньої освіти обирають дев'ятикласники тачому.

"ЗАЛИШІТЬ МЕНЕ У СПОКОЇ"

Учень може ухвалити рішення піти зі школи після дев'ятого класу. Сам собою цей вибір не повинен оцінюватися дорослими негативно. Для когось він єдино вірний у житті.

Але часто небажання продовжувати освіту пов'язані з певними особистісними проблемами. Так це може бути низька оцінка своїх здібностей.

Часто старшокласники мало дбають про свої життєві перспективи, не вірять у власні сили і не розуміють, яке значення має їхній вибір для всього майбутнього життя. Такі діти зазвичай погано вчаться, демонструють відсутність інтересу до позашкільних занять і всією своєю поведінкою показують, що їм від дорослих потрібно тільки одне – щоб їх нарешті дали спокій.

Зазвичай подібне ставлення до себе формується задовго до того, як дитина вступає в дев'ятий клас, тому виправити становище, що склалося, дуже важко. Такого школяра треба якнайчастіше хвалити (звичайно, лише за реальні заслуги, хай навіть невеликі).

Можна запропонувати йому на власний розсуд вибрати позашкільне заняття і не тільки не критикувати його вибір, але дати йому повну самостійність, зрідка виявляючи інтерес до його успіхів та проблем у цій справі.

У такому разі важливо, щоб у його розпорядженні була якомога повніша інформація про можливості продовження середньої освіти - вступити до іншої школи, до коледжу для здобуття цікавої спеціальності, у вечірню школу тощо.

Батьки можуть зібрати цю інформацію (від знайомих, з довідників, знайти в Інтернеті) і запропонувати дитині вибрати будь-яку цікаву та доступну для неї форму завершення середньої освіти. У новому колективі він, можливо, зможе знайти друзів.

САМОСТІЙНИЙ ВИБІР

Інші дев'ятикласники самостійно приймають тверде рішення піти із загальноосвітньої школи та здобути середню спеціальну освіту. Якщо школяр може висловити переконливі аргументи на користь свого вибору, не варто втручатися. Однак якщо у відповідь на запитання: «Чому саме ця спеціальність?» - батьки отримують незрозумілі докази або чують роздратовані відмовки, потрібно допомогти дитині сформулювати життєві цілі та обговорити, як рухатися до їхнього досягнення.

Деякі дев'ятикласники приймають рішення продовжувати навчання у загальноосвітній школі та вступати згодом до вищого навчального закладу. Перед ними також постає питання про професійне самовизначення, адже навчання у старших класах стає періодом не лише завершення середньої освіти, а й спеціальної підготовки для вступу до вузу.

Цим дітям також необхідно допомогти правильно оцінити свої здібності та намітити план для досягнення поставленої професійної мети.

Батькам треба розуміти, що поєднувати навчання у загальноосвітній школі з підготовкою до вступу до вузу складно. Це не означає, що дитина не повинна брати участь у сімейних справах і звільнятися від виконання своїх обов'язків по дому, однак вона повинна відчувати, що дорослі схвалюють її рішення і не змінять свого ставлення до неї у разі провалу.

Нерідко підлітки спираються не так на свою думку, але в вибір товаришів. Зазвичай вони чесно про це говорять, не рахуючи за потрібне приховувати мотиви свого рішення, адже в цьому віці думка однолітків переважає над думкою всіх дорослих, разом узятих.

Якщо у батьків виникають сумніви щодо доцільності такого вибору, можна обговорити їх із дитиною. Але аргументація не повинна зводитися до слів «нічогомавпувати» або "у тебе є своя голова на плечах". Такі аргументи викликають лише роздратування.

Підлітку треба пояснити, що він ризикує вибрати життєвий шлях, який незабаром може йому набриднути, адже він не враховує своїх інтересів та здібностей. А спілкуватися зі шкільними друзями він зможе протягом усього життя, незалежно від того, де кожен із них навчатиметься чи працюватиме.

КУДИ ПІТИ ВЧИТИСЯ

Побудова життєвих планів та перспектив - найважливіше завдання розвитку на цьому віковому етапі. Саме зараз школяреві необхідно "задумати" своє майбутнє (використовуючи терміни психології - побудувати цілісний задум життя), і найважливіший крок тут - вибрати ту чи іншу форму завершення середньої освіти.

Більшості юнаків та дівчат важко зробити цей вибір. Проте, хоч би яке рішення ухвалив школяр, головне, щоб це було його власне, самостійне рішення. Не секрет, що спеціальність, отримана на настійну вимогу родичів, може не принести людині успіху і радості, а висловлювання бабусь і дідусів про те, що треба бути швачкою-мотористкою або стоматологом, тому що це завжди «шматок хліба», викликають у підлітків у кращому у разі усмішку.

Роль батьків у період пошуку дитиною свого покликання полягає у наданні йому психологічної підтримки, Вони повинні бути уважними та зацікавленими слухачами. Треба розповісти своєму синові чи дочці про те, як свого часу самі обирали професію, і про своїх однокласників (хто куди пішов і хто чого досяг).

Навіть якщо професійний вибір дитини засмучує батьків, не можна його відмовляти і забороняти йти наміченим шляхом. Але в той же час необхідно переконатися, що школяр має адекватні уявлення про обрану Професію.

Як правило, у випускників дев'ятих класів спрощені або помилкові знання про професії, які мають найзагальніший, стереотипніший характер, який посилюється під впливом засобів масової інформації. Часто перевага надається не змісту роботи, та її гаданої оплаті. Дорослі повинні допомогти дитині зорієнтуватися у світі професій,

З іншого боку, трапляється, що школяр прагне повністю зняти з себе відповідальність за вибір своєї майбутньої професії та перекласти її на батьків. На запитання: "Ким, ти хочеш стати?" - він відповідає: "Не знаю", "Мені все одно" - або взагалі уникає розмов на цю тему. Тим не менше, батьки не повинні давати конкретних порад, як завершити середню освіту або куди піти вчитися. Потрібно допомогти школяреві зрозуміти себе та правильно оцінити власні здібності.

Правильним професійний вибір може бути лише тоді, коли максимально враховується індивідуальність учня – його здібності та інтереси. Важлива також наявність конкретного професійного плану, тобто усвідомлення того, які конкретні кроки необхідно зробити на шляху до наміченої мети: куди вступити, які якості розвивати в себе і т.п.

Часто батькам важко відповісти, що цікавить їхніх дітей і які їх плани на майбутнє. Зрозуміти, наскільки усвідомлений професійний вибір дитини, чи має адекватні уявлення про цікаву професію, чи знає вона свої здібності, допоможе розмова. Можна поставити школяру питання, спеціально сформульовані тим, хто обирає професію.

ПИТАННЯ ДЛЯ ДЕВ'ЯТИКЛАСНИКІВ, ЩО ВИБИРАЮТЬ ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ

Відповіді найкраще зафіксувати, так їх легше проаналізувати та обговорити надалі з дитиною. Для того щоб розмова не перетворилася на порожню формальність, усі заміткитреба робити після неї. Дуже добре, якщо під час бесіди виникнуть нові теми для обговорення.

Запропоновані питання допоможуть з'ясувати, чи є у школяра професійний план - чи обрана професія, чи продумані шляхи її отримання, знання про неї правильними і достатніми, чи є впевненість у своєму рішенні. Крім того, з'явиться можливість співвіднести інтереси та досвід дитини з обраним ним видом професійної діяльності. Для цього при аналізі відповідей треба зрозуміти, чи немає явних протиріч між схильностями учня до тих чи інших шкільних та позашкільних занять та особливостями тієї справи, якій він хоче присвятити життя.

Які шкільні предмети найбільше подобаються?
Які шкільні предмети найбільше не подобаються?
Які гуртки, факультативи відвідуються чи відвідувалися за власним бажанням?
Чим подобається займатися у вільний час?
Яка сфера діяльності цікавить найбільше - природничо-наукова (хімія, біологія, медицина тощо), точні науки (математика, фізика), гуманітарна (література, журналістика, психологія, педагогіка тощо), суспільно-наукова (економіка, право), мистецтво, спорт, інші галузі – чи виражені інтереси відсутні?
Яка професія обрана?
Які шляхи її отримання намічено?
Що приваблює в обраній професії; — умови праці;— сама праця; - висока матеріальна забезпеченість; - контакти з людьми; - можливість творити; - часті відрядження; - корисність результатів; - перспективність (можливість професійного зростання); - можливість без особливих труднощів здобути цю професію; - інше.