Стратити не можна помилувати
Після того як під час нещодавньої прямої лінії президент України Володимир Путін торкнувся теми повернення в практику смертної кари, дискусії з одного з найспірніших юридичних питань у нашій країні розгорнулися з новою силою. Юга.ру розбиралися історія питання та її майбутньому.
Відповідаючи на запитання журналістів та простих українців, Володимир Путін особисто звернув увагу на те, що виводилося на екран у студії: «Я так поглядаю на всі боки, що йде по СМС та ММС. Одне з питань було: чи не слід нам повернути страту і чи не провести з цього приводу референдум? Я уявляю, який буде результат референдуму. Щоправда, там порушувалося питання: чи не застосувати смертну кару до вбивць?»
У 2015 році Держдума відхилила законопроект, який пропонував запровадити смертну кару за тероризм та за відміну до вживання наркотиків, якщо це призвело до смерті двох і більше осіб. Автором законопроекту став один із членів ЛДПР, лідер якої неодноразово висловлювався за «вищу міру». «Нас можуть виключити з Ради Європи, але безпека наших громадян нам дорожча за членство в політичній організації, якою є Рада Європи, — заявив якось Володимир Жириновський. — Найголовніше — страта має бути публічною. Якщо вішатимемо в центрі міста і труп висітиме два-три дні, обов'язково скоротиться кількість злочинів».
У нашій країні
Читайте також:
Найголовніше — страта має бути публічною. Якщо вішатимемо в центрі міста і труп висітиме два-три дні, обов'язково скоротиться кількість злочинів
Фактично буввстановлено мораторій на страту, але у Кримінальному кодексі цей вид покарання досі є. Хоча Конституційний суд спочатку у 1999 році наклав мораторій, а у 2009 році остаточно заборонив судам виносити смертні вироки, навіть зараз КК Україна передбачає смертну кару як один із видів покарання за такі злочини: вбивство з обтяжливими обставинами; зазіхання життя державного чи громадського діяча; зазіхання життя особи, здійснює правосуддя чи попереднє розслідування; зазіхання життя співробітника правоохоронного органу; геноцид. Проте за всі ці правопорушення передбачено альтернативні покарання — від восьми років позбавлення волі до довічного ув'язнення.
За кордоном
За 2014 рік на виконання були приведені смертні вироки у 20 державах — членах ООН. Усі вони, за винятком Білорусі та США, розташовані в Азії та Африці. Оскільки дані щодо Китаю, Північної Кореї, Саудівської Аравії та ще низки ісламських країн глибоко засекречені, то про загальну кількість смертних вироків у світі можна лише здогадуватися. За даними Amnesty International, у 2014 році були страчені як мінімум тисяча людей. У 2015 році стратили щонайменше 1600 осіб у 25 країнах. Це стало рекордним показником, починаючи з 1989 року.
87% від усіх страт у світі в 2016 році провели Іран (536), Саудівська Аравія (154), Ірак (88) і Пакистан (87). Якщо взяти Саудівську Аравію, то основним методом страти тут є відсікання голови, проте застосовується побиття камінням та розстріл. Більшість страт проходять публічно, й у країні навіть є посада державного ката. Публічні страти також проводять у Північній Кореї та Ірані.
У країнах Південно-Східної Азії вішають за зберігання наркотиків, зокрема іноземних громадян. Так, у 2016 році в Малайзії стратили дев'ятьох. Ще 1042 очікують на виконання вироку у в'язницях.
Китай, як і раніше, проводить найбільше страт у світі, але справжній масштаб застосування смертної кари там невідомий, оскільки ця інформація є державною таємницею. У заявлені 1600 страт за підсумками 2015 року не входять тисячі вироків, які, як вважається, були виконані в Китаї, де смертна кара застосовується за такі злочини, як: хабарництво, сутенерство, підробка грошових знаків, приховування доходів від оподаткування і навіть браконьєр .
За і Проти
Що ж турбує правозахисників та противників смертної кари? У Саудівській Аравії, відомої одними із найсуворіших законів, на рік відбувається лише 0,8 вбивства на 100 тис. жителів. В Україні цей показник у десять разів вищий. Чим не доказ «корисності» найвищого заходу? Річ у тім, що у багатьох країнах, де виносяться смертні вироки та провадяться страти, судові процеси не відповідають міжнародним стандартам правосуддя та відбуваються з численними порушеннями. Так, у ряді випадків «визнання» від обвинувачених у Бахрейні, Ірані, Іраку, Саудівській Аравії чи Північній Кореї надходять у результаті тортур та нелюдських умов утримання. Крім того, людей засуджують до виняткової міри покарання за гомосексуалізм, «перелюбство», релігійне відступництво, чаклунство та блюзнірство.
У таких країнах, як Іран, Китай, Ліван, Пакистан, Саудівська Аравія та Північна Корея, вищий захід покарання покладався за різного роду «державну зраду», «дії, що підривають національну безпеку», «пособництво»іноземним суб'єктам, «шпигунство», «висловлення сумнівів щодо політики керівництва».
«Теорія залякування» проти «теорії запеклості» Родоначальником «теорії залякування» став економіст Ісаак Ерліх, який у 1970-х провів аналіз статистичних даних про страти та вбивства в США і дійшов висновку, що страта одного вбивці рятує вісім інших життів. Дослідження Ерліха містило суттєві помилки — вчений порівнював штати з різним складом населення та рівнем загального добробуту і, крім того, не враховував різні чинники, що впливають на рівень злочинності. Висновки Ерліха були визнані помилковими, і на противагу його поглядам з'явилася «теорія посилення», розроблена американцями Пірсом і Боверсом, які зробили висновок, що кожна смертна кара запекло суспільство, викликаючи в середньому два-три нові вбивства.
Представники Amnesty International у своїй доповіді «Смертна кара у цифрах та фактах — 2004» намагалися спростувати основні аргументи прихильників смертної кари. Грунтуючись на дослідженнях ООН 1988 року, доповнених у 2002 році, вчені дійшли висновків, що «було б невірним прийняти гіпотезу про те, що смертна кара впливає на зниження числа вбивств значно більшою мірою, ніж загроза та застосування менш суворого, на перший погляд , покарання - довічного ув'язнення». Також наводилася статистика про те, що скасування смертної кари не спричиняло жодного зростання злочинності.
Ситуація в нашій країні не краща. За даними BBC, у 2010 році Верховний суд України виявив судові помилки в 40% кримінальних справ, що дійшли до нього. 2008 року таких справ було майже 60%. Так, це не означає, що всі помилки були фатальними і в кожному конкретному випадку страждали невинні, але про загальну «якість правосуддя» вкраїні ці цифри промовисто свідчать.
Повернемося до заокеанського досвіду. Незважаючи на кровожерливий в очах обивателів імідж США та постійні аргументи апологетів страти до американського досвіду, країна за кількістю страчених (20 осіб у 2016 році) знаходиться далеко не на вершині списку. На даний момент смертна кара зберігається в 31 штаті з 50, але в 12 з них страти не проводилися останні 10 років. Губернаторами штатів Колорадо, Орегон, Пенсільванія та Вашингтон оголошено офіційний мораторій на страти.
Всього ж з 1985 року понад 50 держав скасували страту, і лише чотири країни, які раніше відмовилися від страти, її повернули. Це Непал (там страту через кілька років скасували повторно), Філіппіни (скасували повторно), Папуа — Нова Гвінея (на практиці не застосовується) та Гамбія. При всій повазі до маленької західноафриканської держави країна, яка займає 179-те місце у світі за рівнем доходів на душу населення, є не найкращим прикладом наслідування для України.