Спосіб діагностики отоневрологічного вестибулярного синдрому
Винахід відноситься до галузі медицини, зокрема до отоневрології, і може знайти застосування в неврологічній, нейрохірургічній та оториноларингологічній практиці. Спосіб здійснюється шляхом проведення експериментальної вестибулярної обертальної проби, коли за наявності післяобертального ністагму при закритих очах та його зникнення при відкритих очах діагносцюють отоневрологічний вестибулярний синдром. 1 іл.
Винахід відноситься до галузі медицини, зокрема до отоневрології, і може знайти застосування в неврологічній, нейрохірургічній та оториноларингологічній практиці.
Центральні відділи кохлеовестибулярного аналізатора, перебуваючи в стовбурі головного мозку, на дні IV шлуночка є дуже чутливими до патологічних процесів, особливо в області задньої черепної ямки, - пухлини, кісти, аневризми, тобто об'ємні процеси, а також запальним, дегенеративним та демієлізним. . Завдяки високій чутливій функції вестибулярного аналізатора реагувати на патологічні процеси як у вусі, так і мозку, а також можливості об'єктивної оцінки функції вестибулярного аналізатора, отоневрологічним методом проводиться точна диференціальна діагностика захворювань, визначається патогенез вестибулярних порушень.
Анатомічна особливість – проходження УШ ч. м. н. у мостомозжечковому кутку, поблизу бічної цистерної моста, а також розташування вестибулярних ядер на дні IV шлуночка призводить до функціональної зміни вестибулярної функції як при внутрішньочерепній гіпертензії, так і при нормальному гідроцефалії тиску.
Раніше в подібних випадках отоневрологічний вестибулярний синдром виявляли шляхом визначення тонічності та уповільнення ритму спонтанного, калоричного та оптокінетичного ністагмів.
Після проведення низки досліджень із застосуванням експериментальної вестибулярної обертальної проби серед хворих з підозрою на підвищений внутрішньочерепний тиск або гідроцефалію нормального тиску було виявлено феномен наявності післявертального ністагму при закритих очах та його зникнення при відкритті очей. Для верифікації даного отоневрологічного вестибулярного синдрому проводились додаткові обстеження – огляд нейроофтальмолога, проведення КТ-досліджень, спинномозкова пункція. Підтвердження отоневрологічного вестибулярного синдрому іншими методами дозволило вважати цей феномен патогмонічним при даній патології.
Метою винаходу є підвищення точності діагностики. Зазначена мета досягається шляхом виявлення наявності ністагму при закритих очах та його зникнення при відкриванні очей одразу після проведення експериментальної вестибулярної обертальної проби.
Спосіб здійснюється наступним чином: Експериментальна вестибулярна обертальна проба проводиться на кріслі Barany (10 оборотів за 20 с) відповідно до загальноприйнятої методики, після зупинки крісла хворий не відразу розплющує очі; в нормі після зупинки крісла повертальний ністагм не фіксується при закритих очах, але він добре видно при відкритих очах. За наявності ж у хворого на отоневрологічний вестибулярний синдром ністагм зникає при відкритті очей і видно лише при закритих очах. Цей феномен підтверджується реєстрацією ністагму методом електроністагмографії.
Під нашим спостереженням знаходилося 20 хворих, 18 з них була зроблена КТ-цистернографія, яка зараз може адекватно та об'єктивно оцінити ліквородинаміку мозку у хворих з травматичною хворобою мозку, пухлинами, кістами та після перенесеної нейроінфекції.Двом хворим не була зроблена КТ-цистернографія (1 хвора з пухлиною лобно-тім'яної - скроневої локалізації праворуч у поєднанні з правостороннім гнійним середнім отитом у стадії загострення (спрямована на лікування по м/ж м. Київ) та 1 хворий з травмою шийного відділу хребта (субклінічна форма внутрішньочерепної гіпертензії.) Цим хворим була зроблена КТ-томографія, і вони оглянуті нейроофтальмологом.Дані про внутрішньочерепну гіпертензію були підтверджені результатами стану очного дна (застійні диски зорових нервів) та КТ головного мозку (пухлина мозку).
18 хворим була зроблена КТ-цистернографія, яка виявила такі закономірності: у 13 хворих при спинномозковій пункції та при оцінці результатів КТ-цистернографії була виявлена внутрішньочерепна гіпертензія, у 3 хворих – нормальний тиск ліквору та у 2 – знижений.
Аналіз нозологоїчних форм показав, що основна кількість хворих були з отогенними кістозно-спайковими арахноїдитами задньої черепної ямки з переважанням процесу в мосто-мозочковому кутку - (9 хворих); з невриномою мосто-мозочкового кута - (3 хворих) черепно-мозковою травмою та поздовжньою тріщиною піраміди скроневої кістки (2 хворих); пухлини мозочка (2 хворих) та цефалгічний синдром після нейроінфекції (2 хворих).
П р і м е р 1. Хвора О., 50 років, звернулася зі скаргами на гнійні виділення з правого вуха, зниження слуху, постійний головний біль протягом кількох місяців, що виявлявся епізодично протягом останніх 5 років. Лікування, проведене отоларингологом припиняло гноетечение деякий час, але загострення виникало знову. На цьому фоні посилився головний біль, не припинявся на тлі ремісії, почав виникати вранці і супроводжувався нудотою. Під час обстеження у НДІневрології виявлено правосторонній середній гнійний мезотимпаніт у стадії загострення Отоневрологічний огляд виявив; спонтанного ністагму немає, легка нестійкість у позі Ромберга, порушення слуху на кшталт контуктивної приглухуватості зліва. При проведенні експериментальної вестибулярної обертальної проби вліво (роздратування ураженого вуха) після зупинки крісла при закритих очах виявлено виражений по амплітуді та ритму післявертальний ністагм, який припинявся після відкривання очей і знову з'являвся при закритих очах протягом 40 з другого ступеня (ністагм при погляді . Подібна реакція у відповідь була після проведення цієї проби вправо (подразнення здорового вуха).
Попередній висновок отоневролога – загострення хронічного гнійного середнього отиту праворуч, отоневрологічний вестибулярний синдром, підозра на об'ємний процес головного мозку. При проведенні КТ-дослідження виявлено пухлину правої півкулі головного мозку (на однойменному боці хронічного гнійного запального процесу у скроневій кістці).
Даний приклад показав, що наявність головного болю, як симптому хронічного гнійного процесу в порожнині середнього вуха, та клінічний перебіг захворювання не викликав підозри на інший процес, і лише вестибулярна реакція у вигляді особливого прояву післявертального ністагму з відкритими та закритими очима націлили лікаря на проведення додаткового обстеження хворої (див. креслення: а) електроністагмограма після обертання із заплющеними очима; б) те саме, з відкритими очима).
П р і м е р 2. Хвора А., 25 років, звернулася до інституту неврології зі скаргами на напади вираженого головного болю, іноді зі нудотою, блюванням протягом кількох годин. В анамнезі у 8-річному віці черепно-мозкова травма із втратою свідомостіна 2 доби. Надалі періодично виникали головні болі, але у хворої був неврологічної симптоматики, і вона перебувала під наглядом невропатолога.
При отоневрологічному обстеженні виявлено: зниження чутливості слизової оболонки носа з обох сторін, болючість при відведенні очних яблук у сторони; смак, слух, нюх не порушені. При проведенні обертальної проби добре візуалізується під опущеними повіками післяобертальний ністагм другого ступеня, але він зникає при відкритті очей. Ністагм добре виражений по амплітуді та тривалий (40 с), але запаморочень та вегетативних проявів немає. Під час проведення спинно-мозкової пункції виявлено підвищений внутрішньочерепний тиск. КТ-дослідження показало розширення шлуночкової системи, субарахноїдального простору хробака та півкуль мозочка, що є непрямою ознакою гідроцефалії мозку. Після проведення патогенетичної терапії головний біль зменшився.
П р і м е р 3. Хворий З. , 18 років, звернувся зі скаргами на прогресуюче схуднення верхніх кінцівок, слабкість у кистях рук. Півроку тому була травма шийного відділу хребта, перелом С5. При отоневрологічному огляді осередкової симптоматики не виявлено. При проведенні експериментальної вестибулярної обертальної проби зафіксовано наявність післяобертального ністагму другого ступеня при закритих очах та його зникнення при відкритті очей. КТ- та ЯРМ-дослідження патологічних змін не виявили. Висновок окуліста – застійні явища на очному дні. Зважаючи на наявність зазначеного отоневрологічного синдрому, було поставлено остаточний діагноз – травматична хвороба мозку, гіпертензійний синдром на субклінічному рівні. Після проведення патогенетичної терапії обертальна проба стала закономірною.е. при відкритих очах фіксувався ністагм близько 20 с, а при закриванні очей ністагму не було; покращився загальний стан, нормалізувалася картина очного дна.
Таким чином, у наведених прикладах отоневрологічний вестибулярний синдром, зумовлений патологією головного мозку, виявлявся особливістю перебігу ністагму після проведення експериментальної вестибулярної обертальної проби та вказував на порушення ліквородинаміки. У всіх випадках цей синдром підтверджувався іншими об'єктивними методами діагностики. Простота проведення способу, його діагностична цінність навіть у випадках відсутності клінічних симптомів дозволить широко використовувати його при точній постановці діагнозу та виборі правильної тактики лікування в стаціонарах, де є оториноларингологічні, нейрохірургічні та неврологічні відділення, а також в умовах клінікодіагностичних центрів. (56) Благовіщенська Н. С. Отоневрологічні симптоми та синдроми. М.: Медицина, 1990, с. 153.
СПОСОБ ДИАГНОСТИКИ ОТОНЕВРОЛОГИЧЕСКОГО ВЕСТИБУЛЯРНОГО СИНДРОМА путем проведения экспериментальной вестибулярной вращательной пробы и регистрации нистагма, отличающийся тем, что нистагм регистрируют при закрытых и открытых глазах и при наличии послевращательного нистагма при закрытых глазах и его исчезновении при открытых глазах, диагностируют отоневрологический вестибулярный синдром.