Слов’яно-українська палеографія - Контрольна робота
Контрольна робота - Іноземні мови
Інші контрольні роботи з предмету Іноземні мови
Таким чином, палеографія покликана допомогти історикам працювати над письмовими пам'ятниками. Хороше знання рукописних текстів різних часів є передумовою використання їх як історичних джерел.
При вивченні цієї теми студенту необхідно дотримуватись наступного зразкового плану:
1. Виникнення та розвиток української палеографії.
2. Виникнення писемності у східних слов'ян.
3. Слов'янські абетки (кирилиця та глаголиця).
4. Книжкова справа на Русі (матеріал та знаряддя листа).
5. Графіка пам'яток писемності (статут, напівустав, скоропис).
6. Палеографія нового часу.
7. Застосування палеографії у процесі історичного дослідження.
При вивченні першого питання теми студент має приділити основну увагу роботам українських та радянських учених у галузі палеографії.
Незважаючи на те, що палеографія як самостійна наукова дисципліна виникла у Франції у першій половині XVIII ст., в українській державі прийоми палеографічного аналізу використовувалися у практичних цілях значно раніше. Так було в XVXVII ст. у судових процесах часто застосовувалася палеографічна експертиза поданих документів визначення їх справжності.
Першим українським, власне, палеографічним дослідженням були так звані Поморські відповіді (1717 р.) Андрія Денісова. Шляхом ретельного аналізу він викрив підроблені документи, представлені церквою.
Великий внесок у справу становлення української палеографії зробили представник дворянської історіографії першої половини XVIII ст. В. М. Татищев, великий українськийвчений М. В. Ломоносов, просвітитель другої половини XVIII ст. Н. Н. Новіков, які, вивчаючи історичні документи, зробили цілу низку важливих палеографічних спостережень, що сприяли виробленню прийомів аналізу рукописів. Передові українські вчені XVIII ст. порушили питання необхідності створення української палеографії та намітили шляхи її розвитку.
Знавець української давнини А. X. Востоков зробив докладний опис рукописів Румянцевського музею, К. Ф. Калайдович видав багато пам'яток давньоукраїнської писемності, додавши до них зразки тогочасного листа, О.В. Горський дав палеографічний огляд слов'янських пам'яток з історії церкви.
Значне місце у розробці питань української палеографії належить О.І. Соболівському. Крім вивчення розвитку української графіки до XV ст., він досліджував також скоропис XVXVII ст. Крім того, А. І. Соболевський торкнувся більш широкого кола питань: він розглядав і вивчав матеріали та знаряддя листа, водяні паперові знаки, формат і палітурку рукописів, орнамент, прикраси та декоративний лист.