Сюжет дня Новий Заповіт для Гоголя
Новий Заповіт для Гоголя
Новий Заповіт для Гоголя
Міністр культури Володимир Мединський доручив Громадській палаті розробити концепцію нового підручника літератури, щоб виховати в школярах «глибокий і спокійний» патріотизм і моральність. До потенційно небезпечних творів віднесли «Грозу» Островського, «Батьків та дітей», казки Салтикова-Щедріна та інші. Кореспондент "РР-Онлайн" з'ясував, навіщо міністру контроль над українською класикою у школах.
«Катерина з “Грози” – це просто нещасна дівчина, яка піддалася пристрастям, не змогла впоратися з ними і наклала на себе руки. Інший приклад: Тетяна Ларіна з Євгена Онєгіна - вона вийшла заміж, щаслива.
На фото зліва: ілюстрація до поеми Олександра Пушкіна "Євгеній Онєгін" (художниця Олена Самокіш-Судковська, 1911 рік).
Справа: сцена зі спектаклю "Гроза" за п'єсою Олександра Островського у Магнітогорському драматичному театрі ім. А.С. Пушкіна.
З одного боку, пристрасть, яка може призвести до самогубства, а з іншого – мудре подолання пристрасті», – на цьому прикладі Павло Пожигайло, голова комісії ВП із збереження історико-культурної спадщини, голова групи зі створення нового підручника, пояснив «Известиям», як вчителям потрібно протиставляти «хороших» та «поганих» персонажів. Неоднозначні персонажі, на його думку, повинні подаватися так, щоб не стати взірцем для наслідування.
У новому підручнику пропонується запроваджувати єдині трактування «проблемних» творів. Для вчителів буде розроблено спеціальну методику.
«Якщо брати того ж “Ревізора”, то Гоголь мав на увазі не висміювання царських чиновників, як це розумілося за радянських часів, а поневіряння однієї душі, де кожен ізГероїв – це різні гріхи. І Хлестаков у цьому сенсі – це Антихрист. Щоб зрозуміти Гоголя, потрібно знати, як мінімум, Новий Заповіт», – каже Пожигайло. Подібні трактування сильно різняться з тими, що є зараз.
Твори Гоголя, які зараз вивчаються у середній школі, планують давати лише у старших класах.
– Вітчизняна література сама по собі має достатній потенціал щодо формування моральних понять, – вважає Сергій Зінін, професор кафедри методики викладання літератури МДПУ, – вона не потребує перенаправлення її в якесь русло. Ті підручники, які є зараз, відповідають виховним завданням. Вони всі проходили експертизу, відповідають змістовним та науково-методичним вимогам.
Звести все до якогось одного кліше навряд чи видається правильним і можливим, оскільки існують різні типи шкіл, різні рівні поглиблення в предмет. Один підручник із визначення не може бути універсальним.
– Будь-який шкільний вчитель може інтерпретувати літературу так, як хочеться. Якщо він бачить у Хлістакові Антихриста, то нехай доведе це, – вважає письменник Валерій Панюшкін, – важливо пояснити те, якими мистецькими засобами користувався письменник, щоб вивести чиновника нижчого класу, балбеса та брехуна в образ аж цілого Антихриста. Діти повинні розуміти, що за допомогою художніх засобів можна робити те, можна робити це, можна різні думки висловити, що існує образне мислення, створення характерів, та й таке інше. Тому, якщо вчителю зручно цього Хлестакова представляти Антихристом, то заради бога. У цьому сенсі питання вчителя "Як ви це розумієте?" важливіший, ніж якась інтерпретація.
– Сказати, що література –засіб виховання моральності та патріотизму, це як сказати, що футбол вигадали для того, щоб пишатися своєю країною, – продовжує міркувати Панюшкін. – Загалом, певною мірою – так, але далеко не лише це. Там є й інші речі, зокрема краса, що, мені здається, важливіше, ніж моральність.
Новий стандарт має набути чинності з 2015 року у середній школі, а у 10–11-х класах – з 2020 року.