Синергетика як наука
Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму нижче
Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.
Розміщено на http://www.allbest.ru/
Синергетика - нелінійна наука, наука про складність та самоорганізацію. Це новий напрямок наукового пошуку. Якщо скористатися мовою самої синергетики, ми живемо в «епоху біфуркації» (Е.Ласло), епоху інтриг та потрясінь, епоха глобальних зрушень. Людство начебто зіштовхнулося зі стіною проблем, за якою, на думку багатьох теоретиків та філософів культури, знаходиться катастрофа культури.
Нелінійна наука - це один із способів зрозуміти прості властивості складних систем. Це своєрідний «історичний спосіб» науки, коли розглядається історична ретроспектива будь-якого явища, з акцентом на «вузлові» моменти в історії, які внесли деякі нововведення та зміни.
Теорія біфуркація (теорія роздвоєння) - одне із розділів нелінійної науки, чітко ілюструє даний підхід. Біфуркація - це свого роду розвилка, перехрестя шляхів, точка прийняття рішення та вибору подальшого шляху. Від того, який шлях буде обраний, залежить подальший розвиток. Іноді зміни шляху, обраного параметра, явище чи розвиток змінюється лише злегка, інколи ж від незначної корективи може статися катастрофічний стрибок.
Природа дивовижним чином влаштувала світ. Як управляються складні системи? Можна порівняти ці системи з оркестром, де кожен має свою партію, своє призначення, своє, у сенсі, соло, проте оркестр цей управляється диригентом. Диригент обмежує оркестрантів. Дивно й те, що диригента ніхто не призначає. Він виникає в ходісамоорганізації системи І це дивовижна здатність Природи до самоорганізації значно спрощує її процеси, але з будова.
Синергетика займається питанням самоорганізації систем.
Синергетика наука міждисциплінарна, у ній виділяються 4 аспекти: 1. Філософсько-методологічний, культурологічний, міждисциплінарний та медичний. Культурологічний аспект синергетики представляє цю науку як єдність гуманітарного та природного підходів, як перетин фізики, математики з мистецтвом та літературою.
У зв'язку з інтенсивним розвитком синергетики відбувається усунення, перебудова сітки мислення людини. У новій синергетичній картині світу відбувається зміщення фокусу уваги на когерентність (тобто зв'язність), коеволюцію (спільну еволюцію видів у системі), кооперативність явищ та елементів у системі світу. Це посилає нас до понять «біосфери» В.Вернадського та «семіосфери» Ю.Лотмана. І перша, і друга система утворено шляхом суми різноманітних атомарних елементів. Первинною є все ж таки утворююча система, а не окремо взятий елемент. Елементи можуть функціонувати та існувати тільки всередині системи. Синергетика синтезує прості структури на одну складну у вигляді визначення їм єдиного темпу еволюції.
Синергетика – наука сучасності. Наука, яка може дати рішення та відповіді в умовах нестабільності, стохастичності.
Синергетика вивчає структури, що у відкритих нелінійних середовищах, тобто таких середовищах, які таять у собі біфуркації, тобто можуть еволюціонувати різними шляхами. Тобто синергетика розглядає процеси над статичному, а стохастическом і рухливому стані. Середовище в даному випадку - носій способів подальшої евлюції. У такій ситуації наука не може більшепередбачати майбутнє. Шляхи еволюції приховані за можливими варіантами. Однак, це не означає, що шляхи еволюції стохастичні. Існує так званий спектр "цілей", структур-атракторів, як певний набір еволюційних шляхів серед яких і відбувається "гра в кістки", як би висловився С.Лем, правила якої встановлює відкрите нелінійне середовище.
Незважаючи на неможливість передбачення майбутнього, синергетика може дати уявлення про вплив майбутнього. Тут працює принцип «віддзеркалення» структур-атракторів нині. Спектр заданих еволюцією цілей вже пред-дан, існує до розвитку, до майбутнього. «Все, що не відповідає структурам-атракторам буде змито, знищено дисипативними процесами» (с.246).
У синергетиці важливим є й те, що вона не розглядає «хаос» у системі як руйнівну силу, як зло. З хаосу народжується лад. Хаос та флуктуації (випадкові відхилення) відіграють роль визначників шляхів розвитку системи. синергетика наука біфуркація хаос
Таким чином, можна сказати, що синергетика - це спроба зрозуміти принципи розвитку складних систем, їх самоорганізації в нестійкому середовищі; спроба розкрити причини зміни «хаосу та порядку» в системі, шляхи розвитку якої певною мірою стохастичні, оскільки визначаються, головним чином, резонансними впливами середовища в точці біфуркації. Проблемою та завданням синергетики на даний момент є подолання страху перед хаосом та зміна ставлення до нього як до накопичення можливостей та інваріантів. Таким чином, порушення, безладдя містять у собі творчу, творчу енергію системи, здатної самоорганізувати себе.
Автор Князєва говорить про феномен соціосинергетики, «синергетику з людським обличчям». «Синергетичний підхід долюдині - холічний підхід »(с.250), тобто підхід заснований на уявленні про цілісність.
Синергетичний підхід здоров'ю людини відсилає до проблеми «здоров'я суспільства». Це, безумовно, гештальт-терапія Фріца Перлза, спрямовану досягнення внутрішньоособистісної цілісності людини. У психології під гештальтом розуміють специфічну організацію елементів, що становить певне ціле.
Освіта через синергетику - це основа всіх особистісно-орієнтованих підходів у навчанні, заснованих не так на передачі знань від суб'єкта до об'єкта, але в суб'єкт-суб'єктному, діалоговому взаємодії. Синергетична освіта - освіта, що стимулює до творення, засноване на обміні, взаємовпливі та співтворчості.
Автор статті порушує питання застосування синергетичного підходу у вивченні пізнавальних здібностей людини, науки і культури як породження людського розуму. Розум людини створив свою реальність, яка у процесі історії змішалася з природною реальністю і породила своєрідний когнітивний хаос. Ідеї, теорії, моделі та проекти як породження людського розуму стали творити власну історію та розвиватися, еволюціонувати за своїми законами. Таким чином, відбулося змішання самоорганізованого та організованого людиною, упорядкованого та стихійного, свідомого та несвідомого; істини та помилки, міфу та науки.
Плюралізм, різноманіття думок людини як аналог хаосу - це креативне поле, на якому відбувається вибір ідей шляхом просіювання через ціннісний апарат. Цінності у разі виступають як фільтруючий апарат, який виключає «непотрібне», стохастичне. Про це міркує і С.Лем у своїй книзі «Філософія нагоди».
Творчий і розумний початок у людині має функціюсамоорганізації та самодобудови світу з погляду синергетики. Яскравим прикладом може бути міфологія. Міф як образне уявлення світу містить у собі цілу картину, зібрану та побудовану на основі окремих ефектів, явищ природи.
Весь історичний процес з погляду синергетики побудований на основі вагань загальної схеми «хаос-порядок». Усі історико-культурні сюжети, що трактуються як вузлові моменти, що привнесли в історію людини щось нове, що змінило її хід, називаються в синергетиці точками біфуркації.
Динаміка культури, з погляду синергетики, ґрунтується на процесі зміни «хаосу-порядку», розвитку та спаду. Розвиток культури носить стохастичний характер лише частково, оскільки з одного боку він стримується ціннісним стрижнем людства, з іншого боку розвиток зумовлений завдяки структурам-атракторам, які відбиваються у часі.
Князєва Є. Н., підбиваючи підсумки характеристики синергетики як «науки з людським обличчям», виділяє дві особливості, що пов'язують синергетику як переважно природничо науку з науками гуманітарними. Це, по-перше, феномен структур-атракторів, а також відкриття «режимів загострення», тобто точок розвитку та спаду, хаосу та порядку. Особливістю синергетики є діалогічні методи, методи, що стимулюють творення і творчість.
Розміщено на Allbest.ru
Подібні документи
Синергетика як напрямок та наукова програма досліджень, що вивчають процес самоорганізації та становлення упорядкованих структур у складних динамічних системах, закономірності та принципи; біфуркації та флуктуації, конструктивне переосмислення хаосу.
Синергетика чи теорія самоорганізації. Синергетична картина світу та універсальний еволюціонізм.Теорія самоорганізації. Фазовий простір та фазові траєкторії. Крапка біфуркації. Фрактали та атрактори. Синергетична концепція самоорганізації.
Причини хаосу. Роль ентропії як хаосу. Від порядку до хаосу. Характеристики порядку та хаосу. Синергетика – наука про складне. Порядок та хаос: механізм переходу. Соціальна синергетика як постмодерна філософія історії.
Синергетична модель динаміки політичної свідомості. Синергетика та методологія системних досліджень. Синергетичні стратегії освіти. Самоорганізація у фізико-хімічних системах. Синергетика та Інтернет. Роль та місце синергетики в науці.
Поняття самоорганізації, основні типи процесів. Сутність самоорганізованих систем, що набувають властиві їм структури або функції без втручання ззовні. Перші фундаментальні результати у сфері динамічних систем, які стосуються теорії катастроф.
Характеристика міждисциплінарного спрямування наукових досліджень, завданням якого є вивчення природних явищ та процесів на основі принципів самоорганізації систем. Основне поняття синергетики. Її історія розвитку, основні напрями.
Сутність та призначення теорії кільцевого детермінізму. Відомі подвижники синергетики у сучасній вітчизняній науці та їх внесок у її розвиток. Порядок та закономірності створення єдиної загальнонаукової картини світу на основі теорій та методів синергетики.
Синергетика як основа міждисциплінарного синтезу знання, її основні уявлення. Загальнонаукові теорії, що виражають методологію синергетики та дозволяють формулювати принципи. Чотири принципи приватних теорій синергетики. рівні синергетичного знання.
Проблема синергетики: стрибкоподібне виникнення нового макроскопічного стану порядкупевних обставин. Наука – відкрита система з погляду синергетики. Підпорядкування системи параметрами порядку. Конкуренція серед наукових журналів
Роботи в архівах красиво оформлені відповідно до вимог ВНЗ та містять малюнки, діаграми, формули тощо. PPT, PPTX та PDF-файли представлені тільки в архівах. Рекомендуємо завантажити роботу.