Що таке, сало і в чому його користь

-Мітки

-Пошук за щоденником

-Підписка по e-mail

-Друзі

-Постійні читачі

-Спільноти

-Статистика

Що таке, сало і в чому його користь?

Вівторок, 16 Травня 2017 р. 09:46 + до цитатника

Судячи з його складу, сало є необхідним продуктом для підтримки імунітету та загального життєвого тонусу, що особливо актуально у холодні періоди. Адже біологічна активність сала вища за біологічну активність яловичого жиру і вершкового масла в п'ять разів!

ІСТОРІЯ САЛА Батьківщиною сала правильніше вважати Італію. Саме там три тисячі років тому з'явилася ідея використовувати свинячий жир як дешеву та калорійну їжу для рабів, які працювали на мармурових каменоломнях. Сало було завжди продуктом харчування бідних людей, бо найкращі шматки свинячої туші діставалися тим, хто міг за них заплатити або відібрати. Ось і навчилися бідняки заготовляти сало про запас шляхом засолювання, іноді копчення, і подальшого визрівання. Практично кожен народ стверджуватиме, що саме їхнє сало – найкраще у світі. українці та українці будуть за своє «сало», білоруси за своє «сала», німці за «шпек», балканські слов'яни за «слонину», поляки за «слонину», американці за «фетбек» тощо. Але якщо хтось пробував «Lardo di Colonnata» або «Valle dAosta Lardo dArnad» навряд чи посміє заперечувати перевагу двох останніх. «Lardo di Colonnata» походить з маленького гірського містечка, якщо не сказати села, Колонната, розташованого поруч із знаменитими мармуровими розробками Каррара, що в Апуанських Альпах північної Тоскани. Місцеві чоловіки в основному зайняті в каменоломнях,Зазвичай брали із собою перекус Лардо, вживаючи разом із іншими типовими для Італії продуктами – хлібом, оливками і помідорами. В даний час Лардо перестало бути їжею бідняків, а перетворилося на місцеву пам'ятку, яка затьмарила славою навіть каррарський мармур. Так, своєму існуванню Колонната завдячує мармуру, а своєї популярності – салу.

Не минуло й тисячі років, як сало визнали й у Іспанії. Хамон – у перекладі з іспанської – шинка, окіст. Хамон практично не містить холестерину і з тих пір залишається улюбленим м'ясним продуктом в Іспанії. Вважається, що Колумб зміг дістатися Америки завдяки тому, що серед припасів у нього було багато окістів і сала, яке може зберігатися до півроку, містить багато калорій, причому ці калорії довгограючі - сили і енергія у сала, що поїла (у міру!) відновлюються надовго , Калорійність продукту становить 770 ккал на 100 г. А то на одній рибі матроси б у нього озвіріли дуже скоро. Так сало зробило свій неоціненний внесок і у світову історію – адже не відкрив би Колумб Америки, і не було б у нас помідорів, а без помідорів не зварити борщу, а без борщу – яка ж це взагалі культура?!

Люди Середньовіччя їли сало у великій кількості. Сам Святий Бенедикт, засновник ордена бенедиктинців, дозволив ченцям їсти сало. Ченці казали, що «сало і свиня так само пов'язані один з одним, як виноградна лоза та вино». Сало не лише їли – у середньовіччі ще й робили із нього свічки. Пахли вони не дуже, коптили, але світло таки давали. Тільки треба було стежити, щоб сальні свічки щури не зжерли, вони теж не дурні. При свічках ченці переписували книги – так у темряві середньовіччя сало допомогло зберегти світло культури та передати його нам.

А знаменитаанглійська яєчня з беконом? бекон це вам що? Воно саме. Англійці ж – народ здоровий, розважливий та вчений, і про своє здоров'я дбають добре. Снідавши в такий корисний і приємний спосіб, англійці підкоряли моря, розвивали капіталізм, винаходили парові машини і відкривали теорію еволюції. Так що сміливо махнемо рукою на міфи про шкоду сала, у нашому холодному кліматі воно в розумних кількостях зовсім необхідне.

МІФ 1: "ВІД САЛА Товстять!" Поправляються не від сала, а від його кількості! Якщо ви ведете звичайний сидячий або близько того спосіб життя, вам належить 10-30 г сала на день. Якщо вже страждаєте на ожиріння і вам наказана низькокалорійна дієта - не більше 10 г на день. Найкорисніше сало - просто солоне, з часником чи перцем. Добре і копчене, але тільки "домашнім способом" з димком. На м'ясокомбінатах сало, грудинку та інші свинячі принади коптять у рідині, і це не комільфо, властивості продукту змінюються не на краще.

МІФ 2: "САЛО - Важка їжа" Не зовсім так. У здорової людини із нормальним шлунком справжнє свиняче сало дуже добре засвоюється і не перевантажує печінку. Взагалі найцінніші нам жири - це ті, які плавляться при температурі нашого тіла, тобто. близько 37,0. Вони повніше і швидше за всіх інших перетравлюються і всмоктуються. Їхній список якраз і очолює свиняче сало.

МІФ 3: "У САЛІ СУСПІЛЬНИЙ ЖИР" І чудово! Тому що це чудова структура – підшкірний жир, у якому збереглися клітини та біологічно активні речовини. Наприклад, найцінніша з жирних кислот – поліненасичена арахідонова кислота. Вона зустрічається дуже рідко, у рослинних оліях її взагалі немає. Прожити без неї ніяк не можна. Арахидонова кислота входить до складу всіх клітиннихмембран і потрібна серцевому м'язі. До того ж без неї ніяк не обходяться гормони, імунні реакції та обмін холестерину. Не забудьте про жиророзчинні вітаміни А (його тут до 1,5 мг на 100 г), Д, Е та каротин. У результаті біологічна активність сала в 5 разів вища, ніж у олії. Так що взимку "свинячий продукт" - саме те, що треба для підтримки життєвого тонусу та імунітету

МІФ 4: "ЦЕЙ СТРАШНИЙ ХОЛЕСТЕРИН" Так, він тут присутній, але навіть менше, ніж у коров'ячому маслі. І нічого страшного у ньому немає. Думаєте, негайно почне відкладатися на стінках артерій та почнеться атеросклероз? Нічого подібного! Лікарі давно встановили, що кількість холестерину в крові та тканинах мало залежить від того, скільки ви його з'їли. Ця речовина чудово синтезується, навіть якщо ви взагалі її не їсте.

МІФ 5: "ЗДОРОВИЙ ЖИР - ТІЛЬКИ РОСЛИННИЙ ЖИР" На частку жирів повинно припадати приблизно 30% калорій на день. (Зверніть увагу: не з'їдати 30% жирів, а отримувати від них 30% усієї енергії.) Простіше кажучи – 60-80 г на день. І серед них лише третина – рослинні жири. Нам потрібно 10% поліненасичених жирних кислот, 30% насичених і цілих 60% мононенасичених. Таке співвідношення кислот є в: так-так, свинячому салі, а також в арахісовому та оливковому маслах.

МІФ 6: "СМАЖЕНЕ САЛО - ШКІДЛИВО" Так, при смаженні сало втрачає частину своїх корисних властивостей і набуває токсини та канцерогени. Але й рослинні олії поводяться анітрохи не краще. Варто їх ненадовго нагріти, як вони різко перестають засвоюватись. А ось підігріте сало навпаки, засвоюється краще, ніж у холодному чи гарячому-смаженому. Отже вихід простий: сало треба не смажити до стану шкварок, а гріти на слабкому вогні.

МІФ 7: "З ХЛІБОМ? НІ В ЯКОМУВИПАДКО!" Парадокс: сало з хлібом - саме те, що лікар прописав! Зрозуміло, маються на увазі не булочки-пампушки, а зерновий хліб, з борошна грубого помелу або з додаванням висівок. Звичайно, це для здорових людей, не страждають на ожиріння і проблеми з травленням.При схудненні сало теж не забувайте: це чудове джерело енергії.Дієтичний варіант - є сало з овочами, наприклад, з капустою. радості типу бекону класти на хліб дійсно не варто, вони взагалі при схудненні дозволені в мікроскопічних кількостях - близько 5 г. Зате цього цілком достатньо, щоб надати смаку, наприклад, черговій тушкованій капусті.

МІФ 8: "КРАЩЕ ПІД ГОРІЛКУ" Ось це чиста правда - сало прекрасний супутник алкоголю. Головним чином тому, що воно не дозволяє швидко сп'яніти. Жирне сало обволікає шлунок і не дає напою з градусами моментально там всмоктатися. Звичайно, алкоголь все одно вбереться, але вже пізніше, в кишечнику, і поступово. Спиртне, зі свого боку, допомагає швидше переварити жир і розкласти його на компоненти.

САЛО І МЕДИЦИНА Інша іпостась сала — це застосування в токсикології. Природний продукт, виявляється, ідеально підходить для зв'язування радіонуклідів та виводить інші токсини з організму. Головне – це регулярність вживання. Само собою, поїдання сала рекомендовано як профілактичний захід. Навколо нас стільки хвиль, радіацій та випромінювань, що вийти з дому і навіть просто залишатися в ньому незахищеним для людини стало недозволеною розкішшю. А з салом нам нукліди дарма.

Застосування сала як зовнішній засіб має широкий спектр рекомендацій. Ця процедурапоказана при артралгіях, артозах, артритах будь-якої етіології, як засіб реабілітації після операцій та травм опорно-рухового апарату. Зустрічаються вказівки на виражений позитивний ефект сала при зовнішній терапії маститів та термічних опіків, поверхневих ран та відморожень. Вражає, що сало ефективно лікує шпору п'яти, знімає зубний біль і виліковує екзему. Достатньо лише зовнішнього регулярного застосування.

Сало містить і безліч інших цінних жирних кислот, які беруть участь у будівництві клітин організму, а також відіграють велику роль у освіті гормонів та холестериновому обміні. Вони пов'язують та виводять з організму токсини. Причому за вмістом цих кислот сало випереджає вершкове масло.

Саме в салі в оптимальному вигляді, що добре засвоюється, міститься селен. За даними інституту РАМН, 80% українців відчувають дефіцит цієї речовини. А спортсменам, які годують матерям, вагітним та курцям цей мікроелемент просто життєво необхідний. До речі, у часнику, який часто вживають разом із салом, також міститься велика кількість селену.

Якщо з'їдати пару шматочків сала на голодний шлунок, то можна швидко домогтися відчуття ситості. Це не дозволить вам переїдати і ви зможете зберегти хорошу фігуру. В даний час навіть з'явилися дієти для схуднення, засновані на помірному споживанні сала.

А ЗАГАЛЬНО: Салу можна складати вірші та оди, співати про нього пісні. Адже навіть побачити сало уві сні обіцяє багатство та здоров'я. Сало використовують для приготування їжі, на ньому смажать та гасять овочі, його додають у каші. Сало солять, варять, коптять. «Чим натуральніший жир, тим краще!» Солоне свиняче сало якнайкраще відповідає цій вимогі сучасної дієтології. Найкориснішесало - 2,5 см. під шкіркою Шматок сала - прекрасний «снек» у робочий час. Воно добре засвоюється, не перевантажує печінку та дає аж 9 ккал енергії на 1 г продукту. Це набагато корисніше, ніж навіть найдорожча ковбаса, булочка чи пиріжки. Українське сало обов'язково з часником, угорське – обваляне у червоному перці, естонське – копчене… А от чукотське сало – підшкірний жир зовсім не свиней, а тюленів! Вони дуже близькі за складом і, як не дивно, до смаку.

Процитовано 3 разів Сподобалось:2 користувачам