Що на вечерю
У сім'ї, де я виросла, їжу готувала переважно мама, але це тому, що батько працював на фабриці у 3 зміни. І все-таки бували ситуації, коли готував батько, якщо мама кудись виїжджала: на навчання чи у відпустку. Коли ми з братом підросли, то під час шкільних канікул іноді собі щось готували. Загалом вийшло так, що в нашій родині всі вміють готувати і з голоду ніхто не помре, залишившись з якоїсь причини на самоті.
А ось у сім'ї мого чоловіка був домострою і всі домашні обов'язки суворо поділялися на чоловічі та жіночі. Відповідно, готувати він не вміє абсолютно. І щоб не померти з голоду, коли вдома один, може лише якийсь бутерброд нарізати чи повечеряти звичною булкою з чаєм. Заради справедливості треба відзначити, що в їжі він не вибагливий і йому подобається, як я готую.
У чоловіка є одна звичка, яка через кілька років спільного життя почала мене трохи підбоювати). Він щодня питає мене, чим я його годуватиму на вечерю. Найцікавіше, що у вихідні його це питання не займає. А ось у робочий день обов'язково треба зателефонувати та запитати: "Що сьогодні на вечерю?" Спочатку я йому відповідала, докладно розписуючи меню. Він завжди задовольнявся відповіддю і лише зрідка виявляв бажання відїсти щось інше. Потім мені це набридло, та й співробітниці, іноді почувши розмову, потихеньку посміювалися. І я почала відповідати на це сакраментальне запитання: "Що приготую, те й з'їж. Вибору в тебе все одно немає".) Спочатку він відповідав, мовляв, ну, добре, добре, як скажеш. А тепер він дзвонить із запитанням: "Що сьогодні на вечерю? Що даси, те і з'їм?"))
А взагалі, питання кухні в деяких сім'ях – це камінь спотикання. Іноді зустрічаються пари, у яких зовсім різні смакищодо їжі, а тому виникають проблеми. А як у вас у родині, пікабушники? Поділіться?