СЕРГІЙ ОВЧИННИКІВ:«АКІНФЄЄВ — ІКОНА. І НЕ ТРЕБА ЦЬОГО соромитися»
Сергій Овчинников та Ігор Акінфєєв. Фото: rfs.ru
«ЗЕНІТ» ПЕРЕМОГ У СПРАВІ
Тренування ЦСКА на стадіоні «Жовтень» добігло кінця, гравці попрямували до роздягальні. Сергій Овчинніков покликав до себе Олександра Головіна та кілька хвилин наставляв молодого півзахисника. Бас Боса так само гучний. А потерті бутси, чорні з трьома білими смужками, надають його суворому образу ще більше колориту.
— Вам до душі ретростиль?
— Ні, просто модель дуже зручна, чиста шкіра, — пояснив Овчинников, після того як поговорив з Головіним і поспілкувався в центральному колі з Акінфєєвим. Під час розмови з осіб колишнього та нинішнього голкіперів збірної України не сходила посмішка. — Не можу в пластмасі бігати — хворі ноги, важко. До речі, Єременко грає в таких самих. Тільки в нього забарвлення інше, яскравіше. А мені як тренеру головне, щоб зручно було.
— Судячи з настрою на тренуванні, жартів, ЦСКА безболісно зазнав невдачі в Петербурзі.
— Поразка не може додати певності, це зрозуміло. Але й вибити з колії команду такого рівня, як ЦСКА, йому не під силу. У нас зібрані футболісти такого високого класу, що вони не надломляться через одну невдалу гру. Ми вирішуємо великі завдання, попереду вісім турів, боротьба за кубок.
— У Петербурзі все вирішила одна помилка чи «Зеніт» був об'єктивно сильнішим?
— Мабуть, Зеніт переміг у справі. Одна помилка не може все вирішити. У нас не дуже вийшла гра в атаці, майже не створили моментів.
— Ігри після паузи завжди виходятьзім'ятими. Це не претензія, ми нікого не звинувачуємо у своїй невдачі. Збірників багато і в нас, і в Зеніту, ми знаходилися в рівних умовах. Але коли гравці повертаються до клубу за день-два до такої важливої зустрічі… Муса ось взагалі не встиг до пуття потренуватися. У плані видовищності матч міг бути набагато яскравішим і доставив би вболівальникам більше емоцій. Ось у чому суть.
ГОЛОВІН ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ В ЛІДЕРА
— Вам було складно перебудуватися зі збірною на клуб?
- Ні. Якщо тобі як тренеру вистачає здоров'я на дві роботи, жодних проблем немає. Принаймні я їх поки що не бачу. Адже це не різний рід діяльності. До того ж, велика група гравців ЦСКА також викликається до збірної.
— Але атмосфера у збірній, напевно, чимось відрізняється від ЦСКА?
— І там, і там панує атмосфера професіоналізму. І відповідальність абсолютно однакова: скрізь потрібно просто добре виконувати свою роботу. Якщо поєднання не шкодить результату, то все нормально.
— На Слуцького як на головного тренера випадає ще велике навантаження.
— Людям, які не знають Леоніда Вікторовича просто складно зрозуміти, як можна встигати виконувати такий обсяг роботи. Повірте, він усе стежить, за всіма стежить. Інші не можуть і тому не вірять. А він може. Хоча, напевно, правильніше було б звільненого тренера. І сам Слуцький, напевно, з цим погодиться. Але на даному етапі склалася така нестандартна ситуація. І рішення себе виправдало: ми вийшли на Євро. Міняти зараз все в терміновому порядку немає причин.
— Ви зараз довго спілкувалися віч-на-віч із Головіним. Чи вражає його прогрес?
— А чого мені дивуватись? Я бачив, як він працював у дублі, як влився в основу. Ми йому допомагаємо. Він розумний, продуманий футболіст. Талановитий та правильно свійталант сприймає. Приємно бачити, як молодий футболіст перетворюється на справжнього лідера. Просто чудово!
— До речі, поки ви працювали у збірній, хто займався із воротарями ЦСКА — Чепчуговим та Помазуном?
— Адже вони не окрема частина команди. У ЦСКА немає як такого тренера воротарів. З ними займався Віктор Гончаренко, вони мають свою програму. Плюс є В'ячеслав Вікторович Чанов, котрий завжди може проконтролювати процес.
ПОКРАЩАТИ АКІНФЄЄВУ НІЧОГО
— Головний привід нашої розмови — Акінфєєву виповнюється 30 років. Пам'ятаєте, як уперше побачили Ігоря у справі?
- 2003 рік ... До цього в ЦСКА грали Нігматуллін і Мандрикін, а потім Ігор дебютував у Самарі. Перший матч проти Акінфєєва в пам'яті не відклався, натомість пам'ятаю, як Валерій Газзаєв привозив його до збірної. І вже тоді було видно, що це великий хист, що він доросте до першого номера національної команди. Так і вийшло. Акінфєєв - неймовірно обдарований спортсмен. За кількадесят років це єдиний вітчизняний голкіпер світового рівня.
— Чи реально в такому віці прогресувати далі чи залишається просто тримати планку?
— Все залежить від твого здоров'я та моральних сил. Хтось у 25 закінчує, хтось оре до сорока. Поки Акінфєєв не дає підстав сумніватися у своїй майстерності. Його рівень настільки високий, що розвивати його кудись далі складно, та й навряд чи потрібно. Достатньо підтримувати.
— На те й уболівальники, щоби говорити, обговорювати. Але кожен воротар має свій стиль. Про іншого, навпаки, можуть сказати: Що він стрибає постійно?
— Ще один стереотип про Акінфеєва — складний характер. За ті роки, що ви знаєте, він якось змінився? Може, став спокійнішим, м'якшим?
— Та він як завжди був відкритим добрим хлопцем, так ізалишається! Щиро допомагає людям… Взагалі, це хвора для мене тема. У нашій країні все перекинулося з ніг на голову. Усі шукають довкола негатив, женуться за рейтингами, а доброго про людей майже не говоримо. Акінфєєв — це взірець радянського… тобто українського спортсмена. Його кар'єра повинна бути прикладом, орієнтиром для мільйонів хлопчаків і заслуговує лише знаків оклику. Людські риси Ігоря на найвищому рівні. У всьому світі на таких людей дорівнюють. Він значок! Хочеться, щоби люди це розуміли.
— Ви сказали, що Акінфєєв — найкращий наш воротар за десятки років. Тобто визнаєте, що він сильніший за Сергія Овчиннікова? Яка якість має Ігор, якого не вистачало вам?
— Справа в тому, що Акінфєєв добрий у всьому. Він має шикарний вибір позиції. Він чудово читає гру. Чудово діє ногами, на рівні польових футболістів. Має чудову воротарську техніку. І, звісно, він має харизма, він упевнений у собі. Цей набір якостей робить його воротарем топ-рівня.
Раніше, з 60-х по 90-і, у світі майже завжди був один воротар, який вирізнявся, стояв над усіма. Нині класних різнопланових голкіперів стільки, що називати найкращим когось одного неправильно. Є цілий пул топових воротарів. І до нього безумовно входить Акінфєєв!
І нам не треба цього соромитись. А ми начебто недомовляємо. Ігоря чудово знають у всьому футбольному світі, дуже високо оцінюють. Він один із найкращих. Поряд із Кейлором Навасом, Браво, Нойєром…
НАВІЩО ГАРЮ ЇЖАТИ?
— Може, людям складно ставити Акінфєєва в один ряд із цими знаменитостями, бо він так і не скуштував своїх сил у Європі?
- Ще один великий стереотип! Навіщо йому їхати?! По-перше, я переконаний, що український чемпіонат за своїм рівнем поступається лише трьом лігам.По-друге, його тут усе влаштовує. І річ навіть не в грошах. Повірте, жоден футболіст не думає про зарплату, коли виходить на поле. Ми просто любимо футбол, він нам цікавий. Тим більше, всі говорять про якісь мільйони, але це просто смішно. Адже загалом футболісти отримують абсолютно прості гроші. Виняток - одиниці.
Тож навіщо Акінфєєву їхати з клубу — володаря Кубка УЄФА, чемпіона своєї країни, тим більше, коли він стабільно грає за свою збірну? Сенс їхати до умовного «Ганновера»? А гранди… Може, й не було такої пропозиції. Не кожному такі шанси випадають. До того ж у Ігоря, наскільки знаю, навіть немає агента, який би його просував у цьому плані.
У мене ось був 2003-го варіант з «Арсеналом», Венгер запрошував. А я на той момент повернувся до «Локо» з Португалії. Мені було вже 33. І я відмовився. Ось не хотів їхати з України, і все! Так само, мабуть, і в Ігоря. Адже ми не можемо йому в душу залізти.
Виїжджав він чи ні - це точно не показник його рівня. Він тут, і він доводить свою спроможність. Вже стільки років! Зіграв найбільше матчів на нуль. Така постать має бути настільки ж поважною, як Касільяс в Іспанії!
— А натомість його пресують за «рекордну» серію без сухих матчів у Лізі чемпіонів…
— І ніхто, крім нас, навіть про неї не підозрює! Я не розумію, чому люди такі злі… Та подібних серій можна вигадати мільйон. Наче він один грає, а не команда. І подвійно прикро, що преса цю тему підхоплює.
— То ж народу цікаво, як не реагувати?
— Може, справа не так у пресі, ЗМІ в сучасному суспільстві взагалі?
— Навіть якщо так, то надто багато стало чуток, домислів, обговорення грошей та розбірок. А про сам футбол пишуть мало.
— Але ж навіть колишніфутболісти, ставши експертами, підхоплюють гарячі теми.
— Тому що вони не потрібні. І якщо всіх хвалитимуть, їх не покличуть нікуди. Ось вони і потрапляють у цю хвилю, критикують праворуч і ліворуч.
— Чи самі гравці повинні йти назустріч, більше спілкуватися? У Акінфєєва, наприклад, взагалі склався образ мовчуна. Може, тому його так і норовлять зачепити?
У ЗБІРНІЙ НЕ МОЖЕ БУТИ ШІСТЬ ВОРОТАРІВ
— Хочу запитати вас про інших голкіперів збірної України. Ось у Франції грубо помилився Лодигін. Цього сезону це далеко не перший ляп голкіпера «Зеніту». Багато хто каже, що йому чи то не вистачає школи, чи то в «Зеніті» його переучують, і це призводить до таких «закидонів»…
— Не знаю, що від нього вимагають у «Зеніті». Але не згоден, що Юра так багато помиляється. Покажіть мені, хто не допускає осічок? Футбол став інтенсивнішим, динамічнішим, це потрібно враховувати. Юра – працьовитий адекватний хлопець, він підтверджує свій клас. Ну а якщо до нього є якісь претензії, то розбиратися з цим мають у клубі. Вже точно не я.
— Четвірка воротарів, викликана на матчі з Литвою та Францією, — найсильніша наразі?
- Це дуже суб'єктивно. Зрозумійте, ми ж не можемо взяти вісьмох воротарів! Нині ось зупинили вибір на Гілермі та Крицюку. Хтось кричить, що треба було викликати Бєлєнова чи Габулова, хтось згадує про Рижикова чи Реброва. Усі вони гідні хлопці. Але остаточне рішення ухвалює головний тренер. І лише він.
ЧЕРЕЗ НІГМАТУЛІНА ПОСТОЯННО ЯКАЮ
— Дебютант збірної Гілерме розповів, що ви багато чого йому дали, коли він тільки-но приїхав до «Локо» з Бразилії 2007-го.
— У мене з Гілермою завжди були нормальні стосунки. І якщо він каже, що я йому допоміг, то мені дуже приємно це чути. Хоча РусланНігматуллін стверджує, що я Гілерме одразу не злюбив. Він взагалі про мене весь час говорить, і я постійно гикаю. Він зараз, до речі, хто? Я вже заплутався… Тренер чи музикант?
— За останніми даними, виходить, актор.
— Руслан — людина різнобічна, творча, немає питань. Але чи можна мене не згадувати в жодних контекстах? Тому що насправді всі ці його історії не відповідають. А люди ж читають! Не хочу кожне його слово спростовувати.
— Проте повертаючись до Гілерми. Адже ви відкрито заявляли, що проти натуралізації…
— Так, я казав, що проти. Але виключно як уболівальник. А що я думаю як тренер, не має жодного значення, бо вирішує головне. І міністр спорту маємо. Тим більше говорити зараз про Гілерму в даному ключі взагалі немає сенсу: він отримав український паспорт, зіграв за збірну. Він уже українець.
«ЛОКО» ІЗ СЕРЦЯ НЕ ВИЧЕРКНУТИ
— Чи бачили новину: «Локомотив» змінив рік заснування клубу на 1922-й?
— Мені ніхто із цього приводу не дзвонив, не консультувався. Навіть не знаю, як до цього ставитись. 80 років було так, тепер раптом інакше...
— Адже ви для «Локомотива», як і раніше, не чужа людина.
— Це для мене «Локомотив» не чужий. На жаль, клуб дистанціювався від багатьох, хто віддав йому багато років та сил. Не дуже це чудово. Викреслити «Локо» із серця я, ясна річ, не можу. З нинішнім тренерським штабом у нас хороші стосунки, адже я з цими людьми грав. Є симпатія. Як і до ЦСКА, в якому працюю вже кілька років. А обговорювати, що коїться у «Локомотиві», мені нецікаво. Є речі, які я не розумію, але не збираюся нічого нікому нав'язувати.
Овчинників,Сергій Іванович. Воротар.
Виступав за клуби "Динамо" Сухумі(1990), "Локомотив" Москва (1991-1997, 2002-2005), "Бенфіка" Лісабон, Португалія (1997-1999), "Алверка" Алверка, Іспанія (1999-2000), "Порту" Порту, Порту -2001), "Динамо" Москва (2006).
Чемпіон України 2002 і 2004 років. Володар Кубка України 1996 і 1997 рр. Володар Кубка Португалії 2000 та 2001 рр.
Кращий воротар Укаїни (приз журналу «Вогник») 1994, 1995, 2002 та 2003 років.
За збірну України зіграв 35 матчів.
Учасник чемпіонату Європи 2004 р.
Акінфєєв,Ігор Володимирович. Воротар. Заслужений майстер спорту.
Виступає за ЦСКА Москва (з 2003-го).
Чемпіон України 2003, 2005, 2006, 2012/13, 2013/14 гг. Володар Кубка України 2005, 2006, 2008, 2009, 2011, 2013 р.р. Володар Кубка УЄФА 2005 р.
Кращий воротар Укаїни (приз журналу «Вогник») 2004, 2005, 2006, 2008, 2009, 2010, 2012/13.
Найкращий футболіст України сезону 2012/13 р. (за результатами опитування газети «Спорт-Експрес»). Найкращий футболіст України сезону 2012/13 р. (українська футбольна спілка).
Володар призу "Лідер національної збірної" за 2009 р. (за результатами опитування газети "Спорт-Експрес").
За збірну України зіграв 86 матчів.
Бронзова призерка чемпіонату Європи 2008 р. Учасник чемпіонату світу 2014 р.
|
