Сценарій концерту Пушкінський день, Для ведучого та тамади - Для ведучого та тамади
Сценарій концерту Пушкінський день
07 Гру 2015 Ваш відгук Заходи
У правому кутку стоїть стіл, на ньому свічник, чорнильниця, перо аркуш паперу. Навколо столу три стільці. На підлозі тут же домоткані доріжки. У глибині сцени, у лівому кутку стоїть лавка, вкрита ковдрою. У глибині по центру стоїть штучне дерево. З двох сторін сцени виставки з ілюстраціями за казками Пушкіна.
Звучить класична, спокійна музика. Музика мікшується. Виходить Оповідач і під музику каже.
Оповідач: А.С.Пушкін. Він приходить до нас у ранньому дитинстві. Важко знайти людину,
який не знав би чудових творів цього великого поета. Пройшло багато років, як загинув поет, а наша любов до нього не слабшає. Вірші та казки його стають нам ближчими, дорожчими, ніжнішими. Сьогодні наше свято присвячене А.С.Пушкіну.
Виходять учні з-за лаштунків. Читають вірш А.Плещеєва «Пам'яті Пушкіна».
1. Ми шанувати тебе звикли з дитинства.
І дорогий нам твій образ благородний,
Ти рано замовк, але в пам'яті народній
Ти не помреш, коханий поет!
2. Безсмертний той, чия муза остаточно
Добру та красу не зраджувала.
Хто хвилювати умів людей серця
І в них будити прагнення ідеалу;
Хто серцем чистий серед вульгарності людської,
Серед брехні, хто вірний правді залишався
І хто берег ревниво світоч свій,
Коли на світ похмурий морок спускався.
І все горить нам світоч той
Все геній твій шлях нам освітлює;
Щоб духом ми не впали серед негараздів
Про красу та правду він мовить.
Усі найкращі пориви присвятити
Батьківщини ти кличеш нас із могили;
У продажний вік, вік брехні та грубої сили
Кличеш добру іістині служити.
Ось чому, коханий поет;
Так дорогий нам твій образ благородний;
Ось чому незабутній слід
Тобою залишено в пам'яті народної!
Оповідач: Дороги Пушкіна. Проселочні дороги, розмиті восени; курні
влітку; що втрачають у сніговій імлі; весняні великі схожі на річки. Дороги вічного мандрівника, вічного мандрівника. А починалося так само, як і у всіх з дороги дитинства.
Звучить лейтмотив, за яким на сцену з-за лаштунків виходять няня, маленький Пушкін, дві дівчинки-селянки та хлопчик. Діти сідають на авансцену та за стіл. Няня в'яже, діти граються. Музика мікшується. На сцену з-за лаштунків виходить
Юнак: «Я сам не радий балакучості своєї.
Але з дитячих років люблю спогад,
Ох! Чи вмочу про матусю мою,
Про красу таємничих ночей,
Коли в чепці у старовинному вбранні,
Вона духів молитвою ухиля,
З старанністю перехрестить мене.
І пошепки розповідати мені стане
Про мерців, про подвиги Бови!
Від жаху не впала, бувало,
Ледве дихаючи притисніть під ковдру,
Не відчуваючи ні ніг, ні голови.
Маленький Пушкін: (підходить до няні обіймає її за шию)
Подруга днів моїх суворих,
Голубка старенька моя!
Одна в глушині соснових лісів
Давно, давно ти чекаєш на мене.
Ти під вікном своєї світлиці
Горюєш, ніби на годиннику
І дрімають щохвилини спиці
У твоїх натруджених руках
Дивишся у забуті ворота
На чорну віддалену колію
Тиснуть твою всечасто груди.
Няня: (звертаючись до хлопчика, що сидить на підлозі)
— Напиши, друже, батюшку моєму, Олександру Сергійовичу.
(хлопчик встає, сідає за стіл, бере перо імітує листа, няня диктує)
«Будь-який друг мій, Олександре Сергійовичу, я отримала ваш лист і гроші, які ви мені надіслали. За всі ваші милості я. Вам усім серцем вдячна. Ви у мене неупереджено в серці і в умі, і тільки засну, то забуду вас і ваші милості до мене. Приїдь швидше, ангел мій. Усіх коней на дорогу. Цілую Аріна Родіонівна.»
Маленький Пушкін: — Няня розкажи казочку.
На сцену виходить хлопчик читає)
Хлопчик: У Лукомор'я дуб зелений,
Золотий ланцюг на дуб тому
І вдень і вночі кіт учений
Все ходить по колу навколо,
Іде праворуч – пісня заводить,
Ліворуч – казку каже.
(На сцені з'являється кіт, виходить з-за лаштунків, рухається дуже плавно)
Кіт: Там чудеса, там дідько бродить,
Русалка на гілках сидить,
Там на невідомих доріжках
Сліди небачених звірів,
Хатинка там на курячих ношках
Стоїть без вікон, без дверей,
Там ліс ідол видінь повні,
Там про зорю пригорнуть хвилі
На брег піщаний та порожній
І тридцять витязів прекрасних
Чергою з хвиль виходять ясні,
І з ними дядько їхній морський,
Там королевич мимохідь
Полонить грізного царя,
Там у хмарах перед народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря,
У в'язниці там царівна тужить,
А бурий вовк їй вірно служить,
Там ступа з бабою Ягою
Іде, бреде сама собою
Там цар Кощій над золотом чахне,
Там український дух…Там Руссю пахне
Хлопчик: І там я був і мед я пив,
Біля моря бачив дуб зелений,
Під ним сидів і кіт учений
Свої мені казки говорив
Одну я пам'ятаю: цю казку
Розвідаю я світла…
Няня: - Деякий цар задумав одружитися, але не знайшов по своємувдачі нікого;
підслухав він одного разу розмову трьох сестер.
(на сцену з-за лаштунків виходять три дівчинки в українських костюмах, сідають на лавку. Селянська дівчинка, що сидить на авансцені читає)
Дівчинка: Три дівчини під вікном
Пряли пізно ввечері.
(У розмову вступають дівчата)
1 дівчина: - Якби, я була цариця, -
,-То на весь хрещений
Приготувала б бенкет.
2 дівчина: — Якби, я була цариця
Говорить її сестриця,-
То на весь світ одна б
Наткала б полотна.
3 дівчина: - Якби, я була цариця, -
Я б для батюшки царя
Дівчинка: Тільки вимовити встигла,
Двері тихенько заскрипіли,
І в світлицю входить цар боку тієї государ.
Під час розмови
Він стояв позаду паркану,
Мова останньої з усього
(Через лаштунок виходить цар Салтан, прямує до дівчат)
Цар: Привіт, червона дівчино,-
І роди богатиря
Ви ж голубушки-сестриці,
Вибирайтеся зі світлиці
Їдьте за мною,
Слідом за мною та за сестрою:
Будь одна з вас ткаля,
А інша кухарка.
(Герої йдуть. Звучить лейтмотив)
Оповідачка: — Спеціально для дітей Пушкін казки не писав, але всі казки стали
улюблені дітьми. Він переніс у них чудові та живі образи народної
фантазії: золоту рибку, царівну лебідь, Чорномору та морських богатирів, золотого півника та витівницю білку. Нерідко казку наповнюють чудеса, а які згадаймо.
Вікторина за казками Пушкіна.
Ану продовжіть розпочатий мною рядок:
1. Три дівиці під вікном…./пряли пізно ввечері/
2. Вітер морем гуляє…/кораблик підганяє/
3. Ялина в лісі, під ялинкою білка
Дивоправо не дрібничка –
Білка пісеньки співає ... / так горішки все гризе /
4.Жив старий зі своєю старою
Біля самого синього моря:
Вони жили ... / у старій землянці /
5. Став він кликати золоту рибку
Припливла до нього рибка запитала ... / чого тобі треба старше /
6 Світло моє люстерко скажи,
Та всю правду доповіли... /я чи на світі всіх миліша, всіх рум'ян, і біліша/
7. У Лукомор'я дуб зелений ... / золотий ланцюг на дубі тому і вдень і вночі кіт вчений все ходить по колу кругом /
— А тепер найскладніше завдання. Намагайтеся відповісти на мої запитання.
На кого перетворювався князь Гвідон, щоб побачитися з батьком. царем Салтаном? / комар, муха, джміль / Яку пісню співала Білка при чесному народі7 /в саду чи на городі/ Чий це портрет? Висока, струнка, біла і розумом і всім взяла, зате горда, ламка, норовлива і ревнива? До кого звертався королевич Єлисей, коли шукав свою наречену? /Місяць, сонце,вітер/ За яку плату погодився працювати Балда у попа? /в за три клацання тобі по лобі/ Скільки років рибалив старий? /33 роки/ Скільки разів кидав старий невід, перш ніж упіймав золоту рибку? /3 рази/ З якої казки слова? казка брехня, та в ній натяк,добрим молодцям урок. /про золотого півника/
— Перші ілюстрації до казок Пушкіна з'явилися ще за життя поета. Деякі казки стали основою прекрасних музичних творів. Один із них «Політ джмеля» відомий український композитор Римський – Корсаков написав до опери «Казка про царя Салтана». Я пропоную його зараз послухати.
Звучить «Політ джмеля» ком. Римський Корсаков
— У старому будинку в Михайлівському довгими зимовими вечорами нянька розповідала казки маленькому поетові казки.
Дівчинка: Не гаснув довго вогник
У затишній няниній хатинці
І слухав, слухав няню Пушкін
Катилася казка, як клубок
Сміявся Пушкін, кажучи:
«Яка краса ці казки»
Оповідачка: — Взимку зі своїх маєтків приїжджало до Москви все навколишнє.
дворянство, майже кожному будинку гриміла музика, давалися бали.
Пушкін любив бали, маскаради, дружні обіди.
Там буде бал, там дитяче свято.
Куди ж поскаче мій пустун?
З кого він почне? Все одно:
Скрізь встигнути не дивно!
Звучить музика менуету. Виконується менует. Три пари різного віку. Після танцю на сцену піднімаються діти.
У казках все буває,
У казках – дива,
Спляча царівна, дівчина – краса,
Попелюшки та принци, ведбми, королі,
Диво відбутися якщо віриш ти
Мертва царівна прокинулася не попиту
Їй людська вірність принесла щастя.
Бо світом править доброта.
Людям допомагає світла мрія.
Казка нас навчить зло як перемогти,
Як зворогами порозумітися, щастя як здобути.
Нам завжди допоможуть добрі друзі
Битимуться поруч вірні серця.
Діти виконують пісню «Дорога добра» з дому «Маленький Мук», муз. М.Мінкова, сл.Ю. Ентіна.
Оповідачка: — От якби зараз поет побачив ілюстрації художників,
чудові малюнки дітей та дорослих, почув, як діти читають,
інсценують його незвичайні казки, я думаю, він дуже зрадів.
би тому, що його поезію люблять усі від малого до великого, вся Україна. Цінують її як пам'ять про наших предків, бабусь і дідусів, простих селянок. Казки поета берегли, передавали з покоління до покоління, з вуст до вуст неквапливо і спокійно, наче плели мереживо.
Читаючи Пушкіна - ми з повним правом можемо пишатися тим,що ми – діти країни, що дала світу одного з найбільших поетів – Олександра Сергійовича Пушкіна.
Читайте його казки та вірші, передавайте їх підростаючому поколінню.