Самосвідомість та Я-концепція - Психологія
1. Самосвідомість та Я-концепція
1.1. Самосвідомість та її місце у психічній організації
Самосвідомість є вінцем розвитку вищих психічних функцій воно дозволяє людині як відбивати зовнішній світ, але, виділивши себе у цьому світі, пізнавати свій внутрішній світ, переживати його і певним чином ставиться до себе. Усвідомлення себе як деякий стійкий об'єкт передбачає внутрішню цілісність, сталість особистості, яка незалежно від змін ситуацій здатна залишатися сама собою.
У сучасній психологічній літературі є кілька підходів до вивчення проблеми самосвідомості. Один із них спирається на аналіз тих підсумкових продуктів самопізнання, які виражаються у будові уявлень людини про саму себе чи “Я-концепцію”. Що ж означає термін "Я-концепція", який реальний психологічний зміст у нього вкладається?
1.2 Поняття, значення та структура Я-концепції
Феномени самопізнання стосуються питання у тому, як відбувається самопізнання, зокрема і те, що вже засвоєно, чи присвоєно, перетворено на “Я” суб'єкта й у його особистість, і які форми набувають результати цього процесу у самосвідомості. Як наукове поняття Я-концепція узвичаїлася спеціальної літератури порівняно недавно, можливо тому у літературі, як вітчизняної, і зарубіжної, немає єдиної його трактування; Найближче за змістом до нього знаходиться самосвідомість. Я-концепция – це власне уявлення себе чи образ себе, тобто. сукупність наших думок про своє здоров'я, зовнішність, характер, вплив на оточуючих, здібності та недоліки. Оскільки Я-концепція заснована на нашому власному судженні про себе, вона завжди відповідає дійсності. АлеЯ-концепція - поняття менш нейтральне, ніж самосвідомість, що включає оціночний аспект самосвідомості. Це динамічна система уявлень людини про саму себе, в яку входить як власне усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших якостей, так і самооцінка, а також суб'єктивне сприйняття зовнішніх факторів, що впливають на цю особистість. Р.Бернс, одне із провідних англійських вчених у сфері психології, серйозно займався питаннями самосвідомості , так визначає це поняття: “ Я-концепція - це сукупність всіх уявлень людини про себе, пов'язана зі своїми оцінкою. Описову складову Я-концепції часто називають образом Я або картиною Я. Складову, пов'язану з ставленням до себе або до окремих якостей, називають самооцінкою або прийняттям себе. Я-концепция, по суті, визначає непросто те, що собою представляє індивід, а й те, що він себе думає, як дивиться на своє діяльне початок і можливості розвитку у майбутньому” [3].
Дослідження Лівануея і Уайлі дозволили зробити висновок, що люди з позитивними Я-концепціями схильні терпимо ставитись до оточуючих. Люди з низькою самооцінкою, навпаки, болісно сприймають критику і в усіх невдачах звинувачують себе.[18]
Навіть людям із позитивною Я-концепцією не завжди вдається керувати собою. Але, хоч і досить важко знайти критерії для пристосовності, люди з позитивною Я-концепцією, як правило, адаптуються краще, ніж люди з негативною Я-концепцією. Зіткнувшись із новими вимогами життя та факторами стресу, ми повинні з ними справлятися. І в цьому постійному та неминучому процесі внесення поправок наша Я-концепція та особистість постійно змінюються. Як людина відчуває своє власне «Я», які якості вважає своїми найбільш відмітнимихарактеристиками, чи ці якості збігаються чи відрізняються від уявлень про нього інших людей – все це важливі складові особистої ідентичності. Набір уявлень людини про себе називається Я-концепцією.
1. Я-концепція як забезпечення внутрішньої узгодженості. Ряд досліджень з теорії особистості ґрунтується на концепції, згідно з якою людина завжди йде шляхом досягнення максимальної внутрішньої узгодженості. Уявлення, почуття чи ідеї, які вступають у суперечність з іншими уявленнями, почуттями чи ідеями людини, призводять до дегармонізації особистості, ситуації психологічного дискомфорту. Випробовуючи потребу у досягненні внутрішньої гармонії, людина готова робити різні дії, які б сприяли відновленню втраченої рівноваги. Істотним чинником відновлення внутрішньої узгодженості і те, що людина думає про себе.
2. Я-концепція як інтерпретація досвіду. Ця функція Я-концепції у поведінці у тому, що вона визначає характер індивідуальної інтерпретації досвіду, т.к. у людини існує стійка тенденція будувати на основі власних уявлень про себе як свою поведінку, а й інтерпретацію свого досвіду.
3. Я-концепція як сукупність очікувань. Я-концепція визначає також і очікування людини, тобто її уявлення про те, що має статися. Кожній людині властиві якісь очікування, що багато в чому визначають і характер її дій. Люди, впевнені у своїй значущості, очікують, що інші будуть ставитися до них так само; вважають, що вони нікому не потрібні, що неспроможні подобатися, або поводяться з тієї причини, або інтерпретують відповідним чином реакції оточуючих. Багато дослідників вважають цюфункцію центральної, розглядаючи Я-концепцію як сукупність очікувань, і навіть оцінок, які стосуються різних галузей поведінки.