Сайт селища Неболчі
Неболчі – невелике селище у Любитинському районі. У селищі протікає дві річки – Мда та Мощёнка. Населення – 1993 мешканця (за даними на 2013 рік). В основному селище складається з одноповерхових будинків. Іноді – двоповерхові. Кам'яні будівлі - клуб та центральний магазин.
Історія селища Неболчі:Глухі місця біля верховин річок Мда і Сся люди стійко заселяли кілька століть тому. І на станцію і на селище назва перейшла від церковної парафії Неболчі. Однак важко точно сказати, чому саме таку назву отримало селище.
Існує кілька версій походження назви. Перша з них – “НЕ – БОЛОЧІ” (тобто ми – не болотяні люди). Зв'язують "Неболочі" і з "НЕ - ВЕЛИКИМ" (невелике поселення). Може походити назва і від такого кореня "НЕБОЛ", сенс якого нам поки що не зрозумілий. Ймовірно, він міг існувати в давніх словах ряду племен, але сенс його нині загублений.
Вперше згадується в Пісцевих книгах Новгородської землі, як цвинтар Єгор'євський у Неболчах під 1564 роком, потім у 1574 і 1583 роках. Тут були церкви Миколи Чудотворця і "страстотерпець Христовий Григорій". Зазначалося “… біля цвинтаря ж село церковне…: поп Нечай Васильєв, дячок Тренка Сергєєв, прокурсниця Настасья, … ріллі перелогом 13 чети, сіна 16 коп. маєтках…”. Сільце Новинка належало поміщику Мордвинову, та був його синові Якову Булатову.
З XVIII століття до двадцятих років ХХ століття цвинтар ставився до Тихвінського повіту Новгородської губернії. На початку XIX століття цвинтар Неболоцький, а до початку ХХ століття значиться як цвинтар Неболочі.
У районі сучасного селища на початку століття був густий ліс та болото, називалася місцевість Пухівці. Місцевість була багата на лісові дари. Мешканцінавколишніх сіл збирали тут брусницю та журавлину, гриби.
Дату виникнення станції Неболчі можна назвати точно: 1916 рік. Тоді споруджувалась ділянка залізниці Будогощ-Неболчі-Пестово, і на березі річки Мда збудували казарми – житло для робітників. Потім тут збудував будинок дорожній майстер Шинкевич, потім старий машиніст М.С.Смирнов (зараз це будинок №12 на Вокзальній вулиці), машиніст Бардін (зараз – будинок №20 по цій самій вулиці). Потім збудували клуб залізничних робітників.
У 1922 році виник хутір Івана Михайловича та Григорія Михайловича Воробйових (зараз будинки №29 на Радянській вулиці та №23 на Набережній вулиці). У 1927-1929 роках було зведено вокзал і водонапірну вежу, що збереглися в первозданному вигляді і нині.
Місце для станції виявилося вдалим: зручно було розташувати водогін від річки Мди. Тут проходили важливі на той час ґрунтові дороги Тихвін – Мала Вішера, Тихвін – Боровичі.
1925 року в селищі проживало близько ста осіб. Багато хто працював на станції, приходив із сусідніх сіл Єлісєєво, Паличкове, Потаф'єве.
Швидкий розвиток селища розпочався з 9 травня 1932 року. Тоді на розширеній сесії Дрегельської райради було вирішено перевести районний центр та Дреглей на станцію Неболчі.
Поява промисловості: На поч. 20-х років була створена лісозаготівельна організація “Петротоп”, яка постачала ліс до Петрограда. З 1931 року розпочала роботу Дрегельський ліспромгосп. Нині це – одне з великих підприємств Любитинського району.
У 1933-1955 роках під Неболчами діяв великий кам'яний кар'єр. Гранітні валуни звідси вивозилися на будівництво до Ленінграда. З 1929 року проводилися дослідження кварцового піску, придатного для виготовлення скла та іншої продукції. До війни було відкрито стругальний цехз вироблення декоративної стружки, горщикове, бондарне, дьогтярне та миловарне виробництва.
Неболчі за часів Великої Вітчизняної війни:Восени 1941 року Неболчі стали прифронтовим селищем. Сотні неболчан пішли на фронт чи партизанські загони.
Під час війни у селищі розміщувалися військові шпиталі (у середній школі був розташований польовий пересувний шпиталь №626), склади, резервні підрозділи.
Поблизу селища у свій час був і штаб 4-ої армії, якою наприкінці 41-го командував генерал армії К.А.Мерецьков (потім командувач Волховським фронтом, що звільняв Новгород). Восени того року бої в районі Неболчої вели понад 20 танків 60-ї танкової дивізії. Тут намагалася прорватися 20 моторизована дивізія гітлерівців. Але їй спромоглися протистояти ослаблені радянські частини.
Жителі Дрегельського району надали величезну допомогу фронту. Приблизно за два з половиною роки вони збудували кілька аеродромів, 138 мостів, відновили та відремонтували 289 кілометрів ґрунтових доріг, брали участь при будівництві сотень оборонних споруд. Брали активну участь вони в будівництві залізниці Любитино-Неболчі.
Взимку 1942-1943 років у Неболчі приїжджала монгольська урядова делегація на чолі з генералом Чойболсаном, яка привезла подарунки воїнам Радянської Армії.
У розпал війни 1943 року на Волхівський фронт прибув джаз-оркестр Л.О.Утьосова. Один із концертів вони дали у Будинку Червоної Армії у Неболчах. Концерт надовго запам'ятався всім, хто був у ньому.
У роки армії вимагала багато різного роду деревних матеріалів.
У 1944 році під станцією Перниця, прямо в лісі, було створено Ваганський лісопункт. Спочатку були там два будиночки, що залишилися від госпіталю (їх відвели для робітників), такорендований будинок для контори.
Ветеран праці А.Шугаєва згадує: “Ліс валили вручну пилками, вивозили на конях. Вузькоколійка лежня, рейки дерев'яні – по них і подавалася деревина для навантаження у вагони…”.
Відомі люди селища:Нині це селище відоме багатьма славетними людьми. У 20-ті роки неболчанам добре було відоме ім'я пітерського робітника, комуніста-революціонера Шварца Микити Семеновича. У свій час він працював головою Жуковського (Дрегельського) волвиконкому.
Неболчі в наші дні:Нині у Неболчах – ліспромгосп, піскокар'єр, лісгосп, об'єднання “Сільгоспхімія”, будівельна ділянка, хлібозавод, Будинок культури, дві бібліотеки тощо.
З освітніх закладів діють:
Транспорт:Через Неболчі курсують автобуси Неболчі-Новгород, Дреглі-Любитіно, Запілля-Любитіно. Від Неболчої йдуть 3 дороги – на Бокситогорськ, на Будогощ та на Любитино. Неболчі – невелика залізнична станція. Через Неболчі проходить залізниця Санкт-Петербург - Кириші -Неболчі- Хвойна - Кабожа - Пестово - Сонково - Москва (Москва Савеловська)
Пам'ятки:Селище не позбавлене пам'яток (нехай навіть і невеликих). 1) Церква Новомучеників українських
2) Нестандартна пам'ятка Леніну
3) Вокзал
4) Залізничний міст з дивностями – аркою вниз на лінії Окуловка-Неболчі поблизу ліжка Неболчі – зупинковий пункт 99 кілометр (ця зупинка поїзда знаходиться поблизу автодороги Любитино-Неболчі).
5) Меморіал Великої Великої Вітчизняної війни.
6)Шкільна гірка
7) Музеї у школі: 7.1) Музей побуту: 7.2) Кімната бойової слави:
8) Завітавши на всі визначні пам'ятки можна, звичайно, цим і обмежитися, а можна поїхати в Реконьську пустель (якщо дозволяє час і підготовка у всіх сенсах цього слова - і фізичний і технічний - намет вкрай бажаний, їжу, воду треба було б купити і прикинути через що поїдете (і на чому для початку) – різні є маршрути)
Дякуємо співробітникам Любитинської бібліотеки за надану інформацію про село Неболчі (інформацію взято з пам'ятки “Історія селища Неболчі. Пам'ятка читачеві”). А також – дякую Юлії Дауд та іншим мешканцям та гостям селища Неболчі за чудові фотографії селища.