Сайт Під вітрилом порятунку
Орел заснований Іваном Грозним в 1566 як фортеця на південному рубежі Московської держави. Місто відразу стало центром великого Орловського повіту, але незабаром піддався спустошенню під час Смутного часу. Потім він знову був відновлений як фортеця і заселений заново.
Орел, розташований на річці Оке, став ядром великого хлібного ринку, що забезпечував Москву зерном та борошном. У роки правління Петра Великого Орел набув статусу центру провінції. Орел був також центром Орловсько-Севської єпархії православної церкви.
У Х V П-Х V Ш століттях Орловський край постачав до Москви, Риги, Калуги та інших українських міст ліс, хліб, сало, мед, віск, шкіру, тканини. З орлівської та мценської пристаней на річках Оке та Зуші щорічно вирушали до 2,5 мільйона пудів різних вантажів.
Місто Орел – центр Орловської області України. Він знаходиться за 383 кілометри на південь від Москви, на автомагістралі Москва-Сімферополь.
У XVI столітті кримські кочівники постійно турбували своїми буйними набігами південні кордони української держави, втоплювали худобу, спалювали посіви, грабували та вели в полон населення.
На шляхах до Москви стояло кілька фортець, що відображали натиск ворога, — Курськ, Кроми, Мценськ, Тула, Лівни та інші. Таким же містом-фортецею був і Орел.
Народна пам'ять зберегла нам легенду про те, як виникло місто.
Одного літа, каже легенда, після вдалого набігу на українські землі, татарський хан зупинився на кургані біля річки Оки. Раптом він побачив гніздо. Хан вирішив подивитися, що за птах живе в ньому, але в цей час над ним пролунав грізний клекіт. Хан підвів голову і побачив, що на нього з висоти мчить величезний орел. Хан випустив стрілу. Поранений орел кинувся на свою жертву. Татари тікали з кургану.
Цар Іван Грозний почув ісміливому птахові, що вступив у єдиноборство з всесильним ханом, і наказав поставити над Окою фортецю. Нарекли її Орлом. Історики вважають, що місто отримало свою назву від річки Орел (тепер-Орлик).
Як свідчить Ніконівський літопис, місто було закладено у 1566 році. Невідомий український художник змалював цей момент. На одній зі сторінок літопису зображено царя і бояр, які дивляться, як теслярі зводять стіни фортеці. Вона була побудована біля впадання річки Орлика в Оку, на тому місці, де зараз знаходиться стелла на честь 400-річчя.
У Орлі майже залишилося пам'яток сивої старовини; але в ньому багато місць, пов'язаних з історією та культурою України.
На автотрасі Москва - Сімферополь знаходяться найстаріші вулиці міста Московська та Комсомольська (колишня Кромська). Якщо виїхати Комсомольською вулицею на південь, то через годину дорога приведе вас до міста Кроми, згадуваного в трагедії А. С. Пушкіна «Борис Годунов». Тут стояли війська самозванця Лжедмитрія.
У XVII столітті Орел і Кроми були свідками бурхливих подій під час селянського повстання Івана Болотникова. Під Кромами повстанці розгромили царські війська.
Орловщина має багаті традиції в економіці, культурі, освіті, все її культурне середовище тісно пов'язане з історичним минулим.
Природа та історія формували характер жителів Орловського краю – людей гордих, мужніх та волелюбних, але водночас гостинних, хлібосольних, довірливих та відкритих. Оскільки основним багатством Орловського краю була родюча земля, те й культура, мистецтво, ремесла, фольклор орловців пов'язані переважно із селянським життям.
У ХІХ столітті на Орловщині зародилося унікальне «літературне гніздо», з якого вийшли І.С. Тургенєв, Н.С. Лєсков, А.А. Фет, І.А. Бунін, Л.М.Андрєєв, Д.І. Писарєв, О.М. Апухтін, П. І. Якушкін. Ця славна плеяда письменників складає основний генофонд культури Орловського краю.
Орловці зробили чудовий внесок у розвиток науки. Усьому світу відомі імена: фізика К.Д. Краєвича, математика А.П. Кисельова, лікарів: Н.М. Фіноменова, Д.І. Азбукіна, В.Ф. Зеленіна, історика О.Ф. Зябловського, полярного дослідника, геолога В.А. Русанова, воєначальників: М.Ф. та Н.М. Каменських, А.П. Єрмолова, А.А. Брусилова, філософа С.М. Булгакова, громадських та державних діячів: Б.І. та А.Б. Куракіних, М.А. Стаховича, А.Є. Бадаєва.
У 1815 року у Орлі графом С.М. Каменським було відкрито одне із перших в Україні театрів, на сцені якого грали М.С. Щепкін, уродженка м. Орла Г.М. Федотова, М.Г. Савіна, П.С. Молчанів та багато інших майстрів української сцени. Наприкінці ХІХ століття було створено Орловське товариство образотворчих мистецтв, відділення українського музичного товариства, музичні класи, малювальні школи.
В останні роки на основі колекцій обласного краєзнавчого музею створено Орловську картинну галерею (нині музей образотворчих мистецтв), відкрито музеї в Болхові, Мценську, Лівнах, Дмитрівську, Меморіальний Будинок-музей В.А. Русанова та музей-діорама «Орлівська наступальна операція».
У минуле йде таке негативне поняття, як «провінціалізм», обласні міста Центральної України перестають бути в очах столичної публіки глушиною. В Орлі нині відкрито два університети – технічний та педагогічний, сільськогосподарська академія, академія Державної служби, понад 10 музеїв, 37 бібліотек та їхніх філій тощо.
Скільки розумних, талановитих, цікавих людей у нас на Орловщині! Як багато у них духовних сил, доброти, бажання поділитися прекрасним. Відроджуються та розвиваютьсянародні промисли та ремесла: плетіння лаптей, візерункове ткацтво, виготовлення прялок, філігрань, філейна вишивка по гіпюру, а також нетрадиційні види мистецтва: живопис зі скла, розпис по каменю, декоративна скульптура. Працює понад двісті майстрів самодіяльного декоративно-ужиткового мистецтва.
П'ять напрямів розвитку ремесел входять до Федеральної програми «Розвиток та збереження культури». Це виготовлення: лівенської гармошки, плешківської та чернишенської іграшки, мценського мережива, орловського списку (вишивка).
Завдяки щасливим обставинам саме в Орловській області, на малій ділянці землі української, збереглася найбагатша народна творчість. Треба пройти цією землею, глибоко передоїти її давнину та красу, щоб ще раз переконатися: нам, людям почало двадцять першого століття, близько і зрозуміло це мистецтво.
Місто з гордою назвою, розташоване у винятково красивому і зручному місці, завжди було багате на історію та події, а його кращі представники по праву відомі всьому світу. Розвиток краю — економіки, державності, матеріальної та духовної культури – відбито у наукових працях багатьох поколінь орловців та музейних колекціях. У нашому місті діють 12 музеїв:
Державний літературний музей І. С. Тургенєва- заснований у 1918 році. Існуюча нині експозиція на численних справжніх експонатах-книгах, рукописах, фотодокументах, творах живопису та графіки розкриває життєвий і творчий шлях великого письменника, його виняткову роль у розвитку української та світової літератури.
Виставковий зал обласної організації Спілки художників України— заснований у 1939 р. Використовується для проведення обласних, зональних та республіканських, художніх виставок місцевих,іногородніх та зарубіжних художників.
Салон «АРТ-Дизайн»- відкритий в 1922 р. Призначений для влаштування виставок-продажів місцевих художників.
Обласний краєзнавчий музей- заснований у 1897 році. Один із найстаріших культурно-освітніх закладів області. Експозиція, розміщена у 16 залах, відображає природні особливості орловського краю, його минуле та сьогодення, життя та діяльність видатних земляків. Матеріали фондів музею дозволяють систематично влаштовувати різні виставки, що базуються на справжніх експонатах.
Театральну історію Орла неможливо уявити без тургенівських вистав. Вони нерідко ставали поворотними подіями в біографії театру, і «Дворянське гніздо» для орловських театралів не менше, ніж «Чайка» для шанувальників художнього.
Широкої популярності набули проведені театром ім. І.С. Тургенєва Всеукраїнські театральні фестивалі "Українська класика".
Орловський академічний театр із загального визнання став справжнім Будинком Тургенєва.
Орлівський державний театр для дітей та молоді «Вільний простір».
Орловський театр юного глядача. із створений у 1976 році. 1990 р. театр отримує нову назву — Орловський державний театр для дітей та молоді «Вільний простір». Назва театру відбиває його програму. «Вільний простір» — це відчинене перед хлопцем життя. «Вільний простір» — це сцена, відкрита для пошуків та експериментів, це місце зустрічі вільних людей: артистів та глядачів.
Орлівський обласний театр ляльок
Першим і поки що єдиним зображенням будівництва Орла при заснуванні міста є згаданий малюнок у Ніконовському літописі. Чертежів або планів Орла, що дають уявлення проплануванні та забудові міста XVI та XVII століть, досі не виявлено. Ймовірно, вони назавжди втрачені для історичної науки разом із багатьма документами Розрядного наказу, які загинули в спустошливих пожежах, які нищили Орел по кілька разів за кожне століття.
Регулярний план 1779 р. був першим в історії Орла громадянобудівним документом, який мав велике прогресивне значення у розбудові старовинного міста відповідно до нових вимог науки, економіки, містобудівного мистецтва та умов життя і побуту населення. Регулярний план 1799 визначив весь планувальний розвиток Орла на багато років. Його початкова сітка центральних вулиць та кварталів збереглася майже без змін.
Століття, що складається місто міста, його архітектурні пам'ятки, природні умови, ліквідація руйнувань, принесених війною, і перспективи зростання, відбилися в плані відновлення та подальшого розвитку Орла.
В архітектурно-художній структурі Орла містяться елементи таких систем, що надає місту своєрідність і виразність, що запам'ятовуються.
Цьому сприяє і мальовничий природний ландшафт, який у ряді випадків є пам'яткою природи, як, наприклад, райони «Дворянського гнізда», стрілки міжріччя та «Тургенівського бережка», «Ботаніки» та інші.
Кожна епоха створює твори мистецтва, що відбивають сучасні їм дійсність та історичну обстановку. У губернському Орлі були архітектурні споруди, що відзначали деякі пам'ятні події історії міста: тріумфальна арка, споруджена на Московській вулиці з нагоди проїзду через Орел Катерини П; каплиця на правому березі Оки на місці старовинної стругової пристані та кам'яна стела на згадку про губернатора Левашова на Левашової, тепер на Пролетарській горі.
Після Великої Великої Вітчизняної війни 1941—1945 гг. на площах, вулицях та скверах Орла споруджено тридцять монументів та пам'ятних стел, а також двадцять скульптурних бюстів, барельєфів, монументальних мозаїк та розписів. Число меморіальних дощок у місті сягає вже сімдесяти, а надгробних цвинтарних пам'яток, багато з яких є справжніми витворами мистецтва, налічується кілька сотень.
У 1958 р. Московська вулиця Орла прикрасилася пам'ятником видатному радянському авіаконструктору М. М. Полікарпову, створеним скульптором Г. І. Кепіновим та архітектором Г. А. Захаровим.
У північно-західній частині Радянського району Орла знаходиться один із найстаріших у місті Троїцький цвинтар. Його виникнення належить до 1778 р. За сукупністю різноманітних архітектурних і скульптурних пам'яток, що перебувають на ньому, це місце вічного заспокоєння минулих поколінь можна вважати по праву видатним некрополем, комплексною пам'яткою історії та культури Орла.
На всіх відомих нам кресленнях і планах Орла позначені три найдавніші архітектурні пам'ятки міста: церква Богоявлення, Головне народне училище та Городовий магістрат.
Вони знаходяться на широкому мисі, між річками Окою та Орликом, де виник і розвивався історичний центр Орла.
Церква Богоявлення збудована у 1641—1646 рр., її будівельником, за переказами, був ієрей Борис, у чернецтві Боголеп. Це єдина в Орлі пам'ятка архітектури XVII століття, і вже по цьому він представляє велику цінність.
У безпосередній близькості від Головного народного училища у 1799 році було збудовано Городовий магістрат. Обидві будівлі утворюють єдиний архітектурний ансамбль у невеликому замкнутому кварталі, що зберіг свою трикутну конфігурацію з часів складання регулярного плану Орла. Учас окупації Орла будівля була сильно зруйнована. У 1946-1949рр. його реконструювали під драматичний театр. Головне народне училище та Городовий магістрат утворюють єдиний в Орлі цілісний архітектурний ансамбль, який зберіг характерні риси епохи зрілого українського класицизму.
Цей ансамбль слід вважати вважати головним історико-архітектурним центром Орла.
Історичні пам'ятки живої природи: парки, сади, сквери мають для людини величезне, як естетичне оздоровче, так і культурно-освітнє значення.
Але міський парк – це не лише частина великого зеленого господарства Орла. Не березі Оки та Орлика було створено Дитячий парк, на місці старих будинків, що віджили своє століття, вздовж правого берега Оки в районі «Ботаніка» виріс чудовий лісопарк.
Одне з найпривабливіших місць для прогулянок городян – ландшафт «Дворянське гніздо».
У Радянському районі міста створено сквер, який отримав ім'я Л. Н. Гуртьєва.
Багато у нашому місті зелених скверів. Все це — зелене багатство міста, яке треба берегти та примножувати.
Орловський клуб мандрівників «Русь» створений у 1988 р. Розташований за 350 кілометрів на південь від Москви. Клуб «Русь» – колективний член Асоціації мандрівників. Мета діяльності клубу – організація та проведення історико-географічних, екологічних та етнографічних експедицій та подорожей.
Клубом вже організовано кілька подорожей маршрутом українських землепрохідців і мандрівників: маршрутом дружини Єрмака, маршрутом Уссурійської експедиції Миколи Пржевальського, маршрутом Івана Москвитіна — першовідкривача Охотського моря. На Таймирському півострові клуб веде пошуки зниклої в 1913 році експедиції полярного дослідника Володимира Русанова, нашогоземляка. Майбутнє клубу — це організація та проведення експедицій маршрутами українських мандрівників на території нашої країни та за кордоном, а також маршрутами закордонних мандрівників на території нашої країни. У клубу є досвід організації експедицій разом із зарубіжними партнерами. Орел завжди був не лише своєрідною літературною столицею, а й містом-трудівником та містом-воїном.