Розвинені країни, що розвиваються

Сучасному світу характерна величезна економічна нерівність людей, які живуть планети. 20% найбагатших людей мають 82,7% світового багатства, а 20% найбідніших людей – лише 1,4% світового багатства. Відмінність є значною, і вона продовжує експоненційно збільшуватися.

Соціальна стратифікація людей наприкінці другого тисячоліття супроводжується так само різким розподілом держав на великі групи, які розвиваються і зростають за різними законами - це економічно розвинені країни, що розвиваються, умовно звані в документах ООН країнами Півночі і Півдня.

У країнах із розвиненою економікою період експоненційного зростання чисельності населення закінчився. Він відбувався переважно наприкінці XIX - на початку XX ст. Аналіз вікових пірамід, тобто розподілу чисельності населення по 10-річним віковим групам показує, що вони іноді мають трохи розширену основу через невелику дитячу смертність. Помітне звуження піраміди (тобто зменшення чисельності населення) починається лише на рівні старше 50-60 років, а активне зростання смертності відбувається лише після 70-80 років. Основні показники людської популяції, її стану та здоров'я для основних країн світу наприкінці XX століття наведено у табл. 7.1.

Вікові характеристики населення країн

Країна	Середня очікувана тривалість життя, років	Немовлята, на 1 тис. новонароджених за рік	Валовий внутрішній продукт, дол. США/чол.
чоловіків	жінок
Весь світ	21 680 25 474 21 501 18 639
Україна
Японія
США
Канада
Швеція
Бразилія
Єгипет
Заїр
Гвінея

Зниження народжуваності в розвинених країнах відбувається через те, що люди досягли високого рівня добробуту та в їхній свідомості відбувається зміна системи цінностей. На зміну цінностям, пов'язаним з великою родиною, спорідненими відносинами, приходять ідеали комфорту, затишного, спокійного особистого життя, що потребують великих витрат на їхнє забезпечення. Таким чином, явно позначилася криза свідомості, що веде до вищого рівня споживання та перешкоджає зростанню народжуваності населення.

У країнах, таких, як країни Африки, Індія, Індонезія, Малайзія та інших, зростання чисельності людської популяції досі надзвичайно активний. Там одночасно дуже великі і народжуваність, і дитяча смертність за порівняно низької тривалості життя. Вікова піраміда країн, що розвиваються, виглядає зовсім інакше, ніж у розвинених. Вона має дуже широке підґрунтя, що відображає високу народжуваність, і ілюструє високу смертність у кожній десятирічній групі. Середня тривалість життя в багатьох країнах, що розвиваються, всього 40-50 років, що приблизно на 30 років менше, ніж в економічно розвинених країнах.

Для розвинених країн лімітуючим чинником розвитку є забруднення довкілля, що з високим рівнем споживання. Чим вищий рівень споживання, тим вищі витрати енергії, природних ресурсів і тим інтенсивніше відбувається її забруднення відходами виробництва, споживання та побуту.

Для країн, що розвиваються, головний лімітуючий фактор - демографічний. Висока народжуваність супроводжується високою смертністю, і чисельність населення цих країн зростає у геометричній прогресії. У цих країнах, як і будь-якому аграрному суспільстві, при сімейному господарюванні використовуються кожні робочі руки, включаючи дитячі. Привисокої смертності у тому, щоб у господарстві залишилося 2-3 дорослих працівника, сім'ї потрібно мати хоча б 8-9 дітей. У багатьох країнах діти становлять майже половину населення.

Якість життя та здоров'я

Індикаторами якості життя та стану здоров'я популяції людини в різних країнах світу є такі показники:середня очікувана тривалість життя та стандартизована смертність (сумарна смертність від будь-яких причин, включаючи дитячу та материнську). Діяльність спеціалізованих комісій ООН у різних країнах світу призвела до того, що в наші дні враховують такі фактори, як причини смерті, захворюваності, тимчасової непрацездатності, інвалідності, госпіталізації.

Загалом якість життя країни визначається кількістю і розподілом валового національного продукту, т. е. ставленням валового національного продукту до чисельності населення. Так, 25% населення планети, що у розвинених країнах, споживає 80% світового валового продукту. При цьому сумарнийсередній коефіцієнт народжуваності (фертильності) у розвинених країнах становить 1,9, тоді як у країнах - 4,0 (без Китаю). Середній коефіцієнт народжуваностіКср народж- середня кількість дітей, що народжує кожна гіпотетична жінка за період її дітородного віку. ПриКср. рожд= 2,3 забезпечується постійна чисельність населення. У літературі цей коефіцієнт часто називають показником фертильності (від лат. fertilis - родючий; здатність організму виробляти потомство).

У розвинених країнах загальний коефіцієнт приросту населення (за вирахуванням смертності) становить 0,6% / р, а в країнах, що розвиваються, досягає 2,1% / р. Використовуючи ці дані як вихідні, можна отримати, що час подвоєннячисельності населення розвинених країн становить 117 років, а що розвиваються - лише 33,5 років.

---