Рекомендації щодо оцінки функціонального стану та працездатності спортивних коней

Фізіолого-клінічні показники (температура, частота пульсу та дихань) є об'єктивними, простими та легкодоступними методами дослідження функціонального стану спортивних коней як під час спокою, так у процесі та після різної за напругою м'язової роботи. Вони характеризуються великою динамічністю. Ніщо так швидко не відображає реакцію серцево-судинної системи, органів дихання, нервово-м'язового апарату та організму коня, як кількісні та якісні показники пульсу, частоти дихання та температури тіла.

У спортивній медицині клінічні показники широко використовуються для контролю за функціональним станом та тренованістю спортсменів.

Дослідження частоти та якості пульсу, числа дихань, його типу та температури тіла тварини є одним з найважливіших методів ветеринарної клінічної діагностики, що дозволяє, зокрема, об'єктивно судити про функціональний стан та придатність коня до виконання тієї чи іншої роботи.

Однак разом з цим літературні дані свідчать, що, незважаючи на численні дослідження температури тіла, пульсу та органів дихання у коней у спокої, результати спостережень одних дослідників нерідко не збігаються з даними інших. Навіть в основних ветеринарних посібниках з клінічної діагностики та кінного спорту ми знаходимо суперечливі дані з цього питання.

Офіційні керівництва (Правила з кінного спорту та посібники з іпології, випущені в різних країнах) рекомендують для оцінки стану організму спортивного коня у спокої також суперечливі дані про температуру тіла, частоту пульсу та кількість дихань.

Причиною цього є відсутність дослідженьзазначених показників у спортивних коней у стані спокою за оптимальних умов їх утримання, що спираються на масові обстеження коней. Поряд з цим в іпологічній літературі майже не зустрічається даних, що свідчать про вивчення клінічних показників у коней у стані відносного спокою залежно від ступеня їхньої тренованості та підготовленості до виконання того чи іншого навантаження.

Правилами з кінного спорту СРСР видання 1949 року при цьому було встановлено одні нормативи, а Правилах 1954 року внесено деякі корективи.

Нині чинні Правила з кінного спорту взагалі не дають жодних нормативів клінічних показників для оцінки стану спортивного коня у процесі його тренування та під час змагань.

У спеціальному керівництві французької федерації кінного спорту (1958 р.) стверджується, що кількість дихань у спортивного коня після роботи галопом має перевищувати 60–70 разів у хвилину.

Керівництва, випущені національними федераціями кінного спорту інших країн з метою оцінки стану спортивних коней після змагань, наводять також суперечливі дані з цього питання.

а) у спокої вранці до годівлі та роботи в стайня (у деннику або верстаті), так як якщо кінь виводити з стайні навіть кроком, то частота пульсу і кількість дихань хоча і небагато, але обов'язково підвищуються;

б) після роботи; перший раз — негайно після закінчення, другий раз — через 10 хвилин і втретє — через 30 хвилин після закінчення.

Вимірювання температури тіла зазвичай проводиться за допомогою термометра у прямій кишці протягом 5 хвилин; Визначення частоти серцевих скорочень (пульс) здійснюється за допомогою фонендоскопа або шляхом пальпації підщелепної артерії. Підрахунок числа подихів проводитьсявізуально за рухом грудної клітки або ніздрів протягом однієї хвилини.

Нами встановлено, що клінічні показники у здорового спортивного коня в стані спокою знижуються в міру наростання його тренованості, при цьому частота пульсу і кількість дихань зазнають помітніших змін, ніж зміни температури тіла.

Зменшення частоти серцевих скорочень та числа дихань у добре тренованих коней у стані спокою слід розглядати як сприятливу ознаку, тому що це забезпечує подовження серцевої паузи, що супроводжується збільшенням систолічного об'єму крові та підвищенням потужності органів дихання.

Нами встановлено, що навіть незначні відхилення клінічних показників у стані спокою у спортивних коней у бік їх підвищення або порушення їх стійкості та появи коливань свідчать про погіршення функціонального стану коня, про виникнення початкових ознак його перетренованості, які, як правило, є ще не помітними для очі навіть досвідчених тренерів та вершників.

При незначних відхиленнях клінічних показників коні потребують зміни режиму тренування.

Отже, частота пульсу, кількість дихань і температура тіла у спортивних коней у спокої можуть бути одним з об'єктивних критеріїв оцінки функціонального стану та наростання ступеня їхньої тренованості. Однак треба мати на увазі, що цей критерій може бути надійним лише при регулярному обстеженні, що проводиться за тих самих умов.

Не менш цікавим для практики зоотехнічного та ветеринарного контролю за спортивними кіньми є вивчення характеру змін клінічних показників, що настають у коней після виконання ними дозованої тренувальної та максимальної роботичас змагань.

Дослідження клінічних показників у спортивних коней при дозованій роботі показали, що коні з кращою реакцією на дозовану функціональну пробу (що мали менші зрушення в клінічних показниках), показують у процесі змагань, як правило, більш високі результати і закінчують ці змагання в кращому стані, ніж , що мають найгіршу реакцію (вищі зрушення клінічних показників) у процесі дозованої функціональної проби.

Дослідження клінічних показників спортивних коней у процесі та після граничного м'язового навантаження показують, що реакції організму коня на максимальну м'язову діяльність проявляються по-різному і характеризуються різною величиною зрушень клінічних показників та неоднаковим за часом періодом відновлення їх до фізіологічної норми.

Аналіз проведених нами досліджень клінічних показників у спортивних коней у стані спокою, у процесі тренування, під час та після змагань дозволяє зробити такі висновки:

1. Оптимальними клінічними показниками спортивних коней у стані спокою (вранці до годування та до роботи) слід вважати: температуру тіла - 37,8 ° (з коливаннями від 37,4 до 38,2 °); пульс - 36 (з коливаннями від 32 до 42); кількість дихань - 13 (з коливаннями від 6 до 16).

2. Вивчення клінічних показників у добре і недостатньо тренованих спортивних коней у спокої, після дозованого та максимального м'язового навантаження дозволяє відзначити, що більш треновані коні в порівнянні з недостатньо тренованими відрізняються:

а) дещо уповільненою роботою органів кровообігу та дихання у стані спокою, а також більшою стійкістю та меншим діапазоном коливання клінічних показників;

б) кращою якістю пульсу (ритм, ступінь наповнення судин, частота та сила тонів) та дихання (глибина вдиху, плавність, ритмічність);

в) менш інтенсивними зрушеннями після дозованої роботи;

г) вищими функціональними можливостями організму при граничному нервово-м'язовому навантаженні під час змагань;

д) більш коротким відновлювальним періодом зрушень, що настали в процесі роботи в температурі тіла, частоті пульсу і числі дихань до їх фізіологічної норми.

3. При оцінці функціонального стану організму спортивного коня після максимального фізичного навантаження найбільше діагностичне значення слід надавати не ступеня почастішання пульсу, підвищення кількості дихань і температури тіла, а характеру та тривалості відновлювального періоду.

На закінчення наводимо таблицю фізіолого-клінічних показників, що дозволяють об'єктивно оцінювати функціональний стан та працездатність спортивних коней у спокої, після дозованого та максимального навантаження.

Нормативи для оцінки функціонального стану та ступеня тренованості спортивних коней за клінічними показниками