Реферат ЗМІ в Україні - Банк рефератів, творів, доповідей, курсових та дипломних робіт

Мільйони газетних шпальт щодня потрапляють до рук читачів. Хвилі сотень радіостанцій пронизують сьогодні ефір, доносячи до слухачів новини з будь-якого куточка нашої планети. Тисячі телевеж, десятки космічних супутників роблять нас свідками подій у різних країнах світу.

Значення друку, радіо та телебачення у сучасному світі переоцінити просто неможливо. Вони перетворилися на потужний інструмент впливу, охоплюючи своїм впливом безпрецедентну в історії кількість людей. З вище сказаного стає ясно, що соціологу – досліднику просто необхідно знати всі процеси, що пов'язують ЗМІ та їхню аудиторію, для того, щоб зрозуміти закономірності формування громадської думки, ідеології.

Більшість досліджень сучасності, які прямо чи опосередковано належать до теми засобів масової інформації, присвячені проблемам підвищення ефективності ЗМІ, збільшення ролі ЗМІ в житті суспільства, їх впливу на світогляд окремої людини та цілого соціуму. Однак майже ніхто не замислюється про те, що перш ніж щось удосконалити, потрібно спочатку вивчити це в найдрібніших деталях, зрозумівши всі тенденції та закономірності даного явища. [1]

Тема роботи ''Інформаційні агенції України''.

Об'єктом дослідження є інформаційний простір України.

Глава 1.Розвиток ринку ЗМІ України

Майже у всіх регіонах кількість ЗМІ порівняно з 1991-1992 роками. збільшилася приблизно втричі. Наприклад, лише у Приморському краї щорічно реєструється до 15 нових видань, – правда, стільки ж упродовж того самого періоду припиняють своє існування. Але точних даних про те, скільки із новостворених ЗМІ справді функціонують, у регіонах немає (особливо це стосується аудіовізуальних ЗМІ, якіотримавши ліцензії, можуть не вести мовлення по два і більше року). У тому ж Владивостоці, наприклад, зареєстровано 60 видань, а виходять лише 38 із них. Тим більше, що практично неможливо встановити, скільки початкових власників та засновників ЗМІ зберегли контроль за започаткованими 5-6 років тому ЗМІ, оскільки існує практика, коли новий власник не афішує свого входження в медіа-бізнес і, розрахувавшись з колишнім власником готівкою як “ відступного”, стає фактичним власником, нічого не змінюючи в установчих документах. Таким чином, ЗМІ зберігає стару торгову марку, залишається колишнім формальний засновник чи власник, а насправді видання чи компанія вже належить іншому видавцеві та господареві.

Поза всякими сумнівами можна стверджувати, що друга половина 90-х років на інформаційному ринку України відзначена різкою активізацією процесів концентрації медіа-власності – формуванням великих компаній, здатних на масштабні інвестиції в нові технології, велику витрату грошей на створення програм, швидке перекидання капіталу з одного підрозділи до іншого тощо. Ця інтеграція здатна набувати цілого ряду форм: мультимедійні об'єднання (видавництва, радіо, телебачення), багатогалузеві конгломерати (коли до ЗМІ підключаються структури інших секторів економіки), побудовані по вертикалі та горизонталі альянси (коли в руках одного власника виявляються всі етапи виробництва та розповсюдження інформації) ). При цьому на авансцену висуваються медіа-організатори – бізнесмени, які забезпечують телерадіомовлення та пресу значними інвестиціями, а себе – становищем монополістів на ринку ЗМІ.

Проте все ж таки поки найбільшим монополістом на інформаційному ринку, як і раніше, залишається держава в різних своїх іпостасях:

– більшість друкарень у державній власності;

- всі РТПЦ, що перетворилися на філії ВДТРК, знаходяться у федеральній власності.

Зрозуміло, якщо говорити про концентрацію в масштабах не окремих регіонів, а на вищому рівні, то поки що українські ЗМІ відстають від своїх західних “вчителів”. У всякому разі, наше дослідження не виявило якоїсь стійкої тенденції до міжрегіонального злиття кількох інформаційних компаній або до створення “газетних міжрегіональних ланцюгів” у досліджуваних регіонах (знову ж таки якщо не вважати такими політичні об'єднання ЗМІ деяких мерів та губернаторів, які насправді не структуровані та не зібрані в єдиний холдинг).

“Вертикальна” інтеграція так чи інакше також присутня у всіх компаніях та видавничих будинках, які контролюють усі етапи процесу виробництва та розповсюдження програм та своєї друкованої продукції (хоча так само, як в Україні існує монополія зв'язківців, у багатьох регіонах існує і монополія “Росдруку”) ).[2]

Чистих прикладів багатосекторної концентрації – коли фірма веде конкурентну боротьбу в кількох секторах економіки та володіє ЗМІ – в Україні ще дуже мало, і всі такі компанії є стрижнем кількох інформаційних імперій. Серед них – великі сировинні гіганти та фінансово-банківські групи (“ЛОГОВАЗ”, “Інтеррос”, “Газпром”, “Лукойл”, “Медіа-Міст”, “Альфа-груп”). Важко сказати, чи можна вважати міжнародною інтеграцією діяльність українських компаній за участю іноземного капіталу, оскільки ця форма концентрації передбачає наявність таких інформаційних компаній на кількох світових ринках. Але все-таки варто відзначити, що серед спільних проектів особливо вирізняються: видавничий дім “Індепендент Медіа” тателевізійна мережа "СТС" (спільний проект "Сторі Ферст" та "Альфа-груп").

Важливим питанням, яке виникає у зв'язку з будь-якою формою концентрації – є проблема впливу на конкуренцію, який вони надають. Незважаючи на те, що майже половина з опитаних бачить спроби “монополізації” ринку ЗМІ з боку влади та капіталу, практично всі без винятку вважають, що незважаючи на це, конкуренція в регіонах дуже розвинена. Насамперед – конкуренція між компаніями одного виду ЗМІ: між телекомпаніями, між радіокомпаніями, між друкованими виданнями. До речі, не варто скидати з рахунків і думку тих керівників ЗМІ, які переконані, що концентрація має свої переваги: ​​економляться кошти, здешевлюється процес виробництва, підвищується якість роботи.

І, звісно, ​​результати дослідження ще раз підтвердили: успіх регулювання, зокрема правового, концентрації над ринком ЗМІ нерозривно пов'язані з вимогами “прозорості” цього ринку.

Оскільки в Україні поки немає спеціальних обмежень на перехресне володіння ЗМІ та спеціальних законів у галузі концентрації, всі виходять із норм антимонопольного закону. Однак порушення навіть його нечисленних положень у галузі ЗМІ важко встановити, тому що не ведеться постійний моніторинг медіа-ринку в кожному регіоні і, звичайно ж, тому що надзвичайно низький рівень прозорості самих ЗМІ. Адже для того, щоб розуміти те, що відбувається на ринку ЗМІ та забезпечити сумлінну конкуренцію, необхідно знати, у тому числі, хто і чим володіє і хто що кому продає. Але навіть якщо звіт про власність та власників ЗМІ ще можна собі уявити, то знайти якийсь метод для обчислення таких критеріїв, як фінансовий чи політичний вплив та людські взаємини, дуже непросто.

На Заході такі спроби робляться давно, і в основу інструменту досягнення прозорості покладено такі критерії:

1). Як фізична особа, чи фірма, чи група фізичних осіб пов'язані друг з одним – прямими зв'язками, непрямими зв'язками, сімейними відносинами, зовнішніми фінансовими чи комерційними справами, договорами.

Цілком очевидно, що в Україні поки що дуже важко дотримуватись подібних правил прозорості, навіть якщо вони і з'являться у практиці правового регулювання концентрації ЗМІ: зв'язки володіння (права на участь у голосуванні та участь у капіталі) у ЗМІ не очевидні; зв'язки власника зі співробітниками (дослідження складу рад директорів та їхня зацікавленість у бізнесі, сімейні відносини, колишні професійні зв'язки) видаються цілком природними; фінансові зв'язки власника дуже часто описати взагалі неможливо, тому що найвпливовіший власник формально не володіє акціями жодного зі своїх підприємств (класичний приклад – Б.Березовський).

Ось чому корисно хоча б розпочати дискусію на тему про те, що таке концентрація ЗМІ, чому вона неминуча, у чому полягає небезпека, пов'язана з нею, і для чого її все-таки намагаються регулювати в усьому світі.

Наступним етапом руху до становлення цивілізованих відносин у медіа-середовищі з'явиться розробка законодавчих документів, які враховують і проблему концентрації, та вимогу дотримання принципів прозорості.

Такі нормативні документи, зрозуміло, повинні враховувати систему законів, що склалася Україна в галузі ЗМІ, антимонопольне законодавство, європейський досвід у галузі регулювання концентрації та дотримання вимог “транспарентності” – прозорості медіа-середовища. Безсумнівно також, що робота у цьому напрямі має враховувати таспецифічні українські умови: економічну нестабільність, політичні кризи, нерозвинену інфраструктуру вивчення та дослідження ринку, “особливі відносини” влади всіх рівнів із пресою та видавцями, надзвичайну включеність медіа-бізнесу до поточної політики тощо. Наступні вибори, безумовно, на якийсь час відсунуть серйозну дискусію щодо необхідності таких законопроектів, але це зовсім не означає, що проблема концентрації перестане бути актуальною. Навпаки, у період виборів і суспільство загалом, і медіа-спільнота зокрема, напевно, зіткнуться з опосередкованими, але все одно вельми неприємними проявами нерегульованого процесу концентрації: у передвиборчих сутичках деякі учасники ринку втратять гроші та репутації, а інші – набудуть колосального впливу. яке не завжди використовуватиметься на користь суспільства.

Звичайно ж, жодні регулюючі заходи не зупинять процес концентрації ЗМІ в Україні, як жодні обмеження не зупинили його в жодній країні світу. Але ці заходи можуть допомогти уникнути найбільш потворних наслідків концентрації та сприятимуть розвитку справжньої, не міфологізованої свободи ЗМІ в Україні.

ГоловаII. Огляд українських інформаційних агентств

Інформаційне агентство "AK&M" спеціалізується на економічній та фінансовій інформації, оперативних новинах та аналітиці всіх сфер бізнесу. Корпункти "AK&M" розташовані в сорока п'яти регіонах України, у чотирьох містах країни має представництва. Агентство не тільки збирає та поширює інформацію, а й випускає власні аналітичні дослідження.

Інформаційне агентство InterMedia надає найповніші та найсвіжіші новини зі світу шоу-бізнесу, кіно та моди. Кореспонденти InterMedia першими дізнаються новини зжиття зірок та оперативно інформують про концерти, фестивалі, клубні вечірки, релізи альбомів, зйомки кліпів та багато іншого.

Міжрегіональна агенція інформації "Вся Україна" готує щоденні прес-огляди найбільших регіональних газет. Понад 100 провідних газет, які представляють 65 суб'єктів Федерації, є партнерами. Окрім друкованих ЗМІ з агентством співпрацюють регіональні інформаційні агенції, що дозволяє оперативно отримувати новини з українських губерній.

Агентство новин ІМА-прес - одне з перших незалежних інформаційних агенцій України. Утворено навесні 1989 року. Випускає щоденну стрічку новин та щотижневе зведення, присвячене проблемам українського ПЕКу.

Інформаційне телеграфне агентство України - одне з п'яти провідних світових інформаційних агентств. ІТАР-ТАРС зберіг свій статус центрального державного агентства, набувши при цьому нових рис, пов'язаних насамперед із демократичними перетвореннями в Україні, розширенням доступу до інформації та впровадженням нових телекомунікаційних технологій.

Інформаційне агентство "ІнтерНовини" спеціалізується на регіональній інформації та телемоніторингу. Створено в рамках проекту обміну інформацією між

---