Рецензія гри Втеча
Розширення відомого франчайза рідко закінчується чимось добрим. Ігри з фільмів, фільми з ігор та книг – історія знає безліч спроб нажитися на фанатах та шанувальниках, підсунувши їм бездушний виріб. На жаль, те саме відбувається і з іграми з серіалів: вже давно на прилавках лежить Lost: Via Domus за мотивами «Залишитися живими», зовсім скоро має з'явитися «симулятор лікаря-циніка» House M.D., а сьогодні ми уважно вивчимо Prison Break .
Спочатку на Prison Break
Для тих, хто не бачив серіал «Втеча з в'язниці» - ось його короткий опис: Лінкольна Берроуза засуджено до страти за вбивство брата віце-президента США. Однак Лінк цього не робив, у чому впевнений і його брат - Майкл Скофілд, який розробив план втечі з в'язниці і витатуював креслення на своєму тілі. Майкл інсценує пограбування банку, потрапляє у в'язницю до Берроуза і протягом першого сезону пробиває шлях на свободу. У той же час організація під назвою «Компанія» намагається зробити все, щоб Лінкольна страчували вчасно і нічого не пішло не так.
Розробники з маловідомої Zootfly вважали за потрібне ввести нового персонажа, тому граємо ми не за Майкла, що було б логічно і цікаво, а за якогось Тома Пекстона. Він працює на «Компанію» та стежить за всіма діями Скофілда та Берроуза. Крім того він записує всю інформацію на диктофон на той випадок, якщо з ним щось станеться.
Ця спроба бути оригінальними і занапастила розробників – вони так і не зрозуміли, чим був геніальний серіал. Чудова робота оператора та відмінний монтаж змушували глядача втискатись у крісло, а серце билося швидше, коли щось у плані Майкла йшло не так. Із запровадженням новогоперсонажа все це зникло - зі Скофілдом ми зустрічатимемося дуже рідко, а значить, ніякої напруги не буде, так як про більшу частину подій ми дізнаватимемося від третіх осіб.
Однак шанувальникам серіалу є чому радіти: більшість персонажів мають ті ж обличчя і голоси, що і актори, що їх грали в серіалі (за винятком симпатичного доктора Сари Танкреді і ще пари людей), в головному меню і в самій грі звучить знайома музика. Однак сюжет та відсутність зв'язку між деякими епізодами псують все враження. Крім того, незважаючи на непогану, загалом графіку, розробникам не вдалося передати характери персонажів. Зрозуміло, що віртуальні актори не можуть оминути за майстерністю реальних, однак у Prison Break не було навіть спроби якось пожвавити їх. Найяскравіший приклад - Ті-Бег - маніяк, збоченець, ґвалтівник і вбивця в серіалі, і звичайний манекен з дивним голосом і скляними очима у грі. Та й взагалі, ключові персонажі, кожен із яких запам'ятався шанувальникам «Втечі», зустрічаються у грі катастрофічно рідко.
Чому ми розглядаємо гру лише з погляду фанатів серіалу? Відповідь проста - інші не знайдуть для себе нічого цікавого. Сюжет неможливо зрозуміти без багажу знань про персонажів, про їхнє минуле та про їхні наміри, а геймлейна гра виглядає дуже застарілою. Взяти, наприклад, місії: щоб увійти в довіру до ключових героїв розповіді, треба буде постійно красти їм необхідні речі, на все це піде майже половина проходження. Розмаїття – мінімум, це розуміли і розробники, тому вони додали стелс та бійки. Але і те, й інше вийшло дуже слабким.
Prison Break Anthem
Почати варто з мордобою. Том знає лише два види ударів, вміє ставити блок і добивати супротивника.Розучити щось нове не дадуть, проте якщо не вдається когось покалічити, доведеться піднімати штангу та бити боксерську грушу (привіт, San Andreas!) – це допоможе збільшити швидкість та силу удару. Навіщо така дрібниця у грі, в якій відсутній відкритий світ – незрозуміло, бо побити когось за своїм бажанням неможливо. Хоча ні, битися можна з ким-небудь на гроші, тільки витратити вигране можна лише на марні татуювання. Адже можна було дати Тому хоча б заточення – але ні, ні краплі крові у грі не проллється.
Під час бійки вигадувати комбінації необов'язково – «довбання» по лівій кнопці миші буде цілком достатньо. Причому камера під час бою знаходиться настільки незручно, що неможливо зрозуміти, наскільки далеко стоїть опонент. Деякі поєдинки закінчуються QTE-сценками на кшталт «тисні кнопку якнайшвидше» і їх поява часто досить нелогічна.
QTE з'являються і під час стелсу, проте слово «стелс» стосовно Prison Break звучить дуже голосно. Все, що потрібно робити – вчасно ховатись у шафах та за ящиками, проходити за спинами охоронців та не потрапляти у поле зору камер спостереження. Все це не тільки нудно і одноманітно, а й місцями непросто, причому справа не в складності епізоду, а в тупості штучного інтелекту. Місцеві охоронці (до речі, те саме стосується і ув'язнених) в якийсь момент можуть пройти не заздалегідь прокладеною траєкторією, а впертись у стіну та застрягти там, змусивши гравця перезапустити рівень. Те саме доведеться зробити і якщо Тома хтось помітив, навіть якщо це працівник їдальні. Персонал, на очі якого не варто траплятися, ділиться на дві групи: ті, хто ходить по колу та ті, хто стоять на одному місці. Наприклад, прибиральник може терти підлогу в тому самому місці, чекаючи, поки Том зробитьвсе, що йому потрібне.
Скільки не намагайся, а великих плюсів у грі не знайдеш. Адже скільки ідей, втілення яких зробило б гру відмінною, лежать на поверхні! Можна було поділити гру на епізоди, кожен із яких би закінчувався чимось несподіваним, а починався словами «previously on Prison Break» та описом ваших дій у минулій «серії». Можна було розповісти гравцеві у тому, що було розказано у серіалі, наприклад, ще більше розкрити характери персонажів. Можна було зробити спін-офф, дія якого відбувалася б поза стінами в'язниці Фокс Рівер, нарешті! Адже далеко не всі шанувальники клюнуть на знайому назву та обличчя акторів – треба їх чимось зачепити. А інтерактивному «Втечі» нема чого запропонувати. Це ще дивніше, якщо врахувати, що остання серія вийшла близько року тому і популярність серіалу стрімко падає.
Prison Break міг виявитися цілком непоганим доповненням до закінченої історії про двох невинних братів, якби розробку доручили не маловідомій компанії Zootfly, а людям, які розуміють, чим серіал так сподобався багатомільйонній аудиторії. В оригінальному «Втечі» були геніальна постановка, чудова гра акторів та чудовий монтаж. У грі ж натомість нудні бійки зі слабким стелсом, манекени, що ворушать губами, і безглуздий новий персонаж. Нічого з другого списку не замінить хоч щось із першого, тому Prison Break стає ще одним невдалим розширенням франчайзу, не більше.