Психологічне консультування - Медичний портал EUROLAB

Важко провести чіткий кордон між поняттями «психологічне консультування» та «психотерапія». Визначення психотерапії як роботи з хворими, а консультування - зі здоровими, задовольняє в повному обсязі навіть формальному критерію. Психологічне консультування використовується і в медицині (наприклад, психологічне консультування вагітних або пацієнтів із соматичними та нервово-органічними захворюваннями, які не проходять власне психотерапевтичного лікування, а звернулися за допомогою у зв'язку з особистими проблемами, прямо не пов'язаними з їх захворюванням), а психологічна робота з особами, які мають серйозні особистісні проблеми, змістовно нічим не відрізняється від психотерапії.

Існує точка зору, згідно з якою основна відмінність психологічного консультування від психотерапії полягає в тому, що клієнт (здорова або хвора людина, що пред'являє проблеми екзистенційної кризи, міжособистісних конфліктів, сімейних труднощів або професійного вибору) сприймається консультантом як дієздатний суб'єкт, відповідальний за вирішення своєї проблеми. Така позиція видається не надто виправданою. У психотерапії пацієнт чи клієнт у переважній більшості випадків також є дієздатним суб'єктом, а проблемі особистої відповідальності приділяється надзвичайно важлива роль і в процесі психотерапії.

Перре і Бауманн, розглядаючи співвідношення психологічного консультування та клініко-психологічної інтервенції (і психотерапії, як однієї з її функцій), вказують: а) у психологічному консультуванні серед засобів впливу (тобто методів) на першому місці стоїть інформування (передача інформації людині, яка звернулася) за допомогою); б) психологічне консультування у медицинівиконує в основному функцію гігієни та профілактики; в) у рамках консультування аналізуються варіанти рішень конкретної проблеми, але рішення та зміни здійснює сама людина і не в рамках консультування, а самостійно; г) у практиці консультування зміни відбуваються після закінчення самого консультування без супроводу фахівцем, у психотерапії - сутністю є процес змін, супроводжуваний спеціалістом.

Таким чином, психотерапія та психологічне консультування можуть розглядатися як види психологічного втручання, спрямовані на досягнення позитивних змін у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах, та розрізняються за такими ознаками:

1) функції: психотерапія виконує функцію лікування та частково реабілітації, а психологічне консультування - профілактики та розвитку (природно, що йдеться про переважну спрямованість психотерапії та психологічного консультування, тому що в ряді випадків ці функції можуть перетинатися);

2) засоби впливу: інформування як провідний прийом у консультуванні;

3) мети: спрямованість психотерапії більш глибокі особистісні зміни та консультування - допоможе людині у кращому використанні власних ресурсів і поліпшенні якості життя;

4) тривалість впливів: консультування може обмежуватися 1-5 сеансами;

5) місце змін: у консультуванні – після його закінчення, у психотерапії – у її процесі;

6) ступінь самостійності клієнта: у консультуванні зміни відбуваються без супроводу консультанта, у психотерапії – із супроводом психотерапевта.

Подібно до психотерапії психологічне консультування може мати в своїй основі різні теоретичні підходи(психодинамічний, поведінковий, гуманістичний). Незалежно від теоретичної орієнтації виділено такі основні завдання психологічного консультування:

1) емоційна підтримка та увага до переживань клієнта;

2) розширення свідомості та підвищення психологічної компетентності;

3) зміна ставлення до проблеми (з глухого кута до вибору рішення);

4) підвищення стресової та кризової толерантності;

5) розвиток реалістичності та плюралістичності світогляду;

6) підвищення відповідальності пацієнта та вироблення готовності до творчого освоєння світу.

До технічних етапів психологічного консультування та психотерапії відносяться:

1) встановлення контакту професійного консультування;

2) надання клієнту можливості виговоритись (іноді можливість розповісти про свої проблеми сприяє тому, що людина починає по-іншому бачити проблему і знаходить самостійно шляхи для її вирішення);

3) надання клієнту емоційної підтримки та інформації про позитивні аспекти його проблемної ситуації;

4) спільне з клієнтом переформулювання проблеми;

5) укладання динамічного контракту (обговорення організаційних аспектів та частки відповідальності клієнта та консультанта, виявлення та корекція нереалістичних очікувань пацієнта);

6) формування регістру можливих рішень проблеми (консультант пропонує свій професійний та життєвий досвід лише після того, як пацієнт сформулював 2-3 рішення);

7) вибір оптимального рішення з виявленого регістру з погляду пацієнта;

8) закріплення мотивації та планування шляхів та способів реалізації обраного рішення;

9) завершення консультування з наданням пацієнту права принеобхідності повторного звернення або призначення підтримуючої зустрічі.

Окремим випадком психологічного консультування є сімейне консультування. Як клієнт тут розглядається сім'я в цілому, а проблема - як загальна. Основною вимогою до консультанта є дотримання нейтральності та незалежність від різних сімейних угруповань.

---