Простатографія, Рентгенологічна діагностика аденоми передміхурової залози
Рентгенологічне зображення передміхурової залози важко отримати, оскільки вона малоконтрастна порівняно з оточуючими тканинами. В останні роки робляться спроби отримання прямого зображення залози шляхом введення в неї (ректальним або проміжним шляхом) трийодованих водорозчинних контрастних речовин. Рентгенотелевізійний контроль, проведений відразу ж після введення 3-4 мл контрастної речовини, дозволяє візуалізувати періпростатичний судинний сплетення і дрібні судини хірургічної капсули передміхурової залози. Судинна фаза простатографії короткочасна, оскільки контрастуюча речовина швидко абсорбується через v. hypogastrica та v, vesicalis inf. Наступна простатографічна фаза настає після додаткового введення 10 мл контрастної речовини; вона зберігається протягом 3 - 5 хв, і зникнення контрасту відбувається до 20 -25 хвилині. На рентгенограмах, вироблених відразу після введення препарату, вдається простежити його рівномірний розподіл тканини аденоми передміхурової залози. При цьому можна чітко визначити форму та внутрішньоміхурову проекцію залози. Простатографія не тільки дозволяє візуалізувати залозу, але й дає стереоскопічне зображення, на підставі якого визначається розмір і може бути обчислений об'єм залози. Ця інформація використовується при плануванні аденомектомії, оперативного лікування раку передміхурової залози та обчисленні дози променевої терапії у хворих на рак передміхурової залози. Недоліком є короткочасна візуалізація залози. Трансректальну контрастну простатографію можна поєднувати з пневмоцистографією та пневмоцистозонографією [Буйлов В. М. та ін., 1985].
При аденомі передміхурової залози на тлі гомогенної передміхурової тінізалози чітко визначаються хірургічна капсула та одиночний чи множинний, частіше центрально розташований, дефект наповнення різної величини у місцях локалізації аденоматозних вузлів. Контури цих дефектів наповнення рівні та чіткі. На пневмоцистограмах та пневмоцистозонограмах, вироблених після закінчення введення контрастної речовини в залозу, простежується внутрішньоміхурова частина аденоми з рівним чітким контуром і незміненими стінками міхура. При раку передміхурової залози контрастована залоза має порівняно невеликі розміри, неправильну форму та нерівні контури. Хірургічна капсула чітко не простежується. Контрастуюча речовина безладно накопичується у вигляді безформних плям у місці ін'єкції, що пояснюється блокадою судин пухлинною тканиною. При достатньому контрастуванні залози у разі раку передміхурової залози визначаються крайові дефекти наповнення без чітких контурів, що відповідають локалізації вузлів пухлини. На пневмоцистозонограмах при раку передміхурової залози виявляються ознаки інфільтруючого росту пухлини у вигляді деформації, асиметричності та нечіткості контурів прилеглих стінок сечового міхура. Трансректальна контрастна простатографія, що проводиться під рентгенотелевізійним контролем, знижує ризик ускладнень, пов'язаних із введенням контрастної речовини в залозу, і дозволяє чітко візуалізувати передміхурову залозу, її положення, конфігурацію, розміри. Характер розподілу контрастної речовини в залозі дає можливість диференціювати аденому та рак передміхурової залози. Поєднання трансректальної простатографії з пневмоцистозонографією дозволяє вивчити внутрішньоміхурову частину пухлини та стан прилеглих стінок сечового міхура.
Отже, модифіковані методи екскреторної урографії,великокадрова мікційна цистоуретрографія, пневмоцистозонографія, трансректальна контрастна простатографія завдяки контрастності та чіткості зображення нирок та сечових шляхів дають можливість виявити порушення функції нирок та уродинаміки сечових шляхів на ранній стадії цього процесу, а також отримати інформацію про морфологічні зміни в пекло.