Про вдосконалення діяльності діагностичних центрів
З числа діючих діагностичних центрів 17 організовано за групою А, інші - за групою Б. У ряді територій під ці установи підготовлені приміщення (м. Томськ, Магадан, Оренбург, Іваново та ін.).
Діагностичні центри є новою формою організації медичної допомоги населенню. Робота цих установ вже у перші роки довела правильність прийнятого рішення щодо їх організації у структурі первинної ланки охорони здоров'я. Створення їх дозволило організувати рекомендовану ВООЗ 3-рівневу систему діагностики, значно підвищити методичний рівень діагностичного процесу та його якість у регіонах та країні загалом, забезпечити населення доступною діагностичною допомогою, особливо на догоспітальному етапі. Тут найбільш економічно та ефективно використовується складне та унікальне обладнання, широко застосовуються сучасні засоби та методи діагностики, організаційні та медичні технології.
У діагностичних центрах виконується від 40 до 100% комп'ютерних томографічних та сонографічних, чверть нейрофізіологічних досліджень із загальної кількості діагностичних тестів, які проводяться у лікувально-профілактичних закладах територій. Високий рівень кваліфікації медичного персоналу та раціональна організація роботи дозволяють забезпечувати роботу структурних підрозділів центрів у інтенсивному режимі. При цьому середнє навантаження на обладнання та фахівців у 1,5 – 2,5 рази перевищує аналогічні показники у загальній лікувальній мережі.
У ряді регіонів України на базі діагностичних центрів створено спеціалізовані медичні центри: алергологічні, глаукомні, діабетологічні, сурдологічні, пренатальної діагностики та ін. (Тула, Омськ, Воронеж, Краснодар, Ставрополь та ін.).
Поряд із розвиткомТрадиційних діагностичних технологій у центрах активно впроваджуються й такі перспективні напрями як медична генетика (Санкт-Петербург, Ростов, Брянськ, Нижній Новгород та інших.), амбулаторна хірургія, літотрипсія і термотерапія (Барнаул, Владивосток, Омск) та інші.
Діагностичні центри беруть участь у реалізації Федеральних та регіональних цільових програм: "Цукровий діабет", "Планування сім'ї", "Безпечне материнство" та ін.
З метою наближення діагностичної допомоги до медичних установ первинної ланки, у діагностичних центрах створено міжрайонні філії та організовано виїзні бригади. Установи ведуть велику роботу з надання медичної допомоги дітям та сільським мешканцям. Обсяг досліджень для дитячих лікувальних закладів сягає 20 – 25%. Висока роль діагностичних центрів у проведенні післядипломної підготовки лікарів: на їх базах створено кафедри діагностики факультетів післядипломної освіти (Ставрополь, Воронеж, Тула та ін.).
У суб'єктах України, які мають діагностичні центри, постійно підвищуються якість та своєчасність діагностики, знижується частка виявлених захворювань у запущених стадіях, покращуються результати лікування.
Раціональна організація діяльності, залучення до роботи досвідчених спеціалістів з інших лікувально-профілактичних та науково-дослідних установ, висока пропускна спроможність та широкий спектр виконуваних досліджень забезпечили діагностичним центрам провідне становище серед амбулаторно-поліклінічних установ у регіонах.
Водночас із зміною економічної ситуації в країні програму організації та оснащення діагностичних центрів за рахунок централізованих коштів з 1992 року призупинено. Ряд установ, неукомплектованих необхідним обладнаннямзгідно з табелем оснащення, отримали вузькопрофільну спрямованість діяльності (м. Брянськ, Ярославль та ін.). В окремих територіях функції діагностичних центрів було покладено на консультативно-діагностичні поліклініки республіканських (обласних) лікарень (Республіка Калмикія, Тверська область та ін.).
У зв'язку з відсутністю належного фінансування на місцях, раніше створені центри багато в чому вичерпали свій ресурс, обладнання, яке в них експлуатується, морально і фізично застаріло. Останні 2 роки реальні витрати на придбання запасних частин у більшості установ становили не більше 10% від необхідного. Це призводить до простоювання дорогих діагностичних апаратів (рентгенівських томографів, УЗД-сканерів тощо), порушення технології діагностичного процесу. Застаріла нормативна база, відсутність рекомендацій щодо оптимізації структури, технічного оснащення та штатних нормативів, номенклатури досліджень у діагностичних центрах різної потужності створюють значні труднощі у розвитку центрів.
З метою упорядкування організації роботи діагностичних центрів, підвищення ефективності їх роботи, раціонального використання дорогого медичного обладнання та висококваліфікованого персоналу, а також удосконалення консультативно-діагностичної допомоги населенню наказую:
1. Керівникам органів управління охороною здоров'я суб'єктів України:
1.1. Організувати роботу підвідомчих діагностичних центрів відповідно до Положення про республіканський (крайовий, обласний, міський, окружний) діагностичний центр та положення про його структурні підрозділи (Додатки 1 - 6).
1.2. Вжити невідкладних заходів щодо подальшого розвитку та зміцнення матеріально-технічної бази діагностичнихцентрів та укомплектування їх кваліфікованими медичними кадрами (Додатки 7 - 9).
1.3. Заборонити використання в діагностичних центрах програмних продуктів медичного призначення, які не мають сертифікату, виданого в установленому порядку МОЗ України.
1.4. Надати право головним лікарям діагностичних центрів встановлювати чисельність персоналу в залежності від обсягу роботи, що виконується, і потреби в конкретних видах діагностичної, консультативної та лікувальної допомоги за погодженням з вищим органом управління охороною здоров'я.
1.5. Встановити норму навантаження лікарів різних спеціальностей, які ведуть консультативний прийом у діагностичному центрі – 2 особи на годину.
2. Управлінню організації медичної допомоги населенню (А.І. Вялков) забезпечити організаційно-методичну допомогу органам охорони здоров'я щодо організації діяльності діагностичних центрів на територіях України.
3.1. Нечинними на території України: Накази МОЗ СРСР від 15.06.88 N 480 "Про організацію медичних діагностичних центрів" та від 30.08.90 N 360 "Про подальший розвиток та вдосконалення роботи медичних діагностичних центрів".
3.2. Ті, що втратили чинність додатка 2 - 5 до Наказу МОЗ РРФСР від 18.08.88 N 241 "Про організацію медичних діагностичних центрів" та додаток 2 до Наказу МОЗ України від 13.01.95 N 6 "Про затвердження положень про республіканську (краєву) обласну та про медичний діагностичний центр".
4. Контроль за виконанням Наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров'я України В.І. Стародубова.