Про ратифікацію Міжамериканської конвенції про відбування кримінального покарання за кордоном - ІПС - Әділет
- Текст
- Офіційна публікація
- Інформація
- Історія змін
- Посилання
ПрезидентРеспубліки Казахстан Н. НАЗАРБАЄВ
Луїс Торо Утіллано, Старший Офіцер Права Департаменту Міжнародного Права Секретаріату з Правових питань Організації Американських Держав,
Справжнім підтверджує таке:
Луїс Торо Утіллано Старший Офіцер Права Відповідальний за Договори Департаменту міжнародного права
Офіс Генерального секретаріату
МІЖАМЕРИКАНСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ВІДБУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАЗУ ЗА КОРДОНОМ
СТАТТЯ I. ВИЗНАЧЕННЯ
З метою цієї Конвенції: 1. Держава винесення вироку означає державу-учасницю, з якої засуджена особа буде передана. 2. Держава, що приймає, означає державу-учасницю, якій засуджена особа буде передана. 3. Вирок означає остаточне судове рішення про призначення покарання за скоєння злочину тюремного ув'язнення або умовного засудження, пробації або іншої форми нагляду без позбавлення волі. Вирок визнається остаточним, коли у державі винесення вироку він не оскаржений або строк подання оскарження закінчився. 4. Засуджена особа означає особу, яка має відбути або відбуває покарання на території держави-учасниці.
СТАТТЯ II. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Відповідно до положень цієї Конвенції: a) вирок, винесений в одній державі-учасниці стосовно громадянина іншої держави-учасниці, може відбуватися засудженою особою в державі, громадянином якої він або вона є; та b) держави-учасниці зобов'язуютьсяспівпрацювати один з одним у повному обсязі щодо передачі засуджених осіб.
СТАТТЯ ІІІ. УМОВИ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ СПРАВЖНІЙ КОНВЕНЦІЇ
Ця Конвенція застосовується лише за умови дотримання таких умов: 1. Вирок має бути остаточним, як це визначено у статті 1.3 цієї Конвенції. 2. Засуджена особа має дати згоду на передачу, будучи раніше поінформованою про її правові наслідки. 3. Дія, за яку особу було засуджено, має також бути злочином у державі, що приймає. Для цієї мети до уваги не беруться відмінності термінології та інше, що не має жодного відношення до характеру злочину. 4. Засуджена особа має бути громадянином держави, що приймає. 5. Вирок, що підлягає виконанню, не повинен призначати смертну кару. 6. Повинно залишатися щонайменше шість місяців терміну відбування покарання на момент подання запиту. 7. Виконання вироку не повинно суперечити внутрішньому законодавству в державі, що приймає.
СТАТТЯ IV. НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
1. Кожна держава-учасниця інформує будь-яку засуджену особу, яка підпадає під положення цієї Конвенції щодо її змісту. 2. Держави-учасниці повинні інформувати засуджену особу про процес передачі.
СТАТТЯ V. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ
СТАТТЯ VI. ВІДМОВА НА ЗАПИТ НА ПЕРЕДАЧУ
Якщо держава-учасниця не погоджується на передачу засудженої особи, вона негайно повідомляє запитуючу державу про свою відмову, і щоразу, коли це можливо і доцільно, пояснює свої причини відмови.
СТАТТЯ VII. ПРАВА ЗАСУДЖЕНОГО, ПІДЛІДНОГО ПЕРЕДАЧІ ТА СПОСІБ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
1. Засуджена особа, яка передається відповідно до положеньцієї Конвенції, не може бути повторно заарештовано, звинувачено або засуджено у приймаючій державі за той самий злочин, на підставі якого вирок буде виконано. 2. За винятком випадків, передбачених у статті VIII цієї Конвенції, вирок щодо переданої засудженої особи відбувається відповідно до законодавства та процедур приймаючої держави, включаючи застосування будь-яких положень щодо скорочення строку ув'язнення або альтернативного способу відбування покарання. Жоден вирок не може бути змінений приймаючою державою щодо збільшення строку покарання, призначеного судом держави винесення вироку. 3. Органи держави винесення вироку мають право направити через центральні органи запит на отримання звіту про стан відбування покарання будь-якою засудженою особою, переданою приймаючій державі відповідно до цієї Конвенції.
СТАТТЯ VIII. ПЕРЕГЛЯД ПРИГОВИ І ЙОГО ДІЯ У ПРИЙМАЮЧІЙ ДЕРЖАВІ
Держава ухвалення вироку зберігає повну юрисдикцію для перегляду вироків, винесених її судами. Воно також зберігає за собою право вибачення, амністії чи помилування засудженої особи. Держава, отримавши повідомлення про будь-яке рішення, пов'язане з переглядом вироку, зобов'язується негайно вжити відповідних заходів.
СТАТТЯ IX. ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ У ОСОБЛИВИХ ВИПАДКАХ
Ця Конвенція може бути застосована і до неповнолітніх злочинців, які перебувають під наглядом або дією інших заходів, відповідно до законодавства однієї з держав-учасниць. Згода на передачу має бути отримана від особи, яка юридично уповноважена дати таку згоду. За згодою між сторонами ця Конвенція може бутизастосована до осіб, визнаних компетентними органами неосудними, з метою лікування таких осіб у державі, що приймає. При передачі сторони повинні домовитися про вид лікування, який має бути призначений таким особам відповідно до свого законодавства. Для передачі має бути отримана згода від особи, юридично уповноваженої надати таку згоду.
СТАТТЯ Х. ТРАНЗИТ
Якщо засуджена особа в процесі передачі повинна перетнути територію іншої держави-учасниці цієї Конвенції, останній інформується державою, під вартою якої передача має бути здійснена шляхом надання рішення, яке дозволяє передачу. У таких випадках держава транзиту має право дати або не дати згоду на транзит засудженої особи через свою територію. Таке повідомлення не є обов'язковим, якщо використовується повітряний транспорт, і здійснення будь-якої офіційної посадки на території держави-учасниці, над якою має здійснюватися переліт, не планується.
СТАТТЯ XI. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН
Після підписання, ратифікації або приєднання до цієї Конвенції держави-учасниці повідомляють Генеральний секретаріат Організації американських держав про центральний орган, уповноважений для виконання функцій, передбачених цим документом. Генеральний секретаріат Організації американських держав розповсюджує серед держав-учасниць цієї Конвенції список уповноважених органів, які він отримав.
Стаття ХІІ. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК З ІНШИМИ УГОДАМИ
Жодне із положень цієї Конвенції не може бути витлумачене як обмеження інших двосторонніх чи багатосторонніх договорів чи угод між сторонами.
СТАТТЯ XIII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Ця Конвенціявідкрито для підписання державами-членами Організації американських держав.
СТАТТЯ XIV
Ця Конвенція підлягає ратифікації. Інструменти про ратифікацію здаються на зберігання до Генерального секретаріату Організації американських держав.
Ця Конвенція залишається відкритою для приєднання будь-якої іншої держави. Інструменти про приєднання здаються на зберігання до Генерального секретаріату Організації американських держав.
СТАТТЯ XVI
Держави мають право робити застереження до цієї Конвенції під час її затвердження, підписання, ратифікації або приєднання до неї, за умови, що застереження не є несумісними з цілями та завданнями цієї Конвенції, і що вони мають відношення до одного певного чи кількох положень.
СТАТТЯ XVII
Ця Конвенція для держав, що її ратифікували, набирає чинності на тридцятий день після дати депонування другого ратифікаційного інструменту. Для кожної держави, яка ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї після депонування другого ратифікаційного інструменту, Конвенція набирає чинності на тридцятий день після дня, коли такі держави депонували свій інструмент про ратифікацію або приєднання.
СТАТТЯ XVIII
Ця Конвенція залишається чинною на невизначений термін, але будь-яка держава-учасниця має право її денонсувати. Денонсація має бути зареєстрована у Генеральному секретаріаті Організації американських держав. Конвенція припиняє свою дію для держави, що денонсує, після закінчення одного року з дати денонсації. Проте, її положення залишаються в силі для держави, що денонсує, стосовно засуджених осіб, переданих відповідно до цієї Конвенції дозакінчення відбуття відповідного покарання. Запити на передачу, що знаходяться в процесі розгляду в момент денонсації цієї Конвенції, розглядаються далі та виконуються, якщо сторони не домовляться про інше.
СТАТТЯ XIX
Заступникначальника Департаментуміжнародного співробітництваГенеральної прокуратуриРеспубліки Казахстан А. Нурбеков
Примітка РЦПД! Далі додається текст Конвенції англійською, французькою, португальською та іспанською мовами.