Постанова Федерального арбітражного суду Північно-Західного округу від 5 червня 2013 р.
Справа N А56-43127/2012
Федеральний арбітражний суд Північно-Західного округу у складі
головуючого Сосніною О.Г.,
суддів Мар'янкової Н.В. та Шпачовий Т.В.,
Відкрите акціонерне товариство "Українські залізниці", місце знаходження: 107174, Москва, вулиця Нова Басманна, будинок 2, ОГРН 1037739877295 (далі - Дорога), звернулося до Арбітражного суду міста Санкт-Петербурга та Ленінградської області з позовом до товариства ТрансЛайнСервіс СПб", місце знаходження: 192212, Санкт-Петербург, Будапештська вулиця, 19, 1, приміщення 3Н, літер А, ОГРН 1047825007515 (далі - Суспільство), про стягнення 257 375 руб. штрафу за спотворення відомостей у транспортній залізничній накладній N ЕБ430961.
У касаційній скарзі Дорога, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи та наявним доказам, просить скасувати рішення та постанову щодо застосування положень статті 333 ЦК України та стягнення з Товариства на користь Дороги0 руб. і ухвалити новий судовий акт про задоволення позовних вимог у сумі 257375 руб.
Відгук на касаційну скаргу не подано.
У судовому засіданні представник Дороги підтримав касаційну скаргу та підтвердив викладені у ній доводи.
Суспільство належним чином повідомлено про місце та час розгляду скарги, однак у судове засідання своїх представників не направило, у зв'язку з чим касаційна скарга розглянута за їх відсутності.
Законність оскаржуваних судових актів перевірено у касаційному порядку.
Відповідно до накладної у вагон занурений наступний вантаж загальною масою 49 000 кг: "консерви фруктові", "вироби кондитерські", "крупа","консерви овочеві", "соки фруктові та ягідні у склі", "консерви рибні", "соки фруктові та ягідні у ТБА".
Згідно з зазначеним комерційним актом пред'явлений вантажовідправником вантаж знаходився у справному ізотермічному вагоні-термосі, однак у ньому знаходився вантаж, що не збігається з вантажем, зазначеним у залізничній накладній, а саме: збірний вантаж "морква", "капуста", буряк", "картопля" , "мандарини", "яблука", "апельсини", "крупа рис довжинозерний", "крупа рис круглий", "греча ядриця", "цукор-пісок", "яйце столове 1 кат".
Відповідно до розрахунку Дороги плата за фактично прийнятий до перевезення вантаж складає 51 475 руб. Отже, розмір штрафу, нарахований відповідно до статті 98 Статуту залізничного транспорту України (далі - УЖТ РФ), становить 257 375 руб.
Оскільки нарахована сума штрафу у добровільному порядку Товариством не сплачено, Дорога звернулася до арбітражного суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з Товариства на користь Дороги 100 000 крб. штрафу, суд першої інстанції застосував статтю 333 ЦК України та зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню, у зв'язку з його явною невідповідністю наслідкам порушення зобов'язання.
Залишаючи рішення без зміни, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Доводи Дороги апеляційний суд визнав неспроможними та не заснованими на матеріалах справи, вимогах закону.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Дороги та обговоривши доводи скарги, касаційна інстанція встановила таке.
Відповідно до статті 785 ЦК України за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженому наотримання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
З огляду на статтю 119 УЖТ Україна обставини, що є підставою для виникнення відповідальності перевізника, відправника вантажу, відправника, одержувача вантажу, інших юридичних осіб або індивідуальних підприємців, а також пасажира при здійсненні перевезень пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом, засвідчуються комерційними актами, актами загальної форми та іншими актами.
Порядок складання актів визначається правилами перевезень вантажів залізничним транспортом, правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом.
Відповідно до статті 98 УЖП Україна за спотворення у транспортній залізничній накладній найменувань вантажів, особливих позначок, відомостей про вантажі, про їх властивості, внаслідок чого знижується вартість перевезень вантажів або можливе виникнення обставин, що впливають на безпеку руху та експлуатації залізничного транспорту, а також за відправлення заборонених для перевезень залізничним транспортом вантажів відправники вантажу сплачують перевізнику штраф у розмірі п'ятикратної плати за перевезення таких вантажів на всю відстань їх перевезення незалежно від відшкодування викликаних даною обставиною збитків перевізника.
Порядок оформлення та стягнення штрафів встановлюється правилами перевезень вантажів залізничним транспортом.
По розрахунку позивача провізна плата фактично прийнятий до перевезення вантаж становить 51 475 крб., тому розмір штрафу, нарахованого відповідно до статтею 98 УЖТ РФ, становить 257 375 крб.
Зменшуючи розмір штрафу до 100 000 руб., суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення нана підставі статті 333 ЦК України підлягає сплаті штрафу згідно з явною невідповідністю нарахованого штрафу наслідкам порушення зобов'язання. Суд апеляційної інстанції підтримав цей висновок суду першої інстанції.
Рішення та постанова оскаржені лише Дорогою і лише в частині застосування судами статті 333 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 статті 330 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
У силу статті 333 ЦК України суд має право зменшити неустойку, якщо встановить, що неустойка, що підлягає стягненню, явно невідповідна наслідкам порушення зобов'язання.
З сенсу статті 333 ДК РФ, зменшення неустойки, якщо підлягає сплаті неустойка явно невідповідна наслідків порушення зобов'язання, є правом суду, а чи не його обов'язком.
До висновку про наявність або відсутність підстав для зниження суми неустойки суд приходить у кожному конкретному випадку при оцінці наявних у справі доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Оцінивши сукупність матеріалів справи, суди дійшли мотивованого висновку у тому, що пред'явлений до стягнення штраф явно невідповідний наслідків порушення зобов'язання.
Як роз'яснено у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму N 81, суд касаційної інстанції не має права знизити розмір стягненої неустойки або збільшити розмір зниженої судом на підставі статті 333 ЦК України неустойки за мотивом невідповідності її наслідкам порушення зобов'язання, а також скасувати або або ухвала судуапеляційної інстанції у частині зниження неустойки з направленням справи на новий розгляд до відповідного арбітражного суду, оскільки ухвала судом конкретного розміру неустойки не є висновком про застосування норми права (частина 3 статті 286 АПК РФ). Однак суд касаційної інстанції за скаргою кредитора може стягнути неустойку, якщо її було знижено судом за власною ініціативою у відсутності відповідної заяви, зробленої відповідачем під час розгляду справи за правилами суду першої інстанції, або нижче одноразової облікової ставки Банку України (за винятком випадку, передбаченого абзацом) пункту 2 цієї постанови), через неправильне застосування судом першої або апеляційної інстанції норми статті 333 ЦК України (пункт 2 частини 1 статті 287 АПК РФ). Судам необхідно мати на увазі, що роз'яснення про зниження неустойки, що містяться в цій постанові, на підставі статті 333 ЦК України застосовуються і у випадках, коли неустойка визначена законом (зокрема, положеннями Статуту залізничного транспорту України, статтею 16 Федерального закону "Про державний матеріальний резерв") , Статтею 9 Федерального закону "Про розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних та муніципальних потреб").
Таким чином, враховуючи даний правовий підхід, викладений у Постанові Пленуму N 81, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Дороги, викладені у касаційній скарзі щодо оскарження висновків судів про застосування статті 333 ЦК РФ.
Інша оцінка досліджених судами доказів та зроблених на їх основі висновків не входить до компетенції суду касаційної інстанції через статтю 286 Арбітражного процесуального кодексу України.
З урахуванням викладених підстав для скасуванняоскаржуваних рішення та постанови та задоволення касаційної скарги немає.