Перелом. П’ятирічка Pussy Riot
18 Серпня 2017 16:45
А один масштабний поліцейський — добре пам'ятаю це видовище, що утихомирює — просто спав, розкривши рота, у припаркованому неподалік службовому «форді». І ще — напевно, щоб зовсім добити відчуття реальності — серед усього цього содому грав наживо струнний квартет.
Лічильник часу закрутився назад, ми без особливих витрат і купівлі квитків вирушили до минулого всією країною
Напевно, вже й до того було зрозуміло, якою дорогою повернула батьківщина. Дума розпочала свою послідовну роботу зі скасування гарантованих Конституцією громадянських свобод. Засувалися щелепи «болотної справи», пережовуючи випадкових жертв. Ну, а вже після того… Після того був «закон Діми Яковлєва», дія, яка зовсім вже виводить людей, що його вчинили, за рамки, всередині яких ще можливі міркування про етику. Бо якщо ти спокійно жертвуєш життям сиріт заради помсти за зганьблену честь кількох убивць у погонах, значить, ти готовий взагалі до всього. Немає бар'єрів та немає обмежень. Були (і будуть) незліченні кримінальні справи, що приголомшують своєю безглуздістю, була (і є) війна разом з іншими геополітичними успіхами… І все ж таки живе відчуття, що саме тоді, спекотного літа 2012-го у Хамовницького суду щось усередині країни хруснуло. До цього були забиті місця. Тут трапився перелом.
Буду відвертим, не побоюсь гніву прогресивної громадськості — сам перформанс усередині храму Христа Спасителя не видався мені таким приголомшливим. Але потім виявилось, що справжня його міць не в самій події, а в реакціях, у колах на воді буття. Я, наприклад, пам'ятаю, як модний у середовищі дівчаток-підлітків співак, і, до речі, не він один, — багато «письменників», «діячів культури», «телеведучих» тощо — як всі вони в процесі міркували про гуманізм. Так, уявіть собі,про гуманізм. Про те, що в'язниця — це все-таки надто і можна було б обмежитися публічним прочуханком. Не перетворюючись після цього на ізгоїв, залишаючись діячами культури, співаками та телеведучими, стрибаючи з шоу на шоу, бруднюючи своєю мудрістю співгромадян.
І це також було страшно. Це означало, що на батьківщині просто немає уявлень про людську гідність. Це означало, що думка про приниження людини здається тут не тільки допустимою, але навіть гуманною і доброю. Лічильник часу закрутився назад, ми, спростовуючи міркування раціоналістів про неможливість винайти машину для подорожей у минуле, без особливих витрат та купівлі квитків вирушили до минулого всією країною.
І представник правлячої партії з парламентської трибуни не соромився міркувати про те, що безглуздий і безжальний вирок суду теж чи не акт гуманізму: «Вердикт, який винесений судом, міра покарання для Pussy Riot цілком відповідає тяжкості їхньої дії. Хоча цілком припускаю, що багатьом із тих, хто сьогодні прийшов у будівлю Хамовницького суду висловити свій протест проти дій цієї панк-групи та заявити про образу почуттів віруючих, цей захід здасться надто м'яким. Але вважаю, що будь-яке рішення суду потрібно поважати».
Це саме завдяки (хоча яке вже тут «завдяки») справі Pussy Riot виник «Закон про захист почуттів віруючих»
Так, ось вони, мабуть, правильні слова, які роблять історію Pussy Riot важливою віхою на нашому невеселому шляху: це був момент, коли офіційна Україна перестала соромитися. Закони можна переписати, Конституцію пустити на самокрутки, але тримають ще сором, почуття незручності… Але якщо вирок, який зачитала тоді Марина Сирова, всерйоз не на гумористичному ток-шоу може бути написаний, зачитаний, виконаний, значить, незалишилося більше цих слабких стримувань. Все дозволено.
Рука не піднімається написати, що заради цього двом дівчатам варто було сідати до в'язниці. Такого не скажу. Але вони свій вибір зробили, їхня система не з'їла і божевілля її не зламало, вони живуть і діють. Їм вистачило сміливості та сили. Згадаймо відкритого листа Толоконникової з мордівської зони. Та й заслужено популярну "Медіазону" - їх, між іншим, дітище - теж згадаємо.
Саме тепер, коли все, загалом, ясно і з вектором розвитку, який держава обрала, і з перспективами цього розвитку, варто відзначити цей сумний ювілей. День, коли ця ясність почала з'являтися. Спекотний день біля Хамовницького суду, сплячого поліцейського, козаків у футболках та струнний квартет.