Паломництво до Воскресенського Феодоровського чоловічого монастиря – Азбукапаломника
У 1889 монастир влаштований як жіноча обитель із громади, заснованої з ініціативи та коштом А. Н. Шубіної. Закрито у 1929, на території розміщувалася колонія для неповнолітніх злочинців, з 1950-х передано Шуйському с/г технікуму. У 1994 повернуто єпархії, у 1998 відроджено як чоловічий монастир.
Зміст
Заснований у 1881 р. багатою поміщицею А.Н.Шубіною на місці садиби, яку вона купила у свого дядька – поміщика Н.М.Маркова. А.Н.Шубина мала великі зв'язку в Петербурзі з царським двором та вищим духовенством. Благословення на відкриття монастиря вона отримала у прославленого нині о. Іоанна Кронштадського.
У своє село, яке називалося тоді Воскресенське – Сергієво, вона запросила громаду з Нижегородської губернії. Спочатку було збудовано будинок із храмом Федорівської ікони Божої матері, тому й громада стала називатися Воскресенсько-Федорівською за назвою села та храму. У 1889 р. громада перетворена на монастир. У 1897 р. А.Н.Шубина померла, збереглася її могила. Старий садибний будинок був пристосований під ігуменський корпус, а розташований неподалік колишній сільський храм Михайла Архангела став монастирським. Обитель стала називатися Свято-Воскресенською (від назви села) Феодорівською (від назви храму). З 1889 р. – жіночий монастир. Спочатку до нього відійшов храм Михайла Архангела (в селі Воскресенсько-Сергієві), а в 1897-1905 був споруджений за проектом архітектора Бегена великий собор на честь Успіння Божої Матері з двома межами: правим на честь ікони Божої Матері "Знамення" лівим – на честь святої мучениці цариці Олександри, небесної покровительки Олександри Шубіної.
Були збудовані кам'яна огорожа, дзвіниця, трапезна, житлові корпуси,господарські приміщення. У монастирі існував дитячий притулок. Багато черниць займалися живописом, для чого збудували великий «мальовничий» корпус. Тут як писали і ікони і карбували скарби, але займалися і світським мистецтвом, - писали портрети, пейзажі, виходили на етюди на околиці монастиря. Деякі навчалися живопису в Петербурзі, Серафимо-Дивеевском монастирі. До свого ювілею в 1914 р. це була процвітаюча обитель, кількість черниць і послушниць перевищувала три сотні людей. З 1915 р. ігуменею стала черниця Арсенія. У радянський період їй вдалося на якийсь час врятувати храм, перетворивши його на землеробську артіль. Протягом трьох років тут жив відомий митрополит Серафим, зарахований до святих.
Сучасний стан
1. Собор Успіння Пресвятої Богородиці
2. Церква Михайла Архангела
3. Дзвіниця (1902-1903 рр.)
Інші споруди та споруди
4. Мальовничий корпус (поч. XX ст.)
5. Трапезна (1904-1905 рр.)
6. Господарська споруда (поч. ХІХ ст.)
7. Житлові споруди
8. Огорожа (поч. XX ст.)
9. Ворота огорожі (поч. XX ст.)
10. Північно-східна башта огорожі (1902)
11. Південно-східна башта огорожі (1902)
12. Південна вежа огорожі (поч. XX ст.)
13. Південно-західна вежа огорожі (поч. XX ст.)
14. Північно-західна башта огорожі (поч. XX ст.)
Престольні свята
Господарські (північні) ворота на огорожі
Ворота з дзвіницею (1902-1903)
Собор Успіння Пресвятої Богородиці монастиря
Як дістатися
Україна, Іванівська область, Шуйський район, село Сергіїв