Основні риси чистої монополії
У попередній темі йшлося про критерії, за якими виділяють окремі моделі ринків. Щодо ринку чистої монополії вони мають такі характеристики:
1. На ринку функціонує лише один виробник даної продукції. Цей факт означає, що справедливим буде твердження: фірма-монополіст - це і є певна галузь виробництва. Тоді для монопольного ринку відсутня поділ на попит стосовно окремої фірми та ринковий (галузевий) попит, а також на пропозицію окремої фірми та ринкову пропозицію. Для чистого монополіста ці поняття будуть синонімами.
2.У товару, виробленого монополістом, немає близького замінника. Звичайно, практично немає таких товарів, яких не можна було б замінити на якісь інші. Однак стосовно товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливі варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або ж звернутися за його придбанням до монополіста.
Слід зазначити, що чистий монополіст не має прямих конкурентів на ринку товарів. Але це зовсім не означає, що він взагалі не входить у відносини конкуренції. Перш за все, необхідно взяти до уваги той факт, що монополіст, у свою чергу, стає покупцем на ринку ресурсів, де він стикається з іншим конкурентним середовищем. Однак про це йтиметься у наступному розділі.
3. Чистий монополіст сам встановлює ціну свій товар. Якщо конкурентну фірму ми назвали такою, що погоджується з ціною, то монополіст – це диктуючий ціну. Щоб зрозуміти механізм диктату монополіста, слід згадати, як взагалі формується ринкова ціна. Ціна рівноваги виступає результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки длямонополіста попит збігається з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну може через маневрування пропозицією: збільшення пропозиції зменшує ціну і, навпаки, зменшення пропозиції приводити до підвищення цін.
4. Вступ до галузі інших виробників заблоковано. Практично кожен виробник хоче стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів. Монополізація ринку може досягатися кількома шляхами:
1. Збільшення фірми з допомогою капіталізації доходу, банкрутства конкурентів, їх поглинання до досягнення фірмою повного панування у галузі.
2. Об'єднання капіталів на добровільній основі та перетворення такого об'єднання у пануючого виробника. Відомі різні форми монополістичних об'єднань, зокрема:
- Картель, як досягнення угоди про розподіл ринків збуту, цін і квот виробництва за збереження кожним учасником виробничої та комерційної самостійності;
- синдикат, як створення учасниками, що зберігають виробничу самостійність, спеціального загального підрозділу, який здійснює постачальницько-збутові операції для всіх членів об'єднання;
- Трест, у якому поєднуються раніше самостійні підприємства однієї галузі, втрачаючи при цьому і комерційну, і виробничу самостійність.
Однак будь-який монополіст зможе зберегти своє монопольне становище лише в тому випадку, коли вступ до цієї галузі для інших виробників буде надійно заблокований. Тому блокування вступу у галузь, встановлення відповідних бар'єрів – обов'язкова умова існування чистої монополії. Бар'єри для вступу в галузь мають відношення не лише до випадку чистої монополії, а й доолігополії або монополістичної конкуренції, а тому заслуговують на особливу увагу.
Ці бар'єри можуть набувати різних форм:
а) масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст – це досить велике підприємство, а тому для створення гідної конкуренції необхідно вкласти значні кошти, які для більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільні;
б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, які регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішими серед них є патенти (виняткове право на виробництво будь-якого продукту або використання технології) та ліцензії (право на заняття яким-небудь видом діяльності);
в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище над ринком можна, захопивши ті види ресурсів, з допомогою яких здійснюється виробництво продукції монополіста. Це спрацьовує у разі, коли обмеженість ресурсів абсолютна, і вони немає близького замінника;
г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, а й у більшості країн заборонені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, на профспілки, банки, переманювання провідного персоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента тощо. Однак виявити порушника закону та застосувати до нього відповідне покарання досить складно.
Проаналізовані риси монопольного ринку надають вирішальний вплив на ціни та обсяги виробництва монополістом.
В умовах монополії виробник повинен вибрати: чи варто йому обмежити обсяг реалізації з метою підтримкивисокого рівня цін або знизити ціну збільшення обсягів продажів. Іншими словами, коли монопольний виробник приймає рішення про обсяги випуску та реалізації, йому необхідно враховувати, що з розширенням виробництва він придбає вартість випущеної додатково продукції, але втратить через зменшення ціни частину вартості колишніх менших обсягів виробництва та реалізації.
Так як монопольний виробник сам визначає обсяг реалізації та ціну на свою продукцію, то йому необхідно також не допустити такої ситуації, коли втрати від зниження ціни перевищать приріст доходу від продажу додаткових одиниць продукції. Для прийняття ефективних рішень про зміни обсягів виробництва та реалізації йому слід порівнювати загальний прибуток від продажу до одиниць продукції із загальним доходом від продажу (k + 1) одиниць продукції, тобто величину граничної виручки. Зазвичай, за умов монополії на відміну ринку досконалої конкуренції виробник випускає менше продукції, але встановлює неї високі ціни. Монопольний виробник встановлює ціну, яка більша за граничні витрати на величину, яка обернено пропорційна еластичності попиту за ціною.
ПИТАННЯ №27
Природні монополії. Особливості ціноутворення: монопольна, «справедлива» та «народна» ціни
Монополія- на ринку один продавець, але багато покупців. Монополіст може виробляти обсяг продукції, який він захоче та продавати її за ціною, якою захоче (але від нього не залежить попит на цю продукцію).
У разі монополія природна – коли за великому позитивному ефект масштабу виробництва немає сенсу дробити підприємство на частини.
Природними монополістами бувають: підприємства із забезпечення населеного пункту водою,електрикою, теплом, метрополітен, залізниця. Оскільки йдеться зазвичай про задоволення життєво важливих потреб великої кількості людей, то держава зазвичай втручається в процес ціноутворення – сама встановлює.
Щоб приватні власники підприємств не чинили опір, держава часто сама є власником цих підприємств.
Справедлива та народна ціна.
Якби держава не втрутилася, природний монополіст встановив монопольну ціну (МС = МR). Але держава, яка дбає про інтереси своїх громадян, встановлює «народну» (AC = D). І тут монополіста немає прибутку, але відшкодовані всі витрати.
Держава може встановити і "справедливу" ціну (МС = D). У цьому випадку обсяг виробництва трохи скорочується, ціна збільшується теж ненабагато, але монополіст має прибуток, до речі, не такий вже й маленький – тільки працювати потрібно більше. Але цей прибуток може піти на розвиток свого виробництва.