Основні проблеми житлового господарства та законодавства
Статті на тему
Житлова проблема продовжує залишатися однією з найгостріших у нашій країні. Житло будують і будують багато, але його завжди не вистачає, мало хто задоволений наявним житлом та (або) якістю його обслуговування. На існуюче житлове приміщення можуть претендувати нові члени сім'ї та новонароджені діти, отже проблема перманентна і не оминає жодну сім'ю.
У статті звернемо увагу наосновні проблеми житлового господарства на даний момент і спробуємо припустити, чи чекає їх швидке рішення.
Останнім часом предметом купівлі-продажу стала квартира не тільки цілком, а й частками, а отже, навколо цієї теми стали з'являтися випадкові люди, які претендують на житло або його частину та вигадують складні та водночас прості способи відібрання житла у законного власника. Такому положенню сприяють не лише прогалини у законодавстві, а й правова неграмотність постраждалих і власне працівників державних структур, покликаних захищати права і таких громадян також.
Сьогоднішнє законодавство, мікшируючи громадянські права з житловими та адміністративними, дозволило народитися величезній кількості претендентів на чуже житло. Саме поєднання цивільного та житлового законодавства, що надало право володіти будь-якою часткою житлового приміщення, винне у появі рейдерства у житловому секторі та «гумових» квартир. Сьогодні викуп будь-якої фантастично малої частки житлового приміщення надає право реєструватися на ній, не замислюючись, що її розмірів не вистачає навіть на те, щоб поставити свою валізу на свою площу, не порушивши домінуючих житлових прав іншого законного власника.
Для довідки
Учасникпайовий власності має право на надання у його володіння та користування частини спільного майна, пропорційної його частці, а за неможливості цього вправі вимагати від інших учасників, які володіють і користуються майном, що припадає на його частку, відповідної компенсації.
Стаття 247 ЦК України
Виділення мікрочастки у квартирі як порушення прав людини
Законодавство не тільки не дає поняття житлового приміщення, житлової квартири, житлового будинку та сімей, що в них живуть, але й не пов'язує поняття житлового приміщення з можливістю жити на частині такого житлового приміщення, проданої як мізерно мала частина всього житлового приміщення, звана мікрочасткою, Винятково для виживання законних власників зі своєї квартири.
Досить дивно на сьогодні звучить твердження, що заборона продажу мікрочасток у квартирах мала б порушення прав людини в частині прав на свободу проживання, оскільки наявність такого права не розглядається як порушення свободи та особистих прав інших груп громадян, у яких ця частка була відчужена, а користуються приміщенням над її рамках, а значно великих масштабах.
Здається, що таке трактування стало можливим завдяки спотворенню або відсутності цілого ряду раніше існуючих понять і норм, неправильному складання договорів купівлі-продажу частки житлового приміщення, як то: житлове приміщення, межі житлового приміщення, норми площі, що мінімально відповідають можливості проживати члену сім'ї в сім'ї чи не членам сім'ї власника, але у житловому приміщенні власника, де продано мікрочастку.
Перше, що слід було б відзначити: руйнація сім'ї в житловому приміщенні, що не дає можливості виділити в натурі для розлучених громадян окремих житлових приміщень, має обов'язково даватиможливість лише поділу житлового приміщення та компенсації грошовим виразом однієї зі сторін своєї частки. Гуманне законодавство не повинно не тільки дозволяти залишати їх разом, але тим більше не допускати сторонніх на долю одного з колишніх подружжя, особливо в однокімнатній квартирі.
Виділення та продаж мікрочастки в квартирі, якщо ми прийняли таке законодавство, мають право на існування, але тільки як частина нерухомості для перепродажу, спадкування, а не проживання та реєстрації.
Можливо, частку потрібно обмежувати мінімальним розміром у наявності існуючого житлового приміщення в конкретній квартирі, не менше його, але першочергове право викупу має бути закріплене за власником, що залишається, в т. ч., можливо, що залучає іпотеку для оплати цієї частки, і тільки потім- або встановлення правил користування спільним майном, або перепродаж третій особі. Переважне право має відходити з батьків, з яким за рішенням суду залишені діти.
Що стосується мікрочасток, то цю практику припинити можна лише заборонивши реєструватися і жити нібито на цій долі, захоплюючи все загальне майно і частину житлового приміщення іншого власника через неможливість виділення в натурі купленої частки в квадратних метрах або у вигляді окремого приміщення.
Не менш правильним було б запровадити поняття розміру частки, придатного для проживання, виключно з метою розуміння та ув'язки з уже чинним законодавством заборони реєстрації на частку, яка ставить громадян на рівень черговиків по площі, що припадає на одного громадянина, в даному житловому приміщенні. Цю норму слід запроваджувати також розуміння і правильного тлумачення дій власників під час оскарження у суді. Якщо мікрочастка, що бере участь у угодах, недає можливості жити одній сторонній людині в житловому приміщенні проданої частки, особливо якщо це різностатеві та незнайомі люди, то, крім права власності на частку, у нього як у набувача цієї частки не повинно бути більше жодних прав.
Якщо цього не зробити, то підняті на круглому столі проблеми житлового законодавства не вирішити. Невеликою поступкою може стати оцінка думки власників, які живуть, у яких була відчужена мікрочастка в квартирі. Але тоді їм має бути надано право відкликання своєї колишньої згоди про проживання та реєстрацію покупця частки у житловому приміщенні.
На круглому столі висловлювалися різні позиції. Наприклад, від ініціативної групи «Мій дім. Проти квартирного рейдерства» прозвучала пропозиція внести термін «квартирне рейдерство» до Кримінального кодексу РФ.
На думку представника Федеральної нотаріальної палати, потрібно не обмежувати розмір частки у праві власності, а створити такі умови, коли не можна буде зловживати мікрочастиною. Було запропоновано також продумати питання державного обліку самотніх людей, які залишаються без контролю та нагляду, щоб у шахраїв не було можливості чинити на них тиску; внести до Цивільного та Житлового кодексів України спеціальні норми щодо викупу часток, регламентування переважного права на проживання та способів компенсації іншим власникам, нормативів вселення.
Модератор круглого столу Галина Хованська попросила направляти до очолюваного нею Комітету всі рекомендації та пропозиції з питань круглого столу для подальшого обговорення та доопрацювання законопроекту № 49420–6 з урахуванням усіх побажань та поправок. Комітет планує знову винести його на розгляд і таким чином вирішити основну проблему житлового господарства та припинити рейдерськізахоплення квартир.