Ольга Зайцева «Сьогодні український біатлон перебуває у стадії накопичення резервів»
Дворазову Олімпійську чемпіонку з біатлону Ольгу Зайцеву шанувальники спорту ласкаво називають «Зайчиком». За 14 років спортивної кар'єри вона з честю представляла нашу країну, двічі піднявшись на найвищий щабель п'єдесталу, всього здобула 43 перемоги на стартах різного рівня. До двох золотих олімпійських медалей на домашній Олімпіаді 2014 року у Сочі Ольга Зайцева додала срібло і цим завершила свою спортивну кар'єру.
З коханою «Зайчиком Укаїни» наш кореспондент зустрівся у кампусі українського Міжнародного Олімпійського Університету, створеного компанією «Юніверсіті Плаза» у центрі Сочі. Знаменита біатлоністка стала учасницею освітньої програми зі спортивного менеджменту, яка проводиться спільно із Фондом підтримки олімпійців України. Заняття призначені для атлетів, які завершили свою кар'єру та залишилися працювати у спортивній галузі країни.
- Наразі я входжу до складу Комісії спортсменів Олімпійського комітету України. Це громадська організація, яка забезпечує взаємодію атлетів із Міжнародним Олімпійським Комітетом. Для того, щоб з маленьких спортсменів виросло якнайбільше таких висококласних чемпіонів, необхідна матеріальна база – тири, траси зі стрільбищем. У Москві зараз будується фізкультурно-спортивний біатлонний комплекс, з яким, сподіваюся, буде пов'язана моя подальша діяльність. Для управління таким об'єктом потрібні певні знання у сфері спортивного менеджменту. Тому із задоволенням прийняла пропозицію Фонду підтримки олімпійців пройти курс підвищення кваліфікації у РМОУ у Сочі. Формат короткострокового навчання чудово підходить для атлетів, які завершилизмагальну кар'єру, мають багатий практичний досвід у спортивній сфері, а також базову фізкультурну освіту.
- Передаватимете майстерність дітям у новому спортивному комплексі?
- Якщо ви маєте на увазі тренерську роботу, то цілком можливо. Але основне завдання поки що – створення у Москві першого фізкультурно-спортивного комплексу із закритим 50-ти метровим біатлонним тиром. Коли сама тренувалася, завжди добре заздрила спортсменам з Ханти-Мансійська, Тюмені, Чайковського, Санкт-Петербурга, де створені справжні біатлонні комплекси з трасами та стрільбищем. У Москві я здебільшого готувалася в лісопарку, де можна було робити лише бігові вправи. Адже біатлоністу треба постійно практикуватися у стрільбі, така навичка втрачається дуже швидко. Тому завжди мріяла, щоб у моєму рідному місті з'явився справжній біатлонний комплекс. Справа ця зовсім не проста. У столиці практично немає місця, де можна було б влаштувати гарну трасу.
- Дуже хочеться сподіватися, що такий комплекс носитиме ім'я Ольги Зайцевої! Наскільки зараз популярним є біатлон? Як ви взагалі оцінюєте рівень українського біатлону сьогодні?
- Якщо говорити про спорт вищих здобутків, то сьогодні український біатлон перебуває «у стадії накопичення резервів». Багато сильних спортсменів свою кар'єру вже закінчили, а молоді ще зростають. Усе це можна пояснити перехідним періодом 90-х минулого століття. Чудово, що зараз багато уваги приділяється патріотичному вихованню молоді. Дуже важливо, щоб спортсмен, піднімаючись на п'єдестал, розумів, що його особисте досягнення - це досягнення країни. Сподіваюся, що з появою нового біатлонного тиру у Москві охочих займатися біатлоном стане ще більше. Адже це традиційно популярний унашій країні вид спорту, займатися ним хочуть багато хлопців.
- А як ви самі прийшли в біатлон? Першу медаль пам'ятаєте?
- Я росла у багатодітній родині. Батьки прищепили любов до спорту. Я завжди тяглася за своїми старшими сестрами, які займалися лижами. Заняття мені подобалися, до того ж, з'явилася компанія, друзі, на тренування часто приходили просто, щоб поспілкуватися. Якось мені запропонували спробувати себе у біатлоні. Пояснювалося це просто – зазвичай лижники бігають швидше за біатлоністів, і тренер вирішив спробувати посилити команду за рахунок швидкості. Навчили стрілянину буквально за кілька місяців. Новий вид спорту мене, як то кажуть, по-справжньому зачепив. До того ж, я така людина, що якщо стала на якийсь шлях – намагатимусь дійти до кінця. Першу значну медаль виграла на Чемпіонаті світу серед юніорів. Звичайно, говорити про те, що виходило все легко та просто – не можна. Але, як відомо: «Без праці не виловиш і рибку зі ставка». Якось я почула слова великої лижниці Раїси Сметаніної: «Тільки працею та завзятістю можна досягти високих результатів». Це стало моїм гаслом!
- Своїх дітей у біатлон віддасте?
- Мого старшого сина Олександра зараз 10 років. Біатлоном він поки що не займається. Думаю, в дитинстві дитина має скуштувати ті види спорту, які йому цікаві. Тому він займався і боротьбою, і скелелазінням, зараз захоплюється хокеєм. Як професіонал, бачу у нього всі задатки, щоб стати хорошим спортсменом. Але як мама не забуваю про освіту. Постійно пояснюю, що без знань стати великим спортсменом неможливо! Тому школа у нас поки що на першому місці. Ось і своїм прикладом показую, наскільки важливо навчається, приїхала на курси до Олімпійського університету.
- Перебуваючи в Сочі, не можна не згадати іОлімпійські ігри 2014 року, коли ви здобули срібло? Чи задоволені таким результатом? Що складніше для вас бігти в естафеті чи індивідуальній гонці?
- Індивідуальні перегони складніші технічно, а естафета – справа більш відповідальна, бо виступаєш за команду. Завжди налаштовую себе, що не маю права підвести інших. Щодо «срібла» в Сочі, то кожен спортсмен, звичайно, прагне «золота», особливо на домашніх іграх. Але цією медаллю я пишаюся, знаю, що зробила все, що було в моїх силах.
- Одним із символів сочинської Олімпіади був білий зайчик. Напевно, шанувальники вас такими сувенірами засипали? Чи не ображаєтеся, що вас «Зайчиком» звуть?
- Звичайно, ні! Своїм прізвищем пишаюся! А зайчиків мені справді дарують часто. У хаті вже стільки, що хоч музей відчиняй. Але сочинський, олімпійський – на найвиднішому місці!