Ольга Іллінська та Штольц
Тут легко та цікаво спілкуватися. Приєднуйся!
2. Чи буде в їхньому житті реалізована "норма" кохання, сімейних відносин Героїні і самому Штольцу, легше повірити і погодитися з «заднім числом» виведеною мудрістю: «У вашій так званій любові не вистачало і змісту; вона далі піти не могла. А ви ще до розлуки розійшлися і були вірні не кохання, а примарі її, яку самі вигадали...» Перед нами щасливе пояснення, що віщує благополучний подружній союз, але якщо вдуматися, одна з найстрашніших і найбезрадніших сторінок роману.
4.Чому показує щастя героїв Гончарів чи розповідає про нього? Штольця не можна назвати одним із найкращих людей свого покоління. Здавалося, на відміну від Обломова, Андрій Іванович виконав усі для цього умови. Багато його однолітків прагнули «зазирнути в німецькі університети» – він же «сидів на студентських лавах у Бонні, Єні, в Ерлангені». Коли інші «збиралися… поїхати вздовж і поперек Європи» – Штольц «вивчив Європу як свій маєток». Совість наказувала їм підняти гідність жінок, зробити їх рівними чоловікам, «очистити їхній смак» – він здійснив це у своїй сім'ї, з Ольгою. Він забув головне – всі ці умови мали вести до головної мети – «служити» своїй країні, оскільки «Україні потрібні руки та голови». Андрій же, отримавши згоду Іллінської, із задоволенням підбиває підсумок: «Ольга – моя дружина… Все знайдено. Нема чого шукати, нікуди йти більше» . Добролюбов висловив думку більшості читачів, коли дивувався, як Штольц «міг задовольнитись на своєму самотньому, окремому, винятковому щастя…». Роздуми про справжнє Штольца дозволяють по-іншому поглянути на Обломова. Він знайшов у житті великої мети. Але герой принаймні шукав її, боровся. Він навіть намагавсяпротиставити себе суспільству, хоч би у формі «домашнього» протесту. І переконався, що нічого вдіяти не може. Ілля Ілліч не спокушається щодо гірких підсумків прожитого життя.