Немає бажання працювати
Доброго дня, допоможіть розібратися в собі. Мені 21, я одружена, дітей немає. 3 місяці тому працювала у банку (пропрацювала понад півроку), але звільнилася звідти і одразу влаштувалася на роботу до бухгалтерії. Робота в банку подобалася, влаштовувало все і графік та зарплата і те, що працювала одна, автономно від усього колективу, крім того, що ця робота безперспективна і немає ніякого кар'єрного зростання. А я хочу вчитися і розвиватися, тому пішла до бухгалтерії, головний бухгалтер обіцяла навчити мене всьому, але в результаті я працюю тут 3 місяці і нічого майже не впізнала, мене нічого не вчать і багато в чому розуміти доводиться самій. На всі мої прохання допомогти просто відмахуються, до того ж головного бухгалтера часто немає в офісі, оскільки вона працює вдома. Плюс до того ж не склалися стосунки з другим бухгалтером, яка робить таку ж роботу як і я, але вона працює тут уже давно, але коли я прошу її щось мені пояснити, вона може просто мовчати і вдавати, що не чує мене, навіть коли я кілька разів перепитаю, вона ігнорує мене. А коли десь вилазять мої помилки та промахи, вона стверджує, що все мені пояснювала, це просто я нічого не запам'ятала. Я ж не буду доводити їй протилежне, її все одно не переконаєш. В результаті працювати тут зовсім не подобається, робота не приносить радість, на роботі більшу частину часу лінуюся і ніяк не можу змусити себе працювати. Хоча у банку мені дуже подобалася така "паперова" робота. Ще один мінус це те, що на роботу я дістаюсь 2 години в один бік, і щоденні підйоми о 5 годині ранку дуже сильно вимотують. Поміняти роботу не можу через те, що потрібних вакансій немає, та й короткий запис у трудовому теж не дуже добре. Плюс до того зараз на ринку праці криза. Щодня дорогана роботу як на каторгу. Навіть сльози накочують. Хоча начебто й причин для сліз немає. Морально важко, і я розумію, що не можна так погано працювати, як це роблю я.
Я сама не можу розібратися у цій ситуації. Порадитися мені нема з ким. Завчасно дякую за відповідь.
Автор питання: Марія Вік: 21
На запитання відповідає психолог Геронімус Іван Олександрович.
Коли ми починаємо наш професійний шлях або роботу в конкретній організації, то спочатку йде на адаптацію. Спочатку жодна людина (незалежно від своїх здібностей) не застрахована від помилок. Це постійний стрес, сумніви: чи я все роблю правильно? як мою роботу оцінює мій роботодавець?
Особливо важко, якщо немає людини, у якої можна попросити поради чи підтримки.
Якщо говорити про Вашу ситуацію, то Ви, наскільки я розумію, не цілком задоволені собою та тим, як Ви працюєте.
І тут виникає перше запитання: що має змінитися у тому, як Ви працюєте, щоб Ви стали задоволені самі собою?
Йдеться швидше про більшу залучення до роботи?
Або про те, щоб робити менше помилок та промахів?
Чи про щось ще?
Якщо Вам не вистачає якихось знань чи умінь, хто чи що могло б допомогти ці знання набути?
Ви пишете про те, що ваші колеги з тих чи інших причин часто недоступні для того, щоб отримати від них підтримку чи пораду. У яких ситуаціях є сенс до них звертатися за допомогою? коли ймовірність того, що вони вам допоможуть більше?
- До кого ще можна звернутися за допомогою?
Якщо говорити про залучення до роботи, то, як правило, ми менше лінуємося, якщо у нас є висока мотивація. Психологи ділять мотивацію на внутрішню (від самого процесу) та зовнішню (коли мипрагнемо досягти певного результату).
І тут також виникають питання:
Ви пишіть, що на попередньому місці робота з паперами Вам подобалася.
- в які моменти Ви і на новому місці отримуєте від роботи задоволення, незважаючи на всі труднощі?
- У якій ситуації чи за яких умов позитивних емоцій від роботи могло б бути на цьому новому місці більше?
- У минулому місці для вас була важлива автономія та самостійність. Чи є можливість на новому місці організувати роботу так, щоб вона проходила автономніше?
З іншого боку, терпіти складнощі в теперішньому легше, якщо ми знаємо заради якого майбутнього ми це робимо.
Ви пишете, що ця робота відкриває майбутні кар'єрні перспективи.
- які саме перспективи можуть відкритись, якщо Ви отримаєте досвід роботи на цьому місці?
- скільки часу потрібно пропрацювати на цьому місці, щоб з'явилася можливість отримати більш влаштовує місце роботи?
- чому ці перспективи для вас такі важливі?
- які професійні навички чи знання, здобуті на цьому місці, особливо важливі для Вашого майбутнього?
Стан стресу пережити не просто. Психологи описали деякі способи покращення емоційного стану:
- дбати про себе, про задоволення своїх фізичних та психологічних потреб (особливо у вільний від роботи час);
- подумки аналізувати складні ситуації, що виникли на роботі, влаштовувати наступний "розбір польотів" якщо припустилися якоїсь помилки (до них можна ставитися як до можливості навчитися чогось нового)
- Знайти способи виражати негативні емоції таким чином, щоб це не призводило до додаткових конфліктів.
Адаптуватися до нової роботи та найкращим чином побудуватисвою професійну діяльність можна самостійно, але, можливо, легше це зробити, працюючи з психологом.