Неякісні огірки як дурять покупців нечисті на руку продавці
Мабуть, єдиний плюс дощового літа — багатий урожай огірків. На столичних ринках уже з'явилися знамениті луховицькі — принаймні так стверджують самі торговці. Але як показала перевірка, вірити на слово їм не варто. Як відрізнити підробку? І, найголовніше, як не купити овочі, напхані нітратами?
— Відповідаю! Хочете - перевіряйте!
На ринку в Ліанозові що не прилавок — цінний товар. Із початком сезону тут майже всі огірки стають луховицькими. Причому на цінниках — одразу кілька варіантів назв: Луховиці, Луковиці та Луховиця. Продавці запевняють – це такий відомий сорт огірків.
— Є і Луковицькі, і Лоховицькі. — А що таке Луховиця? — Це сорт! Сорт "Луховиці", а не з Луховиці! — Ви визнаєте, що вони з Рязані? — Так, так! Там написано!
Про те, що сорту "Луховиці" немає, тут не знають. За рахунок бренду ціна зростає майже вдвічі – вже близько 100 рублів за кілограм. Із фермером Василем Тимофеєвим — він із Луховиць — йдемо далі, але не знаходимо жодного "правильного" огірка.
"Я фермер, я їх вирощую. Ось моїх огірків тут немає. Є опис у сертифікаті - вони дрібнобугорчасті, світло-салатові, розмір огірка має бути не більше 8-10 см. Відрізнити дуже складно, в принципі вони схожі. Сорти вже люди підбирають" , коли торгують", - розповідає він.
На підробки жодних документів, навіть лабораторних досліджень на нітрати. Вірити пропонують слово.
Переконатися, що огірок приїхав до столиці саме з Підмосков'я, можна лише одним способом попросити спеціальний сертифікат на продукцію. У Луховицях його отримують усі місцеві фермери — а це понад дві тисячі людей.
Віктор – найбільший луховицький фермер – такий сертифікат уже отримав. Має свій невеликий магазин у столиці. Цього року, каже, неврожай — товару вдвічі менший за звичайний. Грунтові огірки у Луховицях вирощують особливим способом: підстилають під кущі солому, закривають їх трьома шарами плівки та поливають джерельною водою.
— Ні добрив, нічого нема. У нас все найчистіше.
Такі огірки можна не лише засолити, а й приготувати овочевий лимонад, суп та навіть варення. Цей десерт дуже любив сам Іван Грозний.
"Варіння XVI століття, яке раніше подавали на бенкетах Івана Грозного. Огірок дає щільність, а спеції дають незвичайний аромат, цікавий смак і плюс ще така ніжна медовість у смаку", - пояснює вареньєвар Арія Дідуренко.
Але все ж таки бренд у цій справі — не головне. Покупець має довіряти собі — брати те, що виглядає свіжим. Підказкою може стати квітка, що збереглася на кінчику огірка. І обов'язково перевіряти сертифікати якості.